Рішення № 33233958, 27.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12302/13 27.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва"

про стягнення 140 465,07 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Тукмачов О.О.

від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва" (далі-відповідач) про стягнення 140 000,00 грн. - основного боргу, 50,00 грн. - інфляційних збитків, 415,07 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасної оплати заборгованості за договором про погашення заборгованості від 01.03.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

06.08.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на грошові кошти в межах суми боргу, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача.

06.08.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 493 844,92 грн. - основного боргу, 50,00 грн. - інфляційних збитків та 1 404,09 грн. - 3% річних.

Суд прийняв подану заяву до розгляду (ухвала господарського суду міста Києва від 06.08.2013р.).

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак позивач не навів жодних обставин, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому суд відмовляє у її задоволенні.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання н з'явився, причин неявки суду не повідомив. Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив. Про судове засідання, яке було призначене на 06.08.2013р. представник відповідача не з'явився, однак останній був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Щодо повідомлення відповідача про судове за засідання, призначене на 27.08.2013р., суд прийшов до наступного висновку.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.07.2013 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5, кім. 1117.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру відправки поштової кореспонденції суду (засвідчена копія в матеріалах справи). При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти відправленої судом ухвали Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.08.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва" був укладений договір про погашення заборгованості, умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язується погасити заборгованість перед позивачем, що станом на день укладення даного договору становить 493 844,92 грн.

Відповідно до п. 2 договору розмір заборгованості визначений сторонами у акті звіряння та взаємозаліку між позивачем та відповідачем від 01.02.2013 р.

Згідно п. 3 договору відповідач зобов'язується сплатити заборгованість розмір якої визначений п. 1 цього договору, притримуючись наступного графіку оплати: - 50 000,00 грн. у строк до 30.04.2013 р. включно; - 90 000,00 грн. у строк до 31.05.2013 р. включно; - 130 000,00 грн. у строк до 30.06.2013 р. включно; - 223 844,92 грн. у строк до 31.07.2013 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати грошових коштів згідно договору про погашення заборгованості від 01.03.2013 р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 50,00 грн. - витрат від інфляції, 1 404,09 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 3. договору, обов'язок відповідача оплатити грошові кошти в розмірі 493 844,92 грн. на день подачі позову настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати грошових коштів в розмірі 493 844,92 грн. та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про погашення заборгованості від 01.03.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 493 844,92 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 50,00 грн. - витрат від інфляції, 1 404,09 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 50,00 грн. - витрат від інфляції, 1 404,09 грн. - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр каркасного будівництва" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 5, кім. 1117, ідентифікаційний код - 32820849), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" (04073, м. Київ, вул. Скляренка, буд. 5, ідентифікаційний код - 30153713) 493 844 (чотириста дев'яносто три тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 92 коп. - основного боргу, 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 1 404 (одну тисячу чотириста чотири) грн. 09 коп. - 3% річних та 9 905 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 98 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 28.08.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.