Постанова № 33234531, 27.08.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2013 р.Справа № 916/1591/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Єрмілова Г.А.

Воронюка О.Л.

При секретарі Гавричкові С.В.

За участю представників сторін:

Від прокуратури - Новацький М.В., посвідчення № 013385, від 01.12.12;

Від КП "ОДЕСРЕКЛАМА" - Горячева Ю.С., довіреність № 3/01-27, від 03.01.13;

Від ЗАТ "Одеський автоскладальний завод" - Глущенко Р.І., довіреність № б/н, від 20.06.13.

Представник Одеської міської ради в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод"

на рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2013р.

справа №916/1591/13

За позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси; в особі Одеської міської ради; Комунального підприємства "ОДЕСРЕКЛАМА";

До відповідача Закритого акціонерного товариства "Одеський автоскладальний завод"

про стягнення 3252,1 грн.;

ВСТАНОВИЛА:

14 червня 2013 року заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Комунального підприємства «Одесреклама» Одеської міської ради (в подальшому за текстом - КП «Одесреклама») звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» (далі - ЗАТ «Одеський автоскладальний завод») про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 3252,10 грн. в якості плати за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами без отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.07.2013 р. (суддя Погребна К.Ф.) позовні вимоги задоволені та з відповідача на користь КП «Одесреклама» стягнуто 3252,10 грн. та 1720,50 грн. в дохід Державного бюджету України.

Не погоджуючись з цим рішенням, ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» в апеляційній скарзі просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставини справи та на порушення норм процесуального права, оскільки відповідач в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не отримував вимог щодо виконання зобов'язання з приводу сплати будь-яких платежів. Крім цього, посилаючись на ст.ст. 614, 623 ЦК України, ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» вказує на недоведеність позивачем вжитих заходів щодо отримання доходів та взагалі на відсутність основного зобов'язання, за яким відповідач повинен сплачувати збитки позивачу.

В відзиві на апеляційну скаргу Комунальне підприємство «Одесреклама» просить залишити рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2013 по справі № 916/1591/13 без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» без задоволення з мотивів викладених у відзиві.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокуратури, представників КП "ОДЕСРЕКЛАМА" та ЗАТ "Одеський автоскладальний завод", дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню з огляду на таке.

Виходячи з приписів частин 1 і 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Предметом даного спору є стягнення на користь КП «Одесреклама» збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок самовільного розміщення ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» об'єкту зовнішньої реклами.

У відповідності до п. 5 ст. 16 Закону України «Про благоустрій» на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати, зокрема, об'єкти зовнішньої реклами.

Нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність у сфері розміщення зовнішньої реклами, є: Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР, Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 р. № 434.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

Частиною першою статті 16 цього Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власниками та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Згідно з пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами від 29.12.2003 р. № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Типових правил.

Такий порядок визначений рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 р. № 434 (з подальшими змінами), яким затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі.

У відповідності до пунктів 4.1, 4.3 зазначених Правил від 22.04.2008 р. № 434 розміщення зовнішньої реклами провадиться на підставі дозволів, які видаються робочим органом згідно з рішенням виконавчого органу Одеської міської ради. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення рекламного засобу.

Пунктом 12.3 Правил від 22.04.2008 р. № 434 визначено, що підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцями для розміщення зовнішньої реклами.

За порушення правил розміщення зовнішньої реклами винний розповсюджувач зовнішньої реклами несе відповідальність згідно із законодавством (п. 47 Типових правил розміщення зовнішньої реклами від 29.12.2003 р. № 2067).

Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2012 р. КП «Одесреклама» проведено перевірку дотримання відповідачем Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, за результатами якої складено акт № 000840 із фіксацією того, що ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» за адресою: м. Одеса, провулок Павла Кравцова на розі вулиці Отамана Головатого розміщено стаціонарний наземний рекламний засіб розміром 4м х 4м х 2 без отримання спеціального дозволу.

Доказів надання відповідачу дозволу та укладення відповідного договору матеріали справи не містять.

За результатами перевірки, на підставі акту перевірки № 000840, позивачем 27.09.2012 р. був винесений припис № 02-06-1746/3 про усунення порушень, яким запропоновано відповідачу в строк до 02.10.2012 р. демонтувати самовільно встановлену конструкцію.

Аналогічні за змістом порушення виявлено в ході перевірки, проведеної 24.01.2013 р., за наслідками яких складено акти № 000182 та припис від 24.01.2013 р. № 02-06/189.

У зв'язку з невиконання відповідачем вимог зазначених приписів щодо демонтажу рекламної конструкції, КП «Одесреклама» розраховано суму збитків за період з 25.09.2012 року по 23.01.2013 року в розмірі 3252,10 грн. у вигляді недоотриманих платежів за використання місця для зовнішньої реклами на підставі тарифів, затверджених виконавчим комітетом Одеської міської ради (додаток № 2 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 р. № 434).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що за умови отримання дозволу та укладення ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» відповідного договору на розміщення зовнішньої реклами, КП «Одесреклама» мало реальну можливість отримувати плату за користування місцем, що перебуває у комунальній власності, відповідно до встановлених тарифів.

Однак з цими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на їх помилковість внаслідок неповного з'ясування усіх обставин справи в їх сукупності та недоведеності позивачем суттєвих обставин, що складають предмет спору.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

За приписами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Так, у відповідності до п. 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами від 29.12.2003 р. № 2067 плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). Аналогічне положення міститься й у пункті 12.1 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі від 22.04.2008 р. № 434.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції не було надано оцінку відсутності доказів розміщення відповідачем об'єкту зовнішньої реклами саме на землях комунальної власності, що є основною передумовою покладення відповідальності на ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» та стягнення збитків.

Частиною 1 статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною другою цієї норми визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне визначення міститься і в статті 22 ЦК України.

На підставі частини першої статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Натомість, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що на місці самовільного встановлення ЗАТ «Одеський автоскладальний завод» об'єкту зовнішньої реклами була можливість встановити інші рекламні носії інших суб'єктів господарювання, існувала реальна можливість укладення відповідних договорів на платне тимчасове використання об'єктів зовнішньої реклами.

Вищенаведеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не дав внаслідок чого помилково задовольнив позовні вимоги.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржене рішення господарського суду Одеської області підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Одеський автоскладальний завод» задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 22.07.2013 р. по справі № 916/1591/13 - скасувати, в позові відмовити.

Повний текст постанови складено та підписано 30.08.2013р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя Г.А. Єрмілов

Суддя О.Л. Воронюк