Рішення № 33234039, 25.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/115/2013 25.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР"

про стягнення 9716,71 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Трушкова Ю.Б. за довіреністю.

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 25.02.2013 суд у відповідності до ст. 85 ГПК України судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАР-ЦЕНТР" (надалі - відповідач) про стягнення 9716,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не у повному обсязі виконані зобов'язання за Договором постачання №П-16А/П-00000694 від 28.03.2011 в частині повноти оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 9 716,71 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2013 порушено провадження у справі № 910/115/2013 та призначено до розгляду на 24.01.2013.

Ухвалою суду від 24.01.2013 розгляд справи було відкладено на 11.02.2013, у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази.

Представник позивача в судове засідання призначене на 11.02.2013 з'явився, вимог ухвали суду виконав частково.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 11.02.2013 розгляд справи відкладено на 25.02.2013.

В судове засідання призначене на 25.02.2013 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав у повному, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 04.02.2013р., а саме: 01133, м.Київ, вул. Щорса, 29.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В матеріалах справи наявне поштове повідомлення з відміткою про вручення рекомендованого листа, направленого Господарським судом міста Києва на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ станом на 19.02.2013р., а саме: 01001, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-а, та отриманого останнім.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідач про дату час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів не повідомлений, вимог ухвали суду про порушення провадження не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

28.03.2011 між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання № п-16-А/П-00000694.

Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що постачальник зобовязується постачати, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах дійсного договору.

Постачання товарів згідно до дійсного договору проводиться окремими партіями та завками покупця з вказівками номенклатури, кількості. Заявка може бути передана по телефону, або по факсу. Товар повинен бути наданий у період 5 рабочіх днів з моменту отримання заявки, або у період 5 робочіх тднів з дня надходження передплати на розрахунковий рахунок постачальника. (п. 1.2 логовору).

Пункто 1.3 договору сторони погодили, що асотримент, кількість та ціна товару оформляється за узгодженістю сторін видатковою накладною, що є невідємною частиною договору.

Сума договору складається із сум видаткових накладних.

У відповідноиі до пункту 2.2. договору сторони узгодили, що одночасно з товаром постачальник передає покупцю товаросупровідну документацію: видаткову накладну, податкову накладну, документи, що підтверджують якість товару.

Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю (п. 2.4 договору).

Сторони вказали, що оплата товару здійснюється у гривнях перерахуванням грошей на рахунок постачальника протягом 3 банківських днів після отримання товару покупцем (п. 3.1 Договору).

Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.2 Договору).

28.03.2011 сторонами укладено Додаток №1 до Договору постачання № П-00000694 від 28.03.2011, п. 1 якого сторони внесли зміни до пункту 3.1 Договору, а саме: оплата за отриманий товар здійснюється у гривнях на умовах реалізації, в наступному порядку:

- покупець перераховує кошти на рахунок постачальника за товар по мірі його реалізації, але не рідше ніж 1 раз в 15 днів;

- кінцевий розрахунок за переданий товар покупець проводить по закінченню реалізації товару, але не пізніше ніж через 6 місяців після його отримання. Датою отримання товару є дата вказана в накладній, яка є доказом отримання товару. Якщо у вказаний термін продукція не реалізована покупець повинен повернути товар на склад постачальника на протязі 2 днів, або письмово погодити з постачальником на додатковий строк його реалізації.

Пунктом 8.7 сторони домовились, що строк дії договору - з моменту підписання до 31.12.2011. якщо після закінчення терміну дії договору ні одні із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається продовженим на один календарний рік.

Проаналізувавши вказаний пункт договору, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено, що строк дії Договору №П-16-А/П-00000694 від 28.03.2011 є продовженим до 31.12.2012р., а відтак позивач правомірно обґрунтовує стягнення заборгованості за поставлений товар у період з 12.01.2012р.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку, що доводи позивача відносно відшкодування вартості поставленого товару, загальною вартістю 9 193, 00 грн., обґрунтовані виходячи із наступного.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем, на виконання вищезазначених умов договору, у період з 19.04.2011 по 24.05.2012 поставлено відповідачу товар на загальну суму 18 593,14грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема: № П-00004860 від 19.04.2011 року, № П-00004862 від 19.04.2011 року, № П-00005746 від 12.05.2011 року, № П-00008470 від 08.07.2011 року, № П-00008471 від 08.07.2011 року, № П-00010388 від 25.08.2011 року, № П-00010389 від 25.08.2011 року, № П-00010390 від 25.08.2011 року, № П-00010391 від 25.08.2011 року, № П-00010361 від 26.08.2011 року, № П-00010503 від 29.08.2011 року, № П-00011816 від 29.09.2011 року, № П-00015074 від 15.12.2011 року, № П-00015270 від 22.12.2011 року, № П-00015271 від 22.12.2011 року, № П-00015303 від 22.12.2011 року, № П-00015304 від 22.12.2011 року, № П-00015305 від 22.12.2011 року, № П-00000199 від 12.01.2012 року, № П-00004163 від 26.04.2012 року, № П-00004164 від 26.04.2012 року, № П-00004813 від 21.05.2012 року та № П-00004983 від 24.05.2012 року.

Відповідачем, на виконання умов договору, здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 9 400, що підтверджується банківською довідкою № 53-3-38/93 від 12.02.2013 ті відображено у акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.01.2013р.

Судом перевірено розрахунки сум, заявлених до стягнення, що надані позивачем, та встановлено, що вказані розрахунки є обґрунтованими.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, суд вважає заборгованість відповідача з оплати за поставлений товар у період з 19.04.2011 по 24.05.2012 у розмірі 9 193,14 грн. доведеною.

Позивачем на адресу відповідача направлялася вимога про погашення заборгованості № 515 від 23.11.2012, яка отримана останнім 03.12.2012р., але за твердженнями позивача, які підтверджені матеріалами справи, залишена без задоволення.

Факт наявності заборгованості відповідачем жодним чином не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають певні правові наслідки, зокрема - неустойка.

Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведене та встановлений судом факт прострочення виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 523, 57 грн визнаються судом обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів на спростування позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прем'єр плюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-центр" про стягнення з останнього 9 193,14 грн. суми основного боргу за поставлений товар та 523,57грн. пені за неналежне виконання умов договору доведеними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 2. 1, ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено мінімальну заробітну плату на 01.01.2012 в розмірі 1 073 грн.

Позивачем у позові заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованість у сумі 9 716, 71грн., отже сума судового збору, яка повинна сплачуватися позивачем при подачі позовної заяви є 1 609,50грн., а відтак, враховуючи положення ст. 49 ГПК України - стягуватися з відповідача в цьому ж розмірі.

Зважаючи на все вищевикладене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зокрема пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, згідно якого загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність , господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-центр" (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська 4-А, ідентифікаційний код: 36148976) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Премєр плюс" (61001, м. Харків, вул. Юрївська, 17, ідентифікаційний код: 32674184) в сумі 9 193(девять тисяча сто девяноста три) грн 14 коп. - основного боргу, 523 (пятьсот двадцять три) грн, 57 коп. - пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) 50 грн. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

дата підписання рішення 01.03.2013 р.

Суддя Ю.В. Цюкало