Рішення № 33233642, 27.08.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2013 р. Справа № 902/926/13

Провадження № 18/902/58/13

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.,

за участю представників сторін:

прокурор :не з'явився;

позивача :Неліпа П.І., представник за довіреністю;

відповідача: Стефановська Т.В., представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовом: Прокурора Гайсинського району (23700, м. Гайсин, вул. Енгельса, 15) в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Єрмака 2-а)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім насіння" (03141, м. Київ, вул. Клінічна, 25)

про демонтаж рекламоносіїв та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернувся прокурор Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (далі-позивач) з позовом до ТОВ "Торговий дім насіння" про демонтаж рекламоносіїв та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідачем на автодорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» км 472+958 у смузі відводу автомобільної дороги державного значення встановлено рекламний щит з порушенням вимог безпеки дорожнього руху та, посилаючись на приписи ст. 38 Закону України «Про автомобільні дороги», ст.ст. 125,126 ЗК України та ст.ст. 16, 27 Закону України «Про рекламу» вважає, що рекламний щит підлягає демонтажу, а земельна ділянка звільненню.

Ухвалою суду від 25.06.13 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 09.07.13 р.

Через канцелярію суду 05.07.13 р. надійшли пояснення позивача, згідно яких останній заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з невиконанням прокурором та позивачем вимог ухвал суду, а також у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 18.07.13 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Через канцелярію суду 17 та 19 липня 2013 року надійшов відзив відповідача, згідно якого останній проти позову заперечує, обґрунтовуючи свою позицію тим, що рекламний щит їм не належить, а належить іншому суб'єкту господарювання - «Центр автотуризму М-12».

Дослідивши позовну заяву та додані до неї докази судом встановлено наступне.

До прокуратури Вінницької області 12.11.12 р. звернулася Служба автомобільних доріг у Вінницькій області із заявою щодо самовільного встановлення суб'єктами господарювання рекламоносіїв у смузі відводу автомобільних доріг державного значення, у тому числі на автодорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» км 472+958. (а.с. 7)

У листі від 14.03.13 р. Служба автомобільних доріг у Вінницькій області проінформувала прокуратуру Гайсинського району про те, що під час обстеження автомобільної дороги М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» було виявлено самовільно встановлений, з порушеннями норм і стандартів, рекламний щит на км 472+958. Рекламний щит належить ТОВ «Торговий дім насіння»…. На вимогу провести демонтаж рекламо носія відповідач не відреагував. (а.с. 9-10)

Дана обставина і стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

В судове засідання 27.08.13 р. з'явився представник позивача та представник відповідача, прокурор правом участі у судовому засіданні не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі та надання можливості прокурору визначитися щодо належного відповідача, оскільки відповідно до відзиву відповідач вказує на те, що власником рекламного щита є «Центр автотуризму М-12».

Представник відповідача вирішення даного клопотання поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши учасників процесу ухвалив відмовити у задоволенні клопотання позивача, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року визначено, що ст.79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Приймаючи до уваги що підстави зупинення провадження у справі, на яку посилається позивач у клопотанні, не зазначено у ст. 79 ГПК України, клопотання задоволенню не підлягає.

Так, представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав та просив суд його задовольнити посилаючись на наступне:

- вважає, що факт встановлення рекламного щита саме відповідачем підтверджується листом від 07.09.10 (а.с. 27) відповідно до якого ТОВ «Торговий дім насіння» просить надати дозвіл на встановлення рекламо носіїв, зокрема на автодорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» км 472+958;

- підтверджується також вимогою, направленою Службою автомобільних доріг у Вінницькій області на адресу відповідача про демонтаж рекламоносія, яку останнім проігноровано.

Представник відповідача в судовому засіданні, посилаючись на письмові пояснення, вважає що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

- 07.09.10 р. ТОВ «Торговий дім насіння» дійсно звертався із заявою до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області про надання дозволу на розміщення рекламного щита на автодорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» км 472+958, однак отримавши відмову його не розміщували.

- на автодорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» км 472+958 знаходиться щит суб'єкта господарювання «Центр автотуризму М-12» (розміщено його рекламу), з яким відповідач жодних відносин не має;

- ні прокурором ні позивачем не надано доказів того, що земельну ділянку зайнято саме відповідачем, а не іншою особою та встановлено на ній рекламний носій.

Дослідивши надані суду докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про автомобільні дороги» розміщення рекламо носіїв у межах смуг відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до вимог законів та інших нормативно-правових актів за погодженням з органами державного управління автомобільними дорогами або їх власниками та відповідними державними органами з безпеки дорожнього руху.

З аналізу ст. 16 Закону України «Про рекламу» встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власниками та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою МКУ від 29.12.03 р. № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів у порядку, встановленому діючим законодавством.

Тобто для розміщення засобу розповсюдження зовнішньої реклами, його власник зобов'язаний отримати відповідну дозвільну документацію.

Прокурор та позивач у позові вказують на те, що рекламний щит на автодорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» км 472+958 розміщено без дозволу власника землі та органу з організації дорожнього руху.

У той же час, як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Разом з тим, у матеріалах справи (а.с. 31) наявне фото рекламного щита, на якому розміщено відомості іншого суб'єкта господарювання «Центр автотуризму М-12», тоді як докази належності рекламного щита саме відповідачу - відсутні.

Посилання прокурора та позивача на лист від 07.09.10 (а.с. 27) відповідно до якого ТОВ «Торговий дім насіння» просило надати дозвіл на встановлення рекламоносіїв, зокрема на автодорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» км 472+958, а також вимогу Служби автомобільних доріг у Вінницькій області про демонтаж рекламо носія не є належними та допустимими доказами у справі.

В Акті обстеження земельної ділянки від 10.09.10 р. (а.с. 28), а також Акті перевірки № 7 від 02.07.13 р. (а.с. 30) також відсутні докази у підтвердження позовних вимог.

Більш того, ухвали суду від 09.07.13 р. та від 18.07.13 р., якими прокурора та позивача зобов'язано надати письмові докази належності конструкції рекламоносія саме відповідачу, останніми не виконано, жодного доказу у підтвердження позовних вимог не подано.

Враховуючи викладене вище, прокурором та позивачем не доведено суду факт незаконного встановлення рекламоносія на земельній ділянці, що належить позивачу на праві постійного користування саме відповідачем, а відтак позовна вимога про його демонтаж та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки ТОВ «Торговий дім насіння» задоволенню не підлягає.

Судові витрати пов'язані із сплатою судового збору, в силу ст. 49 ГПК України та п. 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 р., покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2 - 4-5, 12, 32-35, 43, 49, 68, 82, 84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В позові прокурора Гайсинського району Вінницької області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім насіння" - відмовити.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (21036, м. Вінниця, вул. Єрмака 2-а) в дохід спеціального фонду державного бюджету 1147,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Копію рішення направити прокурору Гайсинського району Вінницької області.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 02 вересня 2013 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Прокуратура Гайсинського району (21700, м. Гайсин, вул. Енгельса, 15)