Постанова № 33238607, 29.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 р. Справа № 805/11763/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Старосуд І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8 637,89 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8 637,89 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у відповідності до пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (далі за текстом - Закон № 2464-VІ), фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України.

При перевірці дотримання страхувальниками вимог Закону № 2464-VІ встановлено, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період 2011 -2013 років утворилася сума боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8 637,89 гривень.

Згідно вимог пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідач як платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 несплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 01.07.2013 у розмірі 8 637,89 гривень.

Оскільки, зазначена сума заборгованості до теперішнього часу не сплачена, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представником позивача до початку розгляду справи надано заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач до початку розгляду справи надала заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі та просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 цього Кодексу.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011 (далі за текстом - Положення).

Відповідно до цього Положення, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пункт 3 Положення визначає, що основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у встановленому порядку в якості фізичної особи-підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД № 759801). Відповідач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перелік осіб, які є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування визначено статтею 4 Закону № 2464-VІ. Зокрема, відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 статті 1 Закону № 2464-VІ визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 11 статті 8 вказаного Закону, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 7 зазначеного Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Таким чином, мінімальний розмір єдиного внеску суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у 2011 році складав: з 1 січня 2011 року - 326,53 гривні (941 гривня х 34,7%), з 1 квітня 2011 року - 333,12 гривень (960 гривень х 34,7%), з 1 жовтня 2011 року - 341,80 гривень (985 гривень х 34,7%), з 1 грудня 2011 року - 348,39 гривень (1004 гривні х 34,7%).

Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Таким чином, мінімальний розмір єдиного внеску суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у 2012 році складав: з 1 січня 2012 року - 372,33 гривні (1073 гривні х 34,7%), з 1 квітня 2012 року - 379,62 гривень (1094 гривень х 34,7%), з 1 липня - 382,39 гривні (1102 гривні х 34,7%),), з 1 жовтня 2012 року - 387,95 гривень (1118 гривень х 34,7%), з 1 грудня 2012 року - 393,50 гривні (1134 гривні х 34,7%).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень.

Таким чином, мінімальний розмір єдиного внеску суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, у 2013 році складає з 1 січня 2013 року - 398,01 гривні (1147 гривня х 34,7%), з 1 грудня 2013 року - 422,65 гривень (1218 гривень х 34,7).

Згідно з розрахунком суми заборгованості від 27.08.2013 № 3550/02, наданим позивачем, загальна сума заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2011 - 2013 роки становить 8 637,89 гривень.

З картки особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вбачається, що сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягала сплаті у відповідності до статті 9 Закону № 2464-VI становить 8 637,89 гривень (арк. справи 6).

Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 направлялась вимога про сплату недоїмки у розмірі 8 582,72 гривень від 12.06.2013 № Ф 206у (арк. справи 7).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону № 2464-VІ, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У порушення зазначених вимог, відповідач суму єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 01.07.2013 не сплатив, внаслідок чого має заборгованість у розмірі 8 637,89 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8 637,89 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 11, 17 - 20, 69 - 72, 94, 162, 163, 185 - 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8 637,89 гривень - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (ЄДРПОУ 23413087, р/р 256083012034 у ДОУ ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Донецьк, МФО 335106) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8 637 (вісім тисяч шістсот тридцять сім) гривень 89 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Старосуд І.М.