Рішення № 33234379, 30.08.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2013 року Справа № 925/1236/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

позивача: Олійник Г.О. - за довіреністю;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Приватного підприємства "Украинський продукт" до Дочірнього підприємства Санаторій "Україна" Черкаської обласної спілки споживчих товариств про стягнення 16 620,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16 620,20 грн. з яких: 14 347,63 грн. залишку основного боргу за поставлений товар, 1 108,86 грн. пені, 717,38 грн. штрафу, 362,91 грн. як 3 % річних, 83,42 грн. інфляційних на підставі договору поставки № 1051 від 10 липня 2012 року, укладеного між сторонами.

30 серпня 2013 року позивач надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій в частині стягнення інфляційних витрат просить стягнути лише 54,73 грн.

Заяву позивача про зменшення позовних вимог суд приймає, оскільки вона подана в порядку ст. 22 ГПК України та не порушує прав сторін.

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в жодне судове засідання не направив, заперечень проти позову суду не надав.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними документами в порядку ст. 75 ГПК України.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 1051 від 10 липня 2012 року (а.с.10), за умовами якого позивач (постачальник-продавець) продає, а відповідач (покупець) купує товар (молочні продукти), асортимент, кількість та ціна яких узгоджуються сторонами на підставі замовлень та вказуються у видаткових накладних.

Товар поставляється партіями за замовленням відповідача протягом строку дії договору, який визначено до 09.07.2013 року (п. 9.1.) з правом пролонгації договору на наступний рік, якщо жодна із сторін протягом 30 днів до дня закінчення договору не заявить про припинення дії договору.

Пунктом 3.4. договору сторонами погоджено, що відповідач повинен оплачувати кожну партію товару у строки, погоджені у додатковій угоді № 1 до договору (а.с. 12), що є невід'ємною частиною цього Договору. Якщо Сторонами не підписано Додаткову угоду № 1, що визначає порядок оплати Товару, відповідач (покупець) зобов'язаний здійснити таку оплату протягом 7 (семи) календарних днів від дати передачі Товару. Також відповідач (покупець) має право здійснити передоплату за Товар, що буде поставлено за цим Договором.

Товар повинен бути відвантажений відповідачу за адресою вул. Лісна 1 м. Черкаси ( п. 4.5).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, що відповідає ст. 712 ЦК України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він свої зобов'язання за договором виконав, передавши відповідачу товар на загальну суму 16 601,34 грн., що підтверджується накладними:

- № 124811 від 27 липня 2012 року на суму 2 561,29 грн. ( а.с. 21);

- № 125089 від 30 липня 2012 року на суму 666,72 грн. ( а.с. 22);

- № 125724 від 01 серпня 2012 року на суму 1 267,98 грн. ( а.с. 23);

-№ 125877 від 03 серпня 2012 року на суму 952,45 грн. ( а.с. 24);

-№ 126116 від 06 серпня 2012 року на суму 994,00 грн. ( а.с. 25);

- № 126490 від 08 серпня 2012 року на суму 1 366,74 грн. ( а.с. 26);

- № 126807 від 10 серпня 2012 року на суму 1 226,76 грн. ( а.с. 27);

- № 127062 від 13 серпня 2012 року на суму 1 099,74 грн. ( а.с. 28);

- № 127362 від 15 серпня 2012 року на суму 1 226,76 грн. ( а.с. 29);

- № 127614 від 17 серпня 2012 року на суму 1 395,54 грн. ( а.с. 30);

- № 127842 від 20 серпня 2012 року на суму 1 350,12 грн. ( а.с. 31);

- № 128196 від 22 серпня 2012 року на суму 1 602,12 грн. ( а.с. 32);

- № 128658 від 27 серпня 2012 року на суму 891,12 грн. ( а.с. 33).

Доповненням № 3 від 10 липня 2012 року до договору поставки (а.с. 13) сторонами було узгоджено зразки печаток і штампів, які проставляються на документах, що оформляються сторонами на виконання договору поставки. Штампи на накладних про отримання товару відповідачем відповідають узгодженим сторонами зразкам.

Суду не надано доказів про існування між сторонами спору з приводу якості чи кількості переданого товару. Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач свій обов'язок по оплаті за отриманий товар виконав частково, розрахувавшись 19.10.2012 року з позивачем в сумі 2 253,71 грн. і на момент подання позову та розгляду справи залишок заборгованості відповідача за отриману продукцію складає 14 347,63 грн., тому суд задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Складеним між сторонами актом звірки розрахунків за період з 01.09.2012 року по 12.11.2012 року (а.с. 14) відповідач підтверджує наявність боргу перед позивачем у розмірі 14 347,63 грн. по договору поставки № 1051 від 10.07.2012 року.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати на суму боргу в розмірі 54,73 грн. за період з вересня 2012 року по червень 2013 року (а.с. 20) та 3% річних в сумі 362,91 грн. за період з 27.08.2012 року по 08.07.2013 року.

Розрахунок інфляційних з урахуванням періодів їх від'ємного значення та 3 % річних позивачем зроблено правильно та у відповідності до обставин справи (а.с. 19-20), доказів їх сплати відповідач у справу не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача підлягає 54,73 грн. та 3% річних в сумі 362,91 грн.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.2 розділу 7 договору, згідно з яким у випадку несвоєчасної оплати Товару відповідач (покупець) на вимогу позивача (постачальника) сплачує на його користь пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, а якщо таке порушення триватиме більше 30 днів - відповідач (покупець) додатково сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від суми заборгованості. За наявності заборгованості позивача (постачальник) має право зупинити постачання Товару до повної оплати всього раніше переданого Товару без покладення на позивача (постачальника) будь-якої відповідальності.

Позивач користуючись своїм правом на стягнення пені та штрафу просить суд стягнути з відповідача 1 108,86 грн. за період з 27.08.2012 року по 27.03.2013 року та 717,38 грн. штрафу за невиконання своїх зобов'язань за договором.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 1 108,86 грн. за 181 день після настання строку платежу та 717,38 грн. штрафу встановив правильність їх розрахунків (а.с. 17-18) і задовольняє позов в цій частині позовних вимог. Штраф позивач просить стягнути одноразовим платежем в розмірі 5% від залишку суми боргу за всіма поставками в розмірі 14 347,63 грн., що не суперечить умові договору між сторонами про підстави для його нарахування, оскільки доведеним є факт прострочення відповідачем оплати товару на більш ніж 30-денний термін за будь-якою накладною, а отже, і за всіма ними одночасно.

Заборони на забезпечення виконання зобов'язання штрафом та пенею одночасно чинне законодавство не містить.

У відповідності до постанови Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року визначено, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 14 347,63 грн. основного боргу, 1 108,86 грн. пені, 362,91 грн. 3 % річних, 717,38 грн. штрафу, 54,73 грн. інфляційних.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 720,50 грн., оскільки спір виник з вини відповідача по справі.

Керуючись статтями 49, 82, 84 ГПК, суд --

ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства санаторій "Україна" Черкаської обласної спілки споживчих товариств, ідентифікаційний код 01787982, м. Черкаси, вул. Лісна, 1 на користь Приватного підприємства "Украинський продукт", ідентифікаційний код 30998591, м. Донецьк, вул. Зубкова, 2 ---- 14 347,63 грн. основного боргу, 1 108,86 грн. пені, 362,91 грн. 3 % річних, 717,38 грн. штрафу, 54,73 грн. інфляційних, 1720,50 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Повне рішення складено 02 вересня 2013 року

Суддя Н.М. Спаських