Постанова № 33239870, 22.08.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року Справа № 903/377/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Сливінський О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Романова Н.Л. (дов. від 22 серпня 2013 р.)

від відповідача: Вільчинський П.Я. (дов. № 131 від 22.08.13 р.)

від органу прокуратури: Криворучко А.О. (посвідчення № 001264 від 22.08.12 р.)

Косик Т.Ф. (посвідчення № 003794 від 12.08.12 р.)

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

від третіх осіб на стороні відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 21.05.13 р. у справі № 903/377/13 (Черняк Л.О.)

за позовом Заступника прокурора області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

до відповідача Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства у Волинській області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Балашівська, Білинська, Велицька, Голобська, Городищенська, Доротищенська, Дрозднівська, Дубівська, Зеленська, Козлиничівська, Колодяжненська, Кричевичівська, Любитівська, Люблинецька, Майданська, Мельницька, Мощенська, Новомосирська, Облапська, Підрізьська, Пісочненська, Поворська, Поповичівська, Радошинська, Ситовичівська, Сільцівська, Скулинська, Старокошарівська, Тойкутська та Уховецька сільські та селищні ради.

про повернення земель лісового фонду площею 7 828,3 га у володіння держави

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Волинської області, 43025 м. Луцьк, вул.. Винниченка, 15 (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, 01601, м. Київ, вул.. Ш.Руставелі, 9а (надалі - позивач) звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-7) до Ковельського спеціалізованого приватного акціонерного товариства "Тур", 45000, м. Ковель, вул.. Коперніка, 2 (надалі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства у Волинській області та третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Балашівської, Білинської, Велицької, Голобської, Городищенської, Доротищенської, Дрозднівської, Дубівської, Зеленської, Козлиничівської, Колодяжненської, Кричевичівської, Любитівської, Люблинецької, Майданської, Мельницької, Мощенської, Новомосирської, Облапської, Підрізьської, Пісочненської, Поворської, Поповичівської, Радошинської, Ситовичівської, Сільцівської, Скулинської, Старокошарівської, Тойкутської та Уховецької сільських та селищних рад, в якій просить витребувати з користування відповідача та повернути у державну власність земельні ділянки лісового фонду площею 7 828, 3 га.

25.04.13 Прокурор подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд повернути з незаконного користування відповідача землі лісового фонду площею 7828,3 га у володіння держави, що використовується без правовстановлюючих документів.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.05.13 р. (т. 1, а.с. 115-117) позов задоволено частково. Зобов`язано відповідача повернути у володіння держави 2021,75 га земель лісового фонду.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що в постійному користуванні відповідача знаходиться 45 671га земель, в цю площу входять 5004,30га земель лісового фонду після проведення базового лісовпорядкування. Враховуючи ту обставину, що відповідачем визнано позовні вимоги на площу 2021,75га земель резерву і земель запасу, які були самозаліснені і заліснені шляхом консервації земель та знаходилися під охороною Ковельського СЛАТ "Тур", суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині повернення у володіння держави 2021,75га, в решті позову в частині повернення - 5806,55га, необхідно відмовити.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, прокурор звернувся з апеляційною скаргою (т. 1, а.с. 128-133) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 21.05.13 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.

Апелянт зокрема зазначає, що висновок суду з приводу того, що у відповідача на законних підставах знаходиться у користуванні 5004,3 га земель не відповідає дійсності. Після проведення базового лісовпорядкування площа наданих земель у користування по сільських радах збільшилася на 5296,3 га за рахунок уточнення площ, на які відсутні правовстановлюючі документи.

В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Відповідач та третя особа у відзивах на апеляційну скаргу, а також їх повноважні представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, оскільки вважають, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи (в судовому засіданні від 07.08.13 р.), розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06.12.12 р. державним інспектором Державної інспекції сільського господарства у Волинській області Стрижевським В.В. у присутності директора СЛАТ "Тур" Смоля П.П. проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства, що регулює земельні правовідносини при використанні земельних ділянок лісового фонду, в результаті якої встановлено використання відповідачем земельних ділянок загальною площею 3,9 тис. га без правовстановлюючих документів.

