Рішення № 33234004, 28.08.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2013 року Справа № 913/1873/13

Провадження №3/913/1873/13

За позовом Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», м. Харків,

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області,

про стягнення 53 551 грн. 67 коп.,

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Якунін О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Лубенець М.В., начальник юридичного відділу, довіреність №329 від 01.06.2012;

від відповідача - Зубова Л.І., інженер-претензіоніст юридичного відділу, довіреність №01-026-2865 від 28.12.2012,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Державним підприємством «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь» (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (далі - відповідач) суми заборгованості у розмірі 50299,80 грн., 3% річних - 545,72 грн., неустойки (пені) - 2706,15 грн. за договором №212-156Г-027/1-1130 від 24.07.2012 на створення (передачу) науково-технічної продукції.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за роботи по створенню науково-технічної продукції в сумі 50299,80 грн. відповідно до договору про створення науково-технічної продукції від 24.07.2012 №212-156Г-027/1-1130. Крім того, позивачем нараховано 3% річних за період з 14.02.2013 по 25.06.2013 в сумі 545,72 грн., пеню за період з 14.02.2013 по 25.06.2013 в сумі 2706,15 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 16.08.2013 № 026-38исх/13, в якому посилається на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт підписаний не уповноваженою особою.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представників позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

24.07.2012 між сторонами було укладено договір №212-156Г-027/1-1130 на створення (передачу) науково-технічної продукції (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого, виконавець (позивач) зобов'язується виконати, а замовник (відповідач) прийняти та сплатити наступну науково-технічну продукцію (роботу): «ПАТ «Алчевський металургійний комбінат». Комплекс конвертерного цеху. Розширення ділянки випалу вапняку. Корегування робочої документації, в зв'язку із заміною елеватора (а.с. 9-10).

Договір підписаний із протоколом погодження розбіжностей.

Згідно умов п.2.1 договору, з змінами внесеними протоколом розбіжностей до договору, вартість робіт по договору становить 100 599,60 грн.

Відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити вартість виконаних робіт в наступному порядку:

- п. 2.2.1 договору: замовник протягом 10 днів після підписання даного договору перераховує виконавцю аванс в розмірі 50% від загальної вартості договору;

- п. 2.2.2 договору: кінцевий розрахунок в розмірі 50% вартості виконаних робіт проводиться замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт в 20-дений строк з моменту підписання його замовником.

Відповідно до п. 3.2 договору після закінчення виконання робіт виконавець направляє замовнику оформлений та підписаний зі сторони виконавця акт здачі-приймання робіт. Документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання робіт, направлений одночасно з виконаною науково-технічною продукцією.

Згідно з п. 3.3 договору замовник в 10-денний строк приймає роботу, підписує акт та направляє його на адресу виконавця або вмотивовану відмову від приймання робіт.

Відповідно до п. 3.5 договору у випадку не оформлення акту здачі-приймання в строк, передбачений п. 3.3 договору та відсутності зауважень к виконаної науково-технічної продукції в строки згідно з п. 3.4 договору, науково-технічна продукція вважається прийнятою замовником.

На виконання умов договору між сторонами було підписано акт №1 приймання-здачі робіт від 24.01.2013 на суму 100599,60 грн. (а.с. 16). Відповідний акт підписано сторонами та скріплено печатками без зауважень та заперечень.

Відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних робіт за договором на загальну суму 50299,80 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 17).

Станом на дату подання позовної заяви сума боргу відповідача перед позивачем становить 50299,80 грн.

Відповідна заборгованість також підтверджується актом звірки підписаним між сторонами станом на 19.07.2013, який міститься в матеріалах справи.

На адресу відповідача направлялась претензія №1-22-2749 від 11.03.2013 про сплату заборгованості. Але відповіді на неї позивач не отримав.

Пунктом 4.5 договору передбачено за прострочення оплати робіт по договору замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 14.02.2013 по 25.06.2013 в розмірі 2706,15 грн., що підтверджено відповідним розрахунком наявним у матеріалах справи.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 14.02.2013 по 25.06.2013 в сумі 545,72 грн., що підтверджено відповідним розрахунком наявним у матеріалах справи.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її..

Частиною 1 ст. 894 ЦК України визначено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 898 ЦК України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Посилання відповідача на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт підписаний не уповноваженою особою, судом відхиляється з огляду на те, що на акті № 1 приймання-здачі робіт за договором №212-156Г-027/1-1130 від 24.07.2012 є відтиск печатки підприємства відповідача, який відповідає відтиску печатки підприємства, ці акти включені до бухгалтерського і податкового обліку відповідача. Разом з тим, відповідачем не доведено незаконного використання його печатки. Отримавши акт виконаних робіт для підписання у разі невиконання таких робіт замовник зобов'язаний був про це заявити позивачу, натомість він повернув позивачу підписаний акт, не оспорюючи його.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідна правова позиція також викладена в 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013, відповідно до якої наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Судом встановлено, що відповідний акт приймання-здачі робіт №1 від 24.01.2013 прийнятий до виконання відповідачем, про що свідчить включення до бухгалтерського і податкового обліку відповідача зазначеної суми, здійснення часткової оплати за даним договором, а також підписаний між сторонами акт звірки.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50299,80 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що за прострочення оплати робіт по договору замовник сплачує виконавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 14.02.2013 по 25.06.2013 в розмірі 2706,15 грн.

Перевіривши розрахунок заявленої суми пені суд дійшов висновку, що позивачем пеня нарахована вірно та є обґрунтовано заявленою.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 545,72 грн., що підтверджено відповідним розрахунком позивача (а.с. 27).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Шмідта, 4, код 05441447, на користь Державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», 61166, м. Харків, пр. Леніна, 9, код 31632138, заборгованість за договором №212-156Г-027/1-1130 від 24.07.2012 в розмірі 50299 грн. 80 коп. (п'ятдесят тисяч двісті дев'яносто дев'ять гривень 80 коп.), пеню в розмірі 2706 грн. 15 коп. (дві тисячі сімсот шість гривень 15 коп.), 3% річних в розмірі 545 грн. 72 коп. (п'ятсот сорок п'ять гривень 72 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2013.

Суддя А.В. Секірський