Постанова № 33239294, 30.08.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/4735/13-а

Провадження № 2-а/520/204/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2013 року Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Камінської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання незаконною бездіяльність у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов'язання виплатити не отриману одноразову грошову допомогу по інвалідності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, уточнивши у судовому засіданні позовні вимоги, просить визнати незаконною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату з не направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги за отримання 2-ї групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України видати розпорядження про виплату позивачу одноразову грошову допомогу за отримання 2-ої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 89 082,00 грн.; зобов'язати Міністерство оборони України cплатити позивачу одноразову грошову допомогу за отримання 2-ої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 89 082,00 грн.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги повністю, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів - Одеського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України - в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, в яких позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України та був звільнений наказом заступника Міністра оборони України № 189 від 18 травня 1993 року відповідно до Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил з військової служби у запас відповідно до пункту "б"статті 59 (по хворобі) з посади заступника начальника кафедри вогневої підготовки Одеського вищого військового об'єднаного училища.

Під час проходження військової служби позивач отримав захворювання, внаслідок якого, медико-соціальною експертною комісією позивачу 29 вересня 1993 року встановлено 3-ю групу інвалідності.

11 лютого 2009 року позивачу встановлено 2-у групу інвалідності отриману внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.

15 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Одеського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги за отримання інвалідності, проте Одеський обласний військовий комісаріат відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок інвалідності.

Згідно довідки Одеської обласної дирекції НАСК "Оранта" від 30 березня 2009 року позивач не подавав в обласну дирекцію НАСК "Оранта" документи для нарахування страхової виплати за державним обов'язковим особистим страхуванням військовослужбовців Міністерства оборони України і страхова виплата йому не провадилася.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".(надалі - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України № 2011-XII (у редакції чинній на момент встановлення позивачу другої інвалідності, що пов'язана з проходженням військової служби) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому, в силу положень статті 58 Конституції України, законодавчі акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тобто, законодавчі акти застосовуються до відносин, які виникли з дня набрання ними чинності.

Оскільки, між подіями, пов'язаними із завданням шкоди здоров'ю позивачеві та моментом, коли проявилися і були встановлені наслідки завданої шкоди, минув певний проміжок часу, суд вважає, що такі правовідносини мають тривалий характер і для їх правової оцінки має застосовуватись закон, який є чинним на дату проявлення та встановлення наслідків завданої шкоди.

За таких обставин, заперечення відповідача про те, що на позивача не поширюються положення Закону України № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги, є безпідставними і такими, що не відповідають змісту чинного правового регулювання відносин з приводу соціального захисту військовослужбовців та звільненим з військової служби особам, визначеного законами і підзаконними актами.

Зважаючи на вищевикладене, суд застосовує порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі настання інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який є чинним на момент вирішення спору.

Так, у травні 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28.05.2008 р. № 499 (надалі - постанова № 499), яка є чинною на момент вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Приписами пункту 2 Постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою (надалі - Порядок).

Так, відповідно до пункту 2 частини другої вказаного Порядку, звільненим з військової служби військовослужбовцям, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження при встановленні інвалідності ІІ групи грошова допомога виплачується у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

Тобто, положення Постанови № 499 та Порядку поширюють свою дію на порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги звільненим з військової служби особам у разі настання інвалідності, що сталася після 1 січня 2007 року, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Підтвердженням даної позиції є, зокрема, приписи Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, виплату яких було завершено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року N 499.

Так відповідно до пункту другого частини другої даного Порядку особам, звільненим з військової служби у разі настання, зокрема, ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, грошова допомога виплачується у розмірі 42-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач, в силу приписів ст.71 КАС України, надав суду належні та достатні докази щодо встановлення йому ІІ групи інвалідності після 1 січня 2007 року у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, що не заперечувалось представником відповідача.

Також, позивач у судовому засіданні довів, що, раніше, одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням інвалідності 3-ої групи 29 вересня 1993 року він не одержував (копія довідки страхової компанії „Оранта" у матеріалах справи).

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувані позивачем дії відповідачів на предмет протиправності, а також враховуючи вищезазначені принципи, суд дійшов висновку, що відмова відповідача здійснити позивачу виплату одноразової допомоги у порядку частини другої статті 16 Закону України №2011-XII, є такою, що вчинена з порушенням приписів частини другої статті 19 Конституції України.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 конкретно визначеної грошової суми - допомоги за отримання 2-ї групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби задоволенню не підлягають, оскільки у такий спосіб суд вийде за межі встановленої Кодексом адміністративного судочинства України компетенції адміністративного суду, який не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати допомоги замість суб'єкта владних повноважень, ці дії відносяться до виключної компетенції суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 122, 158, 159, 161, 162, 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Одеського обласного військового комісаріату з не направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за отримання 2-ої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України видати розпорядження про виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за отримання 2-ої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України сплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за отримання 2-ої групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, в іншої частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.