Під час проведення перевірки встановлено, що рішенням Волинської обласної ради №13/2 від 18.08.2000р. відповідачу передано землі лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх КСП та надано дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду на земельні ділянки загальною площею 2 027,1га. - на даний час дані земельні ділянки використовувалися без правовстановлюючих документів. В 2006-2009 р.р. затверджувались проекти землеустрою щодо консервації земель шляхом заліснення ділянок деградованих та малопродуктивних земель на загальну площу 329, 2699 га - документи, що посвідчують право користування даних земельних ділянок відсутні. Згідно форми 6-зем за СЛАТ "Тур" в користуванні перебуває 42153,143га земель для ведення лісового господарства. В 1995-1997рр. приймалися рішення про передачу земель для ведення лісового господарства на площу 1486,443га, але змін в державні акти товариство не вносило.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с. 18-19).

За результатами перевірки державним інспектором Державної інспекції сільського господарства у Волинській області Стрижевським В.В. 06.12.12 р. складено припис № 000647, яким встановлено що відповідач використовує 3 956,349 га для ведення лісового господарства без правовстановлюючих документів та зобов'язано відповідача у 30-ти денний термін усунути виявлені порушення земельного законодавства (а.с.20-21).

Крім того, на вимогу Прокурора Волинської області спеціалістом Державної інспекції сільського господарства у Волинській області у зв'язку з нововиявленими фактами, 23.01.13 р. проведено повторну перевірку дотримання вимог земельного законодавства СЛАТ «Тур».

В результаті перевірки встановлено, що відповідач використовує землі лісового фонду площею 3 956,3699 га з порушенням вимог ст..ст. 57, 92 ЗК України. Використовує земельну ділянку площею 46 109,5129 га для ведення лісового господарства. З них 40 666,7 га на державних актах, 3956,349 га - без правовстановлюючих документів. Згідно матеріалів лісовпорядкування за відповідачем рахується 45 700 га, різниця 3546,857 га пояснюється, що матеріали лісовпорядкування не вноситься до форми 6-зем, до якої вносяться дані на підставі документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с. 25-26).

Таким чином, СЛАТ "Тур" не може проводити охорону лісу на земельній ділянці площею 3956,3699га, так як він не являється власником чи постійним лісокористувачем (а.с. 96).

За вказаних обставин заступник прокурора області звернувся в господарський суд Волинської області з позовом про повернення з незаконного користування Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур" землі лісового фонду площею 7828,3 га.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 4 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

В силу приписів ст. 5 ЛК України, ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Суд констатує, що відповідно до приписів Земельного Кодексу України, земля може перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 3 ст. 78 ЗК України).

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Зі змісту цієї норми закону вбачається, що право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст. 125 Земельного кодексу України, ст.. 17, 86 Лісового кодексу України щодо законодавчого визначення поняття права постійного користування земельною ділянкою та порядку надання лісів в постійне користування.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 №6 зазначено, що у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (п. 3.1).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має 37 державних актів на право постійного користування землею для ведення лісового господарства та господарської діяльності загальною площею 40 854,5 га, які були видані на підставі рішень Волинської обласної (№17/11, №17/23 від 17.03.94 р.), Ковельської міської (№101 від 24.04.97 р.) та Зеленської (№7/4 від 05.11.91 р.), Підрізьської (№12 від 01.06.95 р.), Поворської (№5/7 від 30.22.95 р.) та Тойкутської (№3/2 від 06.06.96 р.) сільських рад на протязі 1991, 1994-1997 роках.

Крім того, право постійного користування землею площею 40 854,52 га підтверджується реєстром державних актів (а.с. 34).

Із зазначених 37 державних актів 31 - на право постійного користування для ведення лісового господарства площею 40 666,7 га (т. 1, а.с. 208-244).

Відповідно до ст..47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням "Укрдержліспроект" в 2001 році проведено базове лісовпорядкування наданих у постійне користування земель лісового фонду, розроблені основні положення організації та розвитку лісового господарства, використання лісових ресурсів, обчислені розрахункові лісосіки, обсяги рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства та інших рубок і ін.. Відповідно до проекту організації і розвитку лісового господарства в користуванні Ковельського СЛАТ "Тур" перебувають земельні ділянки загальною площею 45671га, що підтверджується витягом з форми 1 Розділу лісового кадастру станом на 01.01.01 р.

