Постанова № 33237455, 23.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2013 року № 2а-2086/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазбуд" до за участю Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби Прокуратури Солом'янського району міста Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01 лютого 2012 року № 000532302.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року апеляційну скаргу задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2012 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмолено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2013 року касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В результаті розподілу справи між суддями автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 2а-2086/12/2670 (вх. № 8900) передано на розгляд судді Гарнику К.Ю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 червня 2013 року, яке неодноразово відкладалось у зв'язку з клопотаннями позивача про відкладення та необхідність отримання додаткових доказів по справі.

У судовому засіданні 13 серпня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити їх. Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ «ЕК Верес», ПП «Ново-Ком» не надано. Позивач стверджує, що господарські операції по придбанню ПАТ «Укргазбуд» товарів у ПП «Ново-Ком» фактично не існують та помилково були включені до податкової звітності останнім.

Представники відповідача та Прокуратури Солом'янського району міста Києва у судовому засіданні 13 серпня 2013 року заперечили проти позову, доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 13 січня 2012 року № 203/23/14277604 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПАТ «Укргазбуд», код за ЄДРПОУ 14277604, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ново-Ком», код за ЄДРПОУ 36917481, за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

Враховуючи згоду сторін на розгляд справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Згідно підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75. пункту 79.1 статті 79 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 12 січня 2012 року № 128, проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Укргазбуд» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Ново-Ком» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 13 січня 2012 року № 203/23/14277604.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України при відображенні її в податковому обліку результатів фінансово-господарських взаємовідносин, відповідно до відомостей і. отриманих за результатами перевірки ПП «Ново-Ком», яке мало правові відносини з платником податків, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 255 513 грн., тому числі за лютий 2011 року на 990 033 грн., за березень 2011 року на 265 480 грн.

Такий висновок перевіряючих мотивований наступним: відповідно до висновків акту Алчевської ОДПІ від 14 листопада 2011 року № 1811/231- 36917481 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» (код за ЄДРПОУ 36917481) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01 лютого 2011 року по 30 вересня 2011 року встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) підприємством ПП «Ново-Ком» від контрагентів - постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже, відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків; порушення ч. 1. ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 207. ч. 1, ч. 2 ст. 215 , ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані па реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Ново-Ком» з постачальниками та покупцями; завищення за лютий 2011 року - вересень 2011 року, суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у в сумі 97 507 873 грн. та завищення суми податкового кредиту на 90 197 892 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 01 лютого 2012 року № 0000532302 згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та за порушення пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України Публічному акціонерному товариству «Укргазбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 255 514 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 1 255 513 грн., за штрафними санкціями - на 1 грн.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між позивачем та ПП «Ново-Ком» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, беручі до уваги вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2013 року, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЕК Верес», ПП «Ново-Ком», обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між Публічним акціонерним товариством «Укргазбуд» та Приватним підприємством «Ново-Ком» укладено Договори купівлі - продажу від 01 лютого 2011 року № 4/02, від 01 березня 2011 року № 03/01, від 10 березня 2011 року № 17/03 за умовами яких, продавець зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцю - обладнання та будівельні матеріали (далі товар) у строки, кількості, якості й асортименті та по ціні зазначених у специфікаціях, а Покупець - прийняти та оплатити товар. Оплата товарів Покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 150 календарних днів від дати фактичної поставки. Сторони мають право проводити розрахунки «за цим договором у вексельній формі. Обсяги, строки та місце поставки товару визначаються у специфікації та погоджуються сторонами додатково. Дані договори діють до 31 грудня 2011 року, а також до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов угод ПП «Ново-Ком» поставлено товари, на що виписано (оформлено) податкові накладні та видаткові накладні № 1135 та № 1136 від 01 лютого 2011 року, № 1137 від 08 лютого 2011 року, № 442 та № 443 від 01 березня 2011 року, № 444, № 445 та № 446 від 02 березня 2011 року, № 447 та № 448 від 03 березня 2011 року, № 449, № 450 та № 451 від 04 березня 2011 року, № 452, № 453 та № 454 від 07 березня 2011 року, № 455, № 456 та № 457 від 10 березня 2011 року.

Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі з розрахункового рахунку, що підтверджується банківськими виписками.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Позивач стверджує, що останнім було помилково зазначено у своїй податковій звітності контрагентом по постачанню вищевказаних товарів ПП "Ново-Ком". З приводу чого, позивачем 13 січня 2012 року подано до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відповідні уточнюючі розрахунки до податкової звітності з ПДВ за лютий, березень та травень 2011 року.

На думку позивача, зазначені в акті перевірки від 13 січня 2012 року № 203/23/14277604 господарські операції по придбанню ПАТ «Укргазбуд» товарів у ПП «Ново-Ком» фактично не існують та помилково були включені до податкової звітності Позивача.

Листом ПАТ «Укргазбуд» від 06 січня 2012 року № 3 надано відповідь на запит відповідача від 16.12.2011 року № 38120/10/23-02 про неможливість надати документи по господарським взаємовідносинам із ПП "Ново-Ком" у зв'язку із відсутністю таких відносин.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ «Укргазбуд» (покупець) було отримано від ПП «Ново-Ком» (продавець) товари, проте дані товари не оплачувались та були повернуті продавцю, згідно видаткових накладних: від 01 лютого 2011 року №АТ-0000011, №АТ-0000012, від 08 лютого 2011 року №АТ-0000013, від 01 березня 2011 року № АТ-0000014, №АТ-0000015, від 02 березня 2011 року №АТ-0000016, №АТ-0000017, №АТ-0000018, від 03 березня 2011 року № АТ-0000020, № АТ-0000019 від 04 березня 2011 року № АТ-0000021, № АТ-0000022, № АТ-0000023, від 07 березня 2011 року № АТ-0000024, № АТ-0000025, № АТ-0000026, від 10 березня 2011 року, № АТ-0000027, № АТ-0000028, № АТ-0000029, а ПП «Ново-Ком» було прийнято зазначені товари, про що свідчать підписи та печатки сторін на вказаних видаткових накладних. Таким чином, зазначені товари не формувало податковий кредит з ПДВ по господарським взаємовідносинам із ПП «Ново-Ком». У зв'язку із чим ПАТ «Укргазбуд» було подано до ДПІ у Солом'янському р-ні відповідні уточнюючі розрахунки до декларації з ПДВ, а податковим органом прийнято уточнюючі розрахунки, що підтверджується електронними квитанціями.

Суд звертає увагу, що посилання позивача на подання до податкового органу уточнюючих розрахунків за лютий, березень та травень 2011 року суд не бере до уваги, оскільки як свідчать матеріали справи зазначені уточнюючі розрахунки подано до податкового органу 13 січня 2013 року тобто в день проведення перевірки та складання акту перевірки.

При цьому, твердження позивача про те, що отримані товари за Договорами купівлі - продажу від 01 лютого 2011 року № 4/02, від 01 березня 2011 року № 03/01, від 10 березня 2011 року № 17/03, що укладались із ПП «Ново-Ком», не оплачувались спростовується матеріалами справи та висновками акту перевірки від 13 січня 2012 року, оскільки під час перевірки встановлено, що оплата товару підтверджується банківськими виписками від 10, 14, 22, 24 березня 2011 року; 07, 18, 19, 20 квітня 2011 року.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 27 травня 2013 року зазначила наступне: про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Також, у вищезазначеній ухвали суду вказано на необхідність дослідження питання щодо можливості формування позивачем податкового кредиту з ПДВ в спірному періоді, за результатами господарських операцій з іншим контрагентом (ТОВ "ЕК Верес"), оскільки, як було встановлено в судовому порядку, позивачем подавались до податкового органу уточнюючі розрахунки податкової звітності по податку на додану вартість за лютий, березень, травень 2011 року.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 27 травня 2013 року судом витребувано первинні документи по взаємовідносинах позивача із ТОВ «ЕК Верес», за результатом дослідження яких встановлено наступне.

