Постанова № 33238575, 09.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2013 р. (16:41) Справа №2а-10649/11/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Гафарова А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Фірма «Сандра-Інтернешнел»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: приватне підприємство Фірма «Сандра-Інтернешнел» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001852301 від 16.03.2011 року на суму 62588,00 грн. та №0001872301 від 16.03.2011 року на суму 81075,00 грн., які винесене на підставі акту 1534/23-4/20701621 від 28.02.2013 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства Фірма «Сандра-Інтернешнел», ЄДРПОУ 20701621 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення за період з 01.07.2010 року по 01.08.2010 року. Позивач зазначає, що в акті перевірки №1534/23-4/20701621 від 28.02.2013 р вказано, що підприємство до податкового кредиту за серпень 2010 року включило податкові накладні за лютий, березень, квітень, травень 2010 року, які були отримані пізніше строку по надходженню на суму 466682 грн., ПДВ по яким складає 93336 грн. і відобразило їх у рядку 16.2 «інші випадки» декларації з ПДВ (коригування податкового кредиту), але платник податку не надав до перевірки докази отримання цих податкових накладних, при цьому, в акті перевірки не вказано пізніше якого строку, та за яким пунктом Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлено цей строку. Також позивач вказує, що ним не були порушені вимоги п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, оскільки вимоги цього пункту визначають право, а не обов'язок платника податків подавати заяву із каргою у випадках, коли є відмова з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну і відобразити податковий кредит на підставі такої заяви. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що ним не могли бути порушені вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, які містять норми про право платника податку на податковий кредит в залежності від того, з якою метою придбані товари (роботи, послуги) чи від того, в якої операції вони використовувались, а також регулює право на відображення податкового кредиту за умови відповідності вартості придбаних товарів (робіт, послуг) рівню звичайних цін. Крім того ПП Фірма «Садра-Інтернешенел» вказує, що п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного закону визначає дату виникнення права платника податків на податковий кредит, а у акті перевірки не зафіксовано фактів, документів, відповідно до яких підприємство відобразило податковий кредит до настання однієї з вказаних подій. Позивач також не згоден з висновками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим стосовно того, що податкові накладні, у разі їх надіслання поштою повинні направлятися листом з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпелю, позивач вказує, що податкові накладні не є податковою звітність, а тому норми Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій не розповсюджується на передачу податкових з ПДВ накладних поштою. Крім того позивач вважає, що абзацом 2 п.п. 7.2.8. п. 7.2. ст.. 7 закону України № 168/97-ВР вказано, що за наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеному у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, у зв'язку з чим право на податковий кредит підприємство має незалежно від того, чи включена була така податкова накладна до Реєстру податкових накладних, тобто чи була така накладна відображена в податковій декларації. Також позивач вважає, що підприємством правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ у липні 2010 року, а залишок від'ємного значення з ПДВ за результатами липня 2010 року правомірно перенесено до складу податкового кредиту за серпень 2010 року. Відповідно до цього, підприємство правомірно, з дотриманням вимог Закону України № 168/97-ВР, зробило розрахунок бюджетного відшкодування з ПДВ в рахунок зменшення податкових зобов'язань майбутніх періодів в серпні 2010 року.

Оскільки позивач вважає, що висновки акту перевірки, покладені в основу податкових повідомлень-рішень № 0001852301 та №0001872301 від 16.03.2013 року є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства він просить скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань та заперечень на позов до суду не скерував, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Матеріали справи свідчать про те, що Приватне підприємство Фірма «Садра-Інтернешенел» є юридичною особою.

Таким чином, судом встановлено, що Приватне підприємство Фірма «Садра-Інтернешенел» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим у період з 14.02.2011 року по 25.02.2011 року проведена документальна позапланова перевірка Приватного підприємства Фірми «Санда-Інтернешенл», ЄДРПОУ 20701621 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення за період з 01.07.2010 року по 01.08.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.02.2011 року № 1534/23-4/20701621.

Перевіркою встановлені наступні порушення,

- п.п. 7.2.6, п. 7.1, п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями) зменшена сума податкового кредиту липня 2010 року у розмірі 94694,00 грн.

- п.п. 7.7.1 , п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами і доповненнями) не має право на бюджетне відшкодування за серпень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у розмірі 62588 грн.

На підставі акту перевірки від 28.02.2011 року № 1534/23-4/20701621 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001872302 від 16.03.2011 року яким визначено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 81075,0 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001852301 від 16.03.2011 року, яким визначено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 62588 грн.

