Ухвала суду № 33235286, 14.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Справа № 64069/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Святецького В.В. та Большакової О.О.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Кременецьцукор» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Кременецьцукор» до Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції за участю прокурора, що представляє інтереси держави в особі податкового органу про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень № 0000172301 від 02.08.2011 року, № 0000372301 від 04.10.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

З позовними вимогами до суду звернулось Закрите акціонерне товариство «Кременецьцукор» (далі- ЗАТ «Кременецьцукор») про скасування податкових повідомлень-рішень №0000172301 від 02.08.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 580 551 грн.50 коп., в тому числі основний платіж - 2 396 754 грн.00 коп., штрафні (фінансові) санкції -661 797 грн.50 коп.; №0000372301 від 04.10.2011 року, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції по податку на додану вартість в сумі 536 579 грн.50 коп..У позовній заяві товариство зазначає про те, що висновок Кременецької МДПІ щодо неправомірності включення до податкового кредиту податкових накладних виписаних в попередніх податкових періодах в результаті порушення п.п.7.4.5 п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення підприємством податкового кредиту у січні-серпні 2010 року є неправомірним. Зазначає, що до 06 серпня 2011 року, до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові правопорушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

З позицією суду першої інстанції не погодився апелянт - ЗАТ «Кременецьцукор». Апелянт зазначає про те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального права. Свою позицію обґрунтовує тим, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог щодо добровільної відмови платника податків від податкового кредиту або позбавлення права державними органами права платників на нього. Зазначає, що відсутні розбіжності між зобов'язаннями постачальника та податковим кредитом покупця згідно поданих додатків №5 до декларації з податку на додану вартість за результатами 2009-2010 років.

Прокурор, що представляє інтереси держави в особі податкового органу та представник Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції обставини, що викладені в апеляційній скарзі заперечують та просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

За результатами доказів, що містяться в матеріалах справи, відповідністю поданих доказів обставинам справи та податковому законодавству, з врахуванням поясненням сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга зазначеного апелянта не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року ЗАТ «Кременецьцукор» здійснював операції з реалізації цукру білого, металолому, жому, вапна, насіння цукрового буряка. На підставі поданих позивачем видаткових накладних, податкових накладних, реєстрів виданих накладних, встановлено заниження задекларованих ЗАТ «Кременецьцукор» показників у рядку 1 Декларації «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» у сумі 7667 грн. за липень 2010 року та завищення податкових зобов'язань у сумі 2 211 347,0 грн..

Вказані обставини були встановлені в ході проведення планової документальної виїзної перевірки ЗАТ «Кременецьцукор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31.03.2011 року, результати якої оформлено актом від 05.07.2011 року за № 519/2300/30917397.

В ході судового розгляду судом встановлено, що ЗАТ «Кременецьцукор» перераховано авансові платежі СТзОВ «Arpo-Лан». На підставі виписаних СТзОВ «Агро-Лан» податкових накладних, протягом 2009 року віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з сум авансових платежів, в розмірі 4 073 439 грн., що засвідчено матеріалами попередніх перевірок (акти від 30.03.2009 року №213/23-00/30917397, від 21.05.2010 року №502/2300/30917397) та даними системи співставлення в розмірі податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України. Товари в рахунок перерахованих авансових платежів позивач не отримав, про що свідчить наявна дебіторська заборгованість по рахунку бухгалтерського обліку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Також матеріалами попередніх перевірок встановлено, що ЗАТ «Кременецьцукор», кредитове сальдо по рахунку №36 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками» сформовано за рахунок отримання коштів від СТзОВ «Агро-Лан» згідно договору комісії від 09 серпня 2007 року №7, термін виконання якого настає 31 грудня 2010 року. Кошти, котрі отримані згідно договору комісії відповідно до пункту 4.7 статті 4 Закону «Про податок на додану вартість» не оподатковувались, у зв'язку з невиконанням договору комісії.

В акті перевірки зазначено, що згідно журналів - ордерів і оборотно-сальдових відомостей по рахунках №36 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками» і №63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» по контрагенту СТзОВ «Агро-Лан» обліковувалася заборгованість: - по кредиту рахунка 36 станом на 1 січня 2010 року в розмірі 9 445 792,46 грн. та станом на 1 вересня 2010 року в розмірі 9 299 949,46 грн. та по дебету рахунка №63 станом на 1 січня 2010 року, як і станом на 1 вересня 2010 року - 2 363 818,29 грн..