Враховуючи вказане, суд констатує, що 45 671 га - загальна площа лісових угідь за матеріалами лісовпорядкування 2001 р., 40 666,7 га - площа згідно 31 державного акту на право постійного користування землею для ведення лісового господарства, при цьому для визначення розміру на яку збільшено площі земельних ділянок за матеріалами лісовпорядкування суд виходить з наступного: 45671 га - 40666,7 га = 5004,3 га.

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд приходить до висновку, що після проведення базового лісовпорядкування площа наданих у користування земель збільшилась на 5004,30 га, за рахунок уточнення площ, на які відсутні державні акти на право постійного користування.

Враховуючи вказане, суд не бере до уваги доводи скаржника, що різниця площ земельних ділянок, які використовує відповідач без правовстановлюючих документів становить 5296,3, оскільки дане твердження спростовується доказами наявними в матеріалах справи та розрахунками прокурора в апеляційній скарзі.

Колегія суду зазначає, що єдиною підставою набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача відсутні правовстановлюючі документи на зайняття земельної ділянки площею 5004, 30га , передбачені ст.ст. 124-126 Земельного кодексу України.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст. 1).

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Крім того, в матеріалах справи наявна спільна заява відповідача та Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України про визнання позовних вимог, з якої вбачається, що відповідач використовує земельні ділянки лісового фонду без правовстановлюючих документів згідно матеріалів лісовпорядкування та які підлягають поверненню у державну власність згідно загальною площею 5004,30 га.

Враховуючи матеріали справи та той факт, що відповідачем визнано позовні вимоги на площу 5004,30 га, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині повернення з незаконного користування відповідачем земель лісового фонду площею 5004,30га є обґрунтованими, а тому скасовує рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови повернення у володіння держави 5004,30 га земельних ділянок.

Крім того, враховуючи ту обставину, що відповідачем визнано позовні вимоги на площу 2021,75га земель резерву і земель запасу, які були само заліснені і заліснені шляхом консервації земель та знаходилися під охороною Ковельського СЛАТ "Тур", а також аналізуючи зібрані по справі докази суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині повернення у володіння держави 2021,75га.

Враховуючи той факт, що матеріалами справи підтверджується незаконне використання відповідачем земельних ділянок загальною площею 7026,05 га, з яких: 2021,75 га земель резерву і земель запасу, які були самозаліснені і заліснені шляхом консервації земель та знаходились під охороною відповідача; 5004,30 га земельних ділянок лісового фонду, які відповідач використовує без правовстановлюючих документів згідно матеріалів лісовпорядкування, колегії суддів приходить до висновку, про задоволення позовних вимог в частині повернення у володіння держави земель лісового фонду площею 7026,05 га.

В силу дії статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевказане, колегія суду констатує факт не доведення прокурором своїх доводів належними та допустимими доказами відповідно до положень чинного законодавства України, в частині повернення з незаконного користування відповідачем у володіння держави 802,25 га земель лісового фонду, а тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому на підставі ч. 1 п. 1 ст. 104 скасовує рішення в частині відмови про повернення з володіння відповідача земель лісового фонду площею 5004,30 га.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України, судовий збір стягується з відповідача в доход державного бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокурора Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 21.05.13 р. у справі № 903/377/13 задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 21.05.13 р. у справі № 903/377/13 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: Ковельському спеціалізованому лісогосподарському приватному акціонерному товариству "Тур" повернути у володіння держави 7026,05 га земель лісового фонду, які використовуються ним без правовстановлюючих документів. В поверненні 802,25 га земель лісового фонду у державну власність - відмовити.

Стягнути з Ковельського спеціалізованого лісогосподарського приватного акціонерного товариства "Тур" (45000, м. Ковель, вул.. Грушевського, 112, код 05441542) в дохід Державного бюджету України 514,72 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/377/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Філіпова Т.Л.