Не погодившись зі вказаними повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації України.

Скарги ПП Фірма «Сандра-Інтеренешнел» були залишені без задоволення.

Не погодившись із наведеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про його оскарження.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС спірних податкових повідомлень- рішень судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що згідно з поданою ПП Фірма «Сандра-Інтернешенл» до ДПІ у м. Сімферополі податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість у зменшення податкового зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 3010 року складає::

по даним платника 62588 грн.

по даним перевірки - 0,00 грн.

залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахування суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає:

за даними платника податків - 62588 грн.

по даним перевірки - 0,00 грн.

частка залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг) (графа 4 додатку 2 до податкової декларації звітного податкового періоду) складає:

за даними платника податків - 62588 грн.

по даним перевірки - 0,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ведення податкового обліку. На думку відповідача порушені п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), згідно якого до бюджетного відшкодування належить частина від'ємного значення, розрахована згідно п.п. 7.7.1, відповідно до якого «сума податку, яка належить до бюджетного відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду» та дорівнює сумі податку, який фактично сплачений отримувачем товару (послуг) у попередні податкові періоди постачальником таких товарів (послуг).

Даними перевірки встановлено, що платник податку - ПП Фірма «Сандра-Інтернешенл» до складу податкового кредиту липня 2010 року, включив податкові накладні червня 2010 року, отримані пізніше строку на загальну суму 8145,60 грн., ПДВ за якими 1357,60 та відобразив їх у рядку 10.1.

Також перевіркою встановлено, що ПП Фірма «Сандра-Інтернешенл» до складу податкового кредиту червень 2010 року, включило податкові накладні за лютий-травень 2010 року, отримані пізніше строку «за надходженням» на загальну суму 466682 грн., ПДВ за якими складає 93336,00 грн. та відобразило їх у рядку 16.4 «Інші випадки» декларації з ПДВ, однак платник податку не надав до перевірки докази отримання таких податкових накладних пізніше строку.

Таким чином, відповідач у акті перевірки зробив висновок, що ПП Фірма «Сандра Інтернешенл» в порушення п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.1., п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року не правомірно включило до складу податкового кредиту липня 2010 року суму у розмірі 94694,00 грн.

Перевіркою відображених показників рядку 17 декларації за липень 2010 року відповідачем встановлено, що загальна сума податкового кредиту складає:

за даними платника -101586,00 грн.

за даними перевірки 6892,00 грн.

Відповідач у акті перевірки вказує, що згідно податкової декларації з ПДВ та уточнюючого розрахунку за липень 2010 року різниця між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту з ПДВ

за даними платника має від'ємне значення та складає 81075,00 грн.

за даними перевірки має позитивне значення та складає 13619 грн.

На підставі викладеного відповідач робить висновок, що перевіркою встановлені порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" та зменшено податковий кредит липня 2010 року у розмірі 94694,00 грн., в результаті чого різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду (липня) має позитивне значення и складає 13619 грн.

А також відповідачем зроблено висновок, що ПП Фірма «Сандра-Інтернешенл» не має право на бюджетне відшкодування у серпні 2010 року у зменшення податкових зобов'язань по цьому податку наступних податкових періодів у розмірі 62588,00 грн.

Суд зазначає, що оскільки підставою для визначення порушень податкового законодавства стали податкові накладні отримані позивачем у липні 2010 року за попередні місяці, суд досліджує вказані податкові накладні.

Так судом встановлено, що до матеріалів справи в обґрунтування своїх вимог позивачем надані наступні податкові накладні:

1. податкова накладна № 42 від 18.02.2010 року отримана від ТОВ «Ебург» на загальну суму 334,00 грн., у тому числі ПДВ 55,67 грн., обсяг поставки без ПДВ 278,33 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 4, дата отримання 01.07.2010 року;

2. податкова накладна № 090301 від 09.03.2010 року отримана від ТзОВ «БУ № 18 «Львівпромбуд» на загальну суму 250000,00 грн., у тому числі ПДВ 41666,67 грн., обсяг поставки без ПДВ 208333,33 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 7, дата отримання 01.07.2010 року;

3. податкова накладна № 4 від 01.04.2010 року отримана від ПП «Будівельник» на загальну суму 21511,25 грн., у тому числі ПДВ 3585,21 грн., обсяг поставки без ПДВ 17926,04 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 8, дата отримання 01.07.2010 року;

