Постанова № 33238621, 28.08.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа № 809/2355/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Мартинюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 1214,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі (надалі також - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1214,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущена заборгованість по сплаті обов'язкових платежів до пенсійного фонду, а саме: внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1214,80 грн. Оскільки недоїмка в передбачений законом строк добровільно не погашена, просить стягнути її в судовому порядку.

Представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася завчасно та належним чином, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.45). Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без участі відповідача на адресу суду не надходило. Правом подання заперечення на адміністративний позов відповідач не скористалася.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.07.2013 року, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, зареєстрована 03.09.2009 року (а.с.16).

У відповідності до листа ДПІ у Богородчанському районі за №166/м/17-017 від 08.08.2013 року, відповідач в 2010 році перебувала на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку в сумі 150 грн., щомісячно.

Абзацом 2 частини 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, що набрав чинності з 17.07.2010 року, передбачено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

При цьому, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від оподаткованого доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якого сплачуються страхові внески, що випливає зі змісту абзацу 3 частини 2 розділу І вищевказаного Закону.

Відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 розділу ІІ «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Мін'юсті України 16.01.2004 року за № 64/8663 із наступними змінами та доповненнями (надалі також - Інструкція №21-1), платниками страхових внесків є в тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Пунктом 3 статті 11 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі також - Закон № 1058-IV) передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до розділу 2 пункту 2.2 постанови правління Пенсійного фонду України «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України» від 05.11.2009 року № 26-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 року за № 1136/17152, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі також - Порядок №26-1), фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування, звіт до ПФУ подають до 01 квітня року, наступного за звітним. Базовим звітним періодом є календарний рік.

Судом встановлено, що відповідачем звітність по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік до органу пенсійного фонду не подавалася, тому позивачем самостійно проведений розрахунок мінімального страхового внеску за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року.

У відповідності до пункту 4.7 розділу 4 Інструкції №21-1, розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків, зокрема, для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3-2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, - 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20.10.2009 року та ст.53 Закону України «Про державний Бюджет на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI, з 01.07.2010р. по 01.10.2010 року розмір мінімальної заробітної становив 888 грн.; 01.10.2010 року по 01.12.2010 року становив - 907 грн.; з 01.12.2010 року по 01.01.2011 року становив - 922 грн.

Таким чином, сума мінімального страхового внеску за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року для фізичної особи - підприємця, що обрала спрощену систему оподаткування (єдиний податок) ОСОБА_2 становить: липень - 888 х 33,2 = 294,82 грн.; серпень - 888 х 33,2 = 294,82 грн.; вересень - 888 x 33,2 = 294,82 грн.; жовтень - 907 x 33,2 = 301,12 грн.; листопад - 907 x 33,2 = 301,12 грн.; грудень - 922 x 33,2 = 306,10 грн.; всього - 1792,80 грн.

Додатково зараховано частину єдиного податку по 63 грн., щомісячно, від сплати єдиного податку в розмірі 150 грн., за вказаний період, що становить 378 грн., згідно п.2 Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 2461-VI від 08.07.2010 року, а тому, 1792,80 грн. - 378 грн. = 1414,80 грн.

У відповідності до повідомлення-розрахунку №4957/04 від 27.05.2011 року, враховуючи розмір мінімального страхового внеску у третьому та четвертому кварталі 2010 року та з урахуванням частини сплачений сум єдиного податку, розмір недоїмки становить 1414,80 грн. (а.с.36).

У зв'язку із несплатою страхових внесків відповідачу направлено вимогу про сплату боргу №Ф 145 від 27.05.2011 року, яку отримано 07.06.2011 року, у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.15). Вимога не оскаржувалася, а недоїмка не погашена в повному обсязі.

Згідно з банківськими виписками за 10.01.2013 року та 10.12.2012 року (а.с.34,35), відповідачем погашено заборгованість перед відповідачем в загальному розмірі 200 грн., а тому до стягненню підлягає 1214,80 грн.

Недоїмка по страхових внесках підтверджується також розрахунком суми позовних вимог (а.с.41) та випискою з картки особового рахунку щодо відповідача (а.с.37).

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим періодом для страхувальників, за 2010 рік, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону є квартал.

Пунктом 5.5 розділу V Інструкції № 21-1 передбачено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в розділі 4 цієї Інструкції, у межах максимальної величини, що встановлюється законом про розмір страхових внесків.

Згідно з пунктом 5.9 Інструкції №21-1, обчислення страхових внесків органами ПФУ здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Розділом 8 Інструкції № 21-1 передбачено стягнення заборгованості із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зі страхувальника.

Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Інструкції №21-1, орган Пенсійного фонду надсилає страхувальнику вимогу про сплату недоїмки, в тому числі у випадку, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Пунктом 8.4 Інструкції №21-1 передбачено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми.

Пунктом 12 статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з пунктом 15 статті 106 цього ж Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Статтею 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №16/98-ВР від 14.01.1998 року, визначено, що спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку.

Пунктом 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

З огляду на вищенаведене судом встановлено, що недоїмку по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1214,80 грн., відповідачу нараховано правомірно, відповідачем не надано жодних документів на підтвердження добровільної сплати боргу, а тому суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі (ідентифікаційний код 20551073) заборгованість по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік в сумі 1214 (Одна тисяча двісті чотирнадцять) гривень 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 02.09.2013 року.