Рішення № 33239731, 28.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2013 р.Справа № 916/1650/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд -Ойл Сервіс";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор";

про стягнення 40 976,24 грн.

Суддя - Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Погорілий О.В. - довіреність від 02.05.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд-Ойл Сервіс" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у сумі 39 924 грн., пеню у сумі 875,04 грн., 3% річних у сумі 177,20 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення ТОВ "Автодор" умов укладеного між сторонами по справі договору поставки нафтопродуктів №11-па від 25.02.2013р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар.

Ухвалою суду від 21.06.2013р. було порушено провадження у справі №916/1650/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 28.08.2013р. на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал (а.с.26,74), про причини нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Натомість, 22.08.2013 р. до господарського суду Одеської області надійшло клопотання (вх. № 25577/13) ТОВ "Автодор" про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.

При цьому, станом на дату винесення рішення по справі, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не ознайомився з матеріалами справи.

Розглянувши клопотання про відкладення, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду від 24.07.203 р. строк розгляду справи № 916/1650/13 було продовжено до 04.09.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Оскільки відповідачем жодним чином не обґрунтовано клопотання про відкладення розгляду справи та не додано жодних доказів, які б могли свідчити про поважність такого відкладення, а також, приймаючи до уваги закінчення 4.09.2013р. процесуального строку розгляду справи, суд відмовляє ТОВ "Автодор" у задоволенні клопотання про відкладення судового розгляду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача в порядку ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2013р. між ТОВ "Гранд -Ойл Сервіс" (Постачальник) та ТОВ "Автодор" (Покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 11-па, відповідно до якого на умовах, визначених договором, Постачальник на замовлення та за плату здійснює поставки Покупцю товару партіями (а.с.10-12). Умови кожної окремої поставки визначаються сторонами у відповідному складеному покупцем в письмовій формі та узгодженому Постачальником замовленні щодо такої поставки (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п.7.1. Договору поставки цей договір вважається укладеним, розпочинає дію з моменту його двостороннього підписання та діє до 31 січня 2014р. Якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору за тридцять календарних днів до закінчення строку його дії, строк дії даного Договору автоматично продовжується на наступний рік.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що зобов'язання сторін щодо кожної поставки партії товару за договором виникає з моменту узгодження сторонами умов замовлення.

Відповідно до п. 3.3. Постачальник протягом одного робочого дня з моменту отримання замовлення розглядає можливість його узгодження та здійснення поставки на передбачених у ньому умовах, внаслідок чого повідомляє Покупця щодо відмови від поставки за таким замовленням або щодо узгодження його умов та поставки партії товару відповідно до Договору шляхом надання Покупцю рахунку-фактури щодо сплати ціни товару такої партії поставки.

Поставка та прийом-передача партії товару, за узгодженим замовленням, повинні відбутися відповідно до передбачених у ньому та договорі умов протягом п'яти робочих днів з моменту його узгодження (п. 3.5. Договору).

Згідно п. 3.6. Договору поставка партії товару згідно узгодженого замовлення, а також перехід права власності до Покупця вважаються такими, що відбулися, в момент її прийому згідно передбаченій п. 1.3. Договору інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та заявку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. №281/171/578/155, із вчиненням сторонами записів, підписів та печаток на відповідних видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.5. Договору оплата Покупцем рахунку-фактури здійснюється у національній валюті України шляхом безготівкового розрахунку за передбаченими Договором та таким рахунком-фактурою банківськими реквізитами поступово: перші 50% від вказаної суми сплачуються авансом, другі 50% від вказаної суми сплачуються з відстрочкою до 10 календарних днів.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки ТОВ "Гранд -Ойл Сервіс" було поставлено ТОВ "Автодор" товар на загальну суму 284 886 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.13-17, 47).

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, ТОВ "Автодор" розрахувалось лише частково за поставлений товар, сплативши 244 962 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.30-46), у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 39 924 грн.

Зазначена заборгованість підтверджується також гарантійним листом ТОВ "Автодор", згідно якого відповідач визнає наявність богу та гарантує його повне погашення в строк до 15.10.2013 р. (а.с.78).

Враховуючи, що наявність основної заборгованості у сумі 39 924 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в розмірі 875,04 грн. та 3 % річних в розмірі 177,20 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 5.1. Договору у випадку несвоєчасного та/або неповного виконання Покупцем своїх зобов'язань щодо розрахунків (оплати) за отримані нафтопродукти, він зобов'язався сплатити Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, від неналежно сплаченої суми за кожен день прострочення.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок пені та 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, вважає розрахунок позивача вірним та вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ вул. Праці, 20, код ЄДРПОУ 13888197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд -Ойл Сервіс" (65005, м. Одеса, вул. Михайлівська, 44-В, каб. 24, код ЄДРПОУ 38478201) 39 924 /тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири/ грн. 00 коп. основної заборгованості, 875 /вісімсот сімдесят п'ять/ грн. 04 коп. пені, 177 /сто сімдесят сім/ грн. 20 коп. 3% річних, 1 720 /одна тисяча сімсот двадцять/ грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.09.2013 р.

Суддя Щавинська Ю.М.