4. податкова накладна № 606 від 14.04.2010 року отримана від ТОВ «Спеціалізоване виробничо-технічне об'єднання «Охорона» на загальну суму 137,60 грн., у тому числі ПДВ 22,93 грн., обсяг поставки без ПДВ 114,67 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 12, дата отримання 01.07.2010 року;

5. податкова накладна № 0166/23/04/П від 23.04.2010 року отримана від Південно-західний РЦ СФД на загальну суму 2754,00 грн., у тому числі ПДВ 459,00 грн., обсяг поставки без ПДВ 2295,00 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 10, дата отримання 01.07.2010 року;

6. податкова накладна № 2920 від 28.04.2010 року отримана від ТОВ «ІСК «Жилпромбуд» на загальну суму 179643,60 грн., у тому числі ПДВ 29940,60 грн., обсяг поставки без ПДВ 149703,00 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 6, дата отримання 01.07.2010 року;

7. податкова накладна № 117 від 29.04.2010 року отримана від Корпорації «Співдружність Комп» на загальну суму 7973,57 грн., у тому числі ПДВ 1328,93 грн., обсяг поставки без ПДВ 6644,64 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 9, дата отримання 01.07.2010 року;

8. податкова накладна № 49 від 30.04.2010 року отримана від ТОВ «Група Компаній «Моноліт» на загальну суму 58197,60 грн., у тому числі ПДВ 9699,60 грн., обсяг поставки без ПДВ 48498,00 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 1, дата отримання 01.07.2010 року;

9. податкова накладна № 4318 від 13.05.2010 року отримана від ТОВ «НВП «Брандмайстер» на загальну суму 108,40 грн., у тому числі ПДВ 18,07 грн., обсяг поставки без ПДВ 90,33 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 16, дата отримання 01.07.2010 року;

10. податкова накладна № 824 від 18.05.2010 року отримана від ТОВ «Спеціалізоване виробничо-технічне об'єднання «Охорона» на загальну суму 137,60 грн., у тому числі ПДВ 22,93 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 13, дата отримання 01.07.2010 року;

11. податкова накладна № 199 від 21.05.2010 року отримана від ТОВ «Ебург» на загальну суму 1385,00 грн., у тому числі ПДВ 230,83 грн., обсяг поставки без ПДВ 1154,17 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 5, дата отримання 01.07.2010 року;

12. податкова накладна № 65 від 31.05.2010 року отримана від ТОВ «Група компаній «Моноліт» на загальну суму 37698,00 грн., у тому числі ПДВ 6283,00 грн., обсяг поставки без ПДВ 31415,00 грн. вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 2, дата отримання 01.07.2010 року;

13. податкова накладна № 887 від 31.05.2010 року отримана від ТОВ «Спеціалізоване виробничо-технічне об'єднання «Охорона» на загальну суму 137,60 грн., обсяг поставки без ПДВ 114,67 грн., ПДВ 22,93 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 14, дата отримання 01.07.2010 року.

Вказані вище податкові накладні на суму поставки без ПДВ у розмірі 466681,85 грн., сума ПДВ 93336,37 грн. ПП Фірма «Сандра-Інтернешнл» отримало у липні 2010 року та відповідно внесла їх до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2010 року.

Також позивачем у липні 2010 року були отримані податкові накладні за червень 2010 року, а саме:

1.податкова накладна № 5026від 11.06.2010 року отримана від ТОВ «НВП «Брандмайстер» на загальну суму 108,40 грн., обсяг поставки без ПДВ 90,33 грн., ПДВ 18,07 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 17, дата отримання 01.07.2010 року;

2. податкова накладна № 13258 від 14.06.2010 року отримана від Українсько-російсько-амеріканське ТОВ - підприємство «СПЕЦ» на загальну суму 820,00 грн., обсяг поставки без ПДВ 683,34 грн., ПДВ 136,66 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 11, дата отримання 01.07.2010 року.

3. податкова накладна № 1029 від 16.06.2010 року отримана від ТОВ «Спеціалізоване виробничо-технічне об'єднання «Охорона» на загальну суму 137,60 грн., обсяг поставки без ПДВ 114,67 грн., ПДВ 22,93 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 15, дата отримання 01.07.2010 року.

4. податкова накладна № 176 від 29.06.2010 року отримана від Корпорація «Співдружність Комп» на загальну суму 7079,57 грн., обсяг поставки без ПДВ 5899,64 грн., ПДВ 1179,93 грн., вказана накладна включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №7 за липень 2010 року у рядку 3, дата отримання 01.07.2010 року.

Судом зроблено висновок, що вказані податкові накладні за червень 2010 року на загальну суму 8145,60 грн., об'єм поставки без ПДВ 6787,98 грн., ПДВ 1357,60 грн. отримані ПП Фірма «Сандра Інтернешнл» у липні 2010 року.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що на його думку податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року № 168/704 податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.1997 року № 799 звіти, розрахункові документи і декларації (далі - звіти) приймаються до відправлення листами з оголошеною цінністю з позначкою «звіт» та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю повинні надсилатися листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

На підставі зазначеного вище відповідач вважає, що документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані до вимог Положення № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на неї дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції.

Суд зазначає, що п. 1 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.1997 року № 799 визначає, що цей Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-ІІІ), який діяв на момент отримання позивачем спірних податкових накладних.

Стаття 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-ІІІ ) має назву «Порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань. П.п. 4.1.7 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ вказує, що Платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

З наведених норм вбачається, що ст.. 4 Закону України № 2181-ІІІ визначає можливість платника податків надати податкову звітність засобами поштового зв'язку в термін визначений Законом. Посилань на те, що інші документи, окрім податкової звітності повинні надаватися засобами поштового зв'язку, вказана стаття не містить.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини виникли у липні 2010 року, у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), який також втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Закон України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі по тексту - Закон) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподаткового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Виходячи з аналізу вказаних норм, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

Суд погоджується з думкою позивача, що підставою для включення в декларацію з ПДВ за липень 2010року сум ПДВ, сплачених у попередніх періодах, є саме факт отримання податкових накладних від постачальників в липні 2010року. В декларацію з ПДВ за лютий, березень, квітень, травень, червень 2010року ПП Фірма «Сандра-Інтернешнл» не мало права включити суми сплаченого ПДВ, оскільки не мало на це правових підстав. В свою чергу відсутність правових підстав для включення податкового кредиту в декларацію з ПДВ в попередніх періодах не може розцінюватись як відмова ПП Фірма «Сандра-Інтернешнл» від права на податковий кредит.

Згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 7 за липень 2010 року, податкові накладні, які були досліджені судом, про що вказано раніше отримані з запізненням, а саме податкові накладні за лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року були отримані позивачем у липні 2010 року.

В той же час, відповідно до вимог п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

При цьому, в даній нормі закріплено саме право, а не обов'язок отримувача товарів подати скаргу на постачальника у разі відмови останнім надати податкову накладну,

Таким чином, ПП Фірма «Сандра-Інтернешнл» не зобов'язано було складати заяви та скарги на дії постачальників товару на підставі п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки постачальники товару не відмовлялися надавати податкові накладні.

Подання скарги на дії постачальника є правом ПП Фірма «Сандра-Інтернешнл», а не його обов'язком. Відсутність скарги на дії постачальника не може розцінюватись в якості відмови ПП Фірма «Сандра-Інтернешнл» від права на податковий кредит.

Окремо варто зауважити, що відповідно до положень п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

З огляду на викладені вище норми, можна дійти висновку, що позивач також мав право включити до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за липень 2010 року суми податку, сплаченого у вартості товару отриманого та оплаченого у лютому, березні, квітні, травні та червні 2010 року та не включеного до складу податкового кредиту з ПДВ у деклараціях за вказані попередні місяці 2010 року.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацом "а" п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Зазначена позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013 року № К/9991/9861/11.

В ході дослідження первинних бухгалтерських документів позивача та податкової звітності, що також підтверджується висновками судово-економічної експертизи № 120 від 16.07.2013 року встановлено, що при співставлення отриманих податкових накладних, відображених у складі податкового кредиту у липні 2010 року по даті отримання з реєстрами отриманих податкових накладних ПП Фірма «Сандра Інтренешенл» за період лютий-липень 2010 року встановлено, що підприємство двічі віднесені до складу податкового кредиту податкові накладні:

- податкова накладна № 49 від 30.04.2010 року отримана від ТОВ «Група Компаній «Моноліт» на загальну суму 58197,60 грн., у тому числі ПДВ 9699,60 грн., обсяг поставки без ПДВ 48498,00 грн.

- податкова накладна № 117 від 29.04.2010 року отримана від Корпорації «Співдружність Комп» на загальну суму 7973,57 грн., у тому числі ПДВ 1328,93 грн., обсяг поставки без ПДВ 6644,64 грн.

- податкова накладна № 606 від 14.04.2010 року отримана від ТОВ «Спеціалізоване виробничо-технічне об'єднання «Охорона» на загальну суму 137,60 грн., у тому числі ПДВ 22,93 грн., обсяг поставки без ПДВ 114,67 грн.

Усього на суму ПДВ 11051,46 грн., тобто суд зазначає, що вказані податки накладні позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту у липні 2010 року.

Інші податкові накладні за період з лютого по червень 2010 року, отримані позивачем у липні 2010 року на суму ПДВ 83643,0 грн. віднесені до складу податкового кредиту обґрунтовано.

При дослідженні податкових накладних, які включені до складу податкового кредиту у липні 2010 року встановлено судом, що усі податкові накладні заповнені з дотриманням порядку заповнення податкової накладної, а саме п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року та наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» № 165 від 30.05.1997 року.

Тобто судом зроблено висновок, що завищення податкового кредиту ПП Фірма «Сандра Інтренешенл» у липні 2010 року у сумі 83643,00 грн. наданими позивачем документами бухгалтерської звітності не підтверджується.

Розбіжність з даними відповідача, вказаними у акті перевірки, а саме у сумі 83643,00 грн. у бік збільшення податкового кредиту виникла за рахунок того, що у акті не прийнято до уваги відповідачем право позивача на відображення у складі податкового кредиту не відображених раніше на протязі 365 днів з дати виписки.

Також суд зазначає, що завищення податкового кредиту ПП Фірма «Сандра Інтернешенл» у сумі 11051,00 грн. наданими до суду позивачем бухгалтерськими документами не підтверджується.

Податкове повідомлення-рішення, яке оскаржене позивачем № 0001872301 від 16.03.2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість прийнято відповідачем на підставі того, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту у липні 2010 року на 94694 грн., зважаючи на те, що судом встановлено що сума податкового кредиту у розмірі 83643,00 грн. позивачем визначена вірно, а необґрунтованою є лише сума податкового кредиту визначена позивачем у липні 2010 року у розмірі 11051,0 грн.

На підставі викладеного суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001872301 від 16.03.2011 року підлягає скасуванню у розмірі 70024,00 грн.

Висновки відповідача стосовно того, що ПП «Сандра Інтернешенл» не має право на бюджетне відшкодування за серпень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних періодів у розмірі 62588,0 грн. також ґрунтується на неправомірних висновках відповідача у акті перевірки стосовно завищення позивачем суми податкового кредиту.

Крім того судом досліджені декларації ПП Фірма «Сандра Інтернешенл» з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки за період липень-серпень 2010 року. В результаті дослідження встановлено, що у декларації за серпень 2010 року платником податків відображена сума, яка належить до бюджетного відшкодування у сумі 62588,00 грн. (рядок 25.2 Декларації).

При досліджені встановлено, що підприємством за рахунок двічі відображених у складі податкового кредити податкових накладних за квітень 2010 року допущено збільшення показника рядка 26 декларації за серпень 2010 року «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на суму 11051,0 грн.

Оскільки заповнення рядка 25 «Суми бюджетного відшкодування» покладено відповідно до п. 7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» на платника податків, завищення бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 62588,00 грн. наданими позивачем документами не підтверджується.

Розбіжності з даними акту перевірки виникла у сумі 62588 грн. у бік збільшення за рахунок того, що відповідачем у акті перевірки не враховано, що податковий кредит у платника податків за весь період, коли виникло бюджетне відшкодування, підтверджений податковими накладними, а також оплатою розрахунків у повному обсязі та за рахунок того, що відповідачем не враховано факт наявності від'ємного сальдо по рядку 26 у сумі 651569 грн. у липні 2010 року.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що відповідачем необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001852301 від 16.03.2010 року яким ПП Фірма «Сандра Інтернешенл» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 62588,0 грн., у зв'язку з чим вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню

Разом з тим, судом встановлено, що позивач просить суд скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення відповідача, але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, та приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення від 16.03.2011р. № 0001872301 на суму 70024,0 грн. та від 16.03.2011р. № 0001852301.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Положенням частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.11р. № 2135/11/13-11.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,10 грн., здійснення сплати якого документально підтверджено квитанцією № КЗ/Q/18 від 26.08.2011 р. (а.с.2).

Під час судового засідання, яке відбулось 09.08.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 14.08.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 16.03.2011р. № 0001872301 на суму 70024,0 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 16.03.2011р. № 0001852301.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Сандра Інтернешенл» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Трансформаторна, 4, ЄДРПОУ 20701621) 3,10 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

5. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.