У вересні 2010 року ЗАТ «Кременецьцукор» по розрахунках із СТзОВ «Arpo - Лан» поряд із іншими бухгалтерськими проведеннями по рахунку №63, вчинено запис: - ДтЗб «Розрахунки з покупцями і замовниками» Кт6З «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» на 4 473 569,67 грн. (в т.ч. ПДВ 745 595 грн.). Сальдо по розрахунках із СТзОВ «Агро-Лан», що обліковуються на рахунку 63, станом на 01.10.2010 р., як і на 01.12.2010 р., з врахуванням інших бухгалтерських проведень, склало по дебету 8 304 415,00 грн.

Аналогічні записи бухгалтерського обліку по розрахунках із СТзОВ «Агро-Лан», що обліковуються на рахунку бухгалтерського обліку 63, зроблено в грудні 2010 року:- ДтЗб «Розрахунки з покупцями і замовниками» Кт6З «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» на 8 304 415,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1 384 069.00 грн.). Сальдо по розрахунках з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Aгро - Лан» по рахунку 63 станом на 1 січня 2011 року відсутнє.

Результатом проведення бухгалтерських проводок є те, що ЗАТ «Кременецьцукор» при проведенні закриття дебетового сальдо по рахунку 63 (в бухгалтерському обліку підприємства зникла заборгованість СТзОВ «Агро-Лан» по поставці товарів (робіт, послуг) в рахунок авансів, по яких було відображено податковий кредит за правилом першої події) в порушення вимог пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не здійснило коригування податкового кредиту у вересні та грудні 2010 року (період проведення бухгалтерських проводок) по взаєморозрахунках з СТзОВ «Arpo - Лан» в сумі 2 129 664 грн., що спричинило завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні 2010 року на 745 595 грн. та в грудні 2010 року на 1 384 069 грн..

З долучених до матеріалів справи господарських договорів, які укладались позивачем з рядом контрагентів неможливо з'ясувати обсягу та порядку виконання господарських операцій, що не дає можливості дослідити реальний характер цих господарських операцій.

Зокрема, договір від 25.02.2009 року про вирощування та закупівлю цукрових буряків урожаю 2009 року, за яким підприємство позивача зобов'язувалось викупити, вирощений для підприємства СТзОВ «Агро-Лан» цукровий буряк, в загальній кількості 50 000 тонн. Ряд долучених накладних, зокрема, №60,100.102 ( а.с. 140-142) не можуть виступати доказами проведеної поставки, оскільки заперечують статус сторін за спірною угодою.

Договір №5 від 12.03.2009 року вказує про купівлю позивачем у СТзОВ «Агро-Лан» продовольчого ріпаку в кількості 7 500 тонн та загальною вартістю 18 750 000 000 грн. не підтверджений первинними документами, що не дають можливості для суду отримати докази його реального виконання.

Договір №7 від 06.08.2007 року засвідчує про те, що комісіонер ЗАТ «Кременецьцукор» за дорученням комітенту - СТзОВ «Агро-Лан», зобов'язується здійснити укладення угод про закупівлю паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 18 750 000 000,0 грн., та з терміном виконання доручення до 31.12.2010 року. Позивачем не представлено жодних доказів на виконання цієї угоди.

В подальшому, ЗАТ «Кременецьцукор», як перший боржник, ТзОВ «Сільськогосподарське товариство Нива» , як новий боржник отримало зобов'язання по виконанню грошових зобов'язань позивача перед СТзОВ «Агро-Лан» у сумі 7 020 539,17 грн.. Реалізації такої господарської операції повинно було передувати дослідження розміру боргових зобов'язань позивача перед СТзОВ «Агро-Лан» у вигляді відповідних бухгалтерських документів, які позивачем у судових засіданнях не представлені, що не дає підстав довести факт реальності цієї заборгованості.

Вказані угоди дають підстави суду вважати, що позивач шляхом укладення таких господарських угод сприяв переказу та отриманню готівкових коштів, які в результаті проведення бухгалтерських проводок, не сприяли належному податковому обліку позивача та сплати податкових зобов'язань, оскілки сприяли неправомірному збільшенню податкового кредиту позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до п.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

У відповідності з пунктом 4.5 статті 4 вказаного Закону, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг). Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача про відсутність законних підстав у податкового органу щодо прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон 3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України. Зазначене правило застосовується незалежно від того, що в Перехідних положеннях Податкового кодексу України до 6 серпня 2011 року були відсутні приписи щодо порядку застосування передбачених Кодексом санкцій за правопорушення, вчинені до 1 січня 2011 року.

З врахуванням цих обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що податкові повідомлення - рішення за № 0000172301 від 02.08.2011 року, № 0000372301 від 04.10.2011 року прийняті Кременецькою міжрайонною державною податковою інспекцією у відповідності до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Кременецьцукор» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року у справі № 2а-1970/135/12 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Святецький

О.О. Большакова