Позивач стверджує, що з метою виконання договірних зобов'язань (виконання робіт) перед своїми замовниками обладнання та будівельні матеріали були придбані ПАТ «Укргазбуд» у ТОВ «ЕК Верес».

Так, згідно договорів купівлі-продажу від 01 лютого 2011 року № 4/02, від 01 березня 2011 року, № 03/01, від 10 березня 2011 року №17/03 ПАТ «Укргазбуд» було придбано у ТОВ «ЕК Верес» товари згідно податкових та видаткових накладних, копії яких додані до матеріалів справи.

В зв'язку із відступленням права вимоги, розрахунки на вказаний товар здійснювалися ПАТ «Укргазбуд» згідно повідомлення про відступлення права вимоги що надійшло від ТОВ «ЕК Верес», що підтверджується банківськими виписками.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Надані позивачем в матеріали справи, копії податкових накладних, не дають суду можливості встановити з якою метою замовлялись товари саме в такому обсязі та як вони в подальшому використовувались в господарській діяльності позивача.

В матеріалах справи відсутні також докази на підтвердження факту перевезення, зберігання придбаного товару за спірними господарськими операціями, відсутня будь-яка інформація про наявність транспорту та складських приміщень.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження подальшого руху товарів, зокрема, видаткових накладних на поставку продукції, актів виконаних робіт та виписок банку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що податкова накладна є звітним податковим документом, що підтверджує виникнення податкового зобов'язання платника податку у зв'язку з продажем товарів або послуг та не є первинним документом.

Слід звернути увагу, що згідно транспортних накладних, товароодержувачем виступали різні контрагенти, а матеріали справи не містять інформації щодо укладання договорів між позивачем та товароодержувачами згідно зазначених товарно-транспортних накладних.

На підтвердження придбання товарів надано товарно-транспортні накладні, оскільки, як стверджує представник позивача зазначені товари перевозилися ПАТ «Укргазбуд» власними транспортними засобами та були використані при виконанні робіт на будівництві: залізнично-автомобільний мостовий перехід через р. Дніпро в м. Києві; роботи по ремонту лоткової частини магістрального аміакопроводу підроблювальної дільниці на території придніпровського управління магістрального аміакопроводу УДП «Укрхімтрансаміак»; будівництво третьої черги тролейбусного руху в м. Керч.; заміна магістрального газопровода Ялта-Алушта у районі зсувної ділянки на ПК № 242.

Проте, матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних товарів, зокрема, позивачем не надано суду копії актів виконаних робіт на вищезазначених об'єктах будівництва, тощо.

До того ж, матеріали справи не містять інформації щодо умов постачання третім особам товару за замовленням позивача, умов підписання акту виконаних робіт, тому доказів отримання предмету перевезення третіми особами суду не надано.

Враховуючи те, що позивачем на вимогу суду не надано первинних документів та документів на підтвердження наявності та використання в межах своєї господарської діяльності отриманих товарів, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що доказів на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у спірному періоді.

При цьому, посилання позивача на процедуру банкрутства та введенням у зв'язку з цим мораторію на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги з огляду на наступне.

Суд вважає, що спірні податкові зобов'язання є поточними вимогами до позивача у розумінні абзацу шостого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки виникли після введення мораторію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною 4 статті 12 вказаного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що положення ч. 4 ст. 12 зазначеного Закону слід застосовувати з урахуванням змісту і призначення мораторію на задоволення вимог кредиторів, який наведено у ст. 1 цього ж Закону.

Виходячи із змісту, суті та призначення зазначених норм, колегія суддів зауважує, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі.

За поточними зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Отже, виходячи з положень п. 54.3. Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) .від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ибо від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, (п/п. 54.3.2.) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; (54.3.3.) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

При цьому, відповідно до п. 87.10. Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом"без застосування норм цього Кодексу.

Введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючому органу нараховувати як поточні податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції за ними, так і податкові зобов'язання, які повинні були бути нараховані до введення мораторію, але були виявлені після порушення провадження у справі про банкрутство платника податку, а також штрафи за їх невиконання.

За таких обставин, вірним є висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник