Постанова № 33229075, 28.08.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року Справа № 901/1826/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Гонтаря В.І.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-А";

представник відповідача, не з'явився, публічне акціонерне товариство "Євпаторійський рибзавод"

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гризодубової А.М. ) від 09 липня 2013 року у справі № 901/1826/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-А" (пр. Ген. Острякова, 1,Севастополь,99007)

до публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод" (Роздольненське шосе, 2,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97402)

про стягнення 85830,49 грн. заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013 року у справі № 901/1826/13 позов задоволений частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-А" 78 348,40 грн. основного боргу, 2 035,87 грн. інфляційних втрат, 5 254,71 грн. 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Євпаторійський рибзавод" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

На адресу Севастопольського апеляційного господарського суду 19.08.2013 року надійшов відзив на апеляційну скаргу від товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-А", яким просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати від 28 серпня 2013 року суддю Дмитрієва В.Є замінено на суддю Черткову І.В.

У судовому засіданні 28 серпня 2013 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, ухвалою суду від 05 серпня 2013 року.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи те, що, відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, cудова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.02.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Аквамарін - А" (Продавець) та публічним акціонерним товариством „Євпаторійський рибозавод" (Покупець) укладений договір № 17/02/11.(а.с.18).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором купівлі - продажу, відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України.

У відповідності до пункту 1.1 наведеного договору Продавець зобов'язується передавати Покупцю окремими партіями рибопродукцію в асортименті, по цінам та кількості, які узгоджуються Сторонами в накладних, що являються невід'ємною частиною дійсного Договору.

У відповідності до пункту 2.2 договору, покупець зобов'язується провести повний розрахунок за отриманий за накладною товар на протязі 20 робочих днів з моменту отримання партії товару.

У відповідності до пункту 6.2 договору, його дія продовжується до 31.12.2011 року.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пунктом 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Беручи до уваги, що цивільно-правові зобов'язання, які виникли між сторонами у справі мають двосторонній характер, тобто покладають як на одну, так і на іншу сторону певні обов'язки, в таких зобов'язаннях кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку.

Пункт 4 статті 538 Цивільного кодексу України твердить, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

17 лютого 2011 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 96 848,40 грн., що підтверджується накладними № 22 та № 23 від 17.02.2011 року (а.с. 20).

Відповідачем частково отриманий товар був оплачений, а саме на суму 18 500,00 грн., що підтверджується випискою банку по розрахунках за договором (а.с. 23).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в розмірі 78 348,40 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 123,36 грн. інфляційних втрат, 5 358,73 грн. - 3 % річних.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 09.03.2011 року до 04.06.2013 року повинна обраховуватися наступним чином:

(78 348,40 х 101,4 х 101,3x100,8 х 100,4 х 98,7 х 99,6 х 100,1 х 100,0 х 100,1 х 100,2 х 100,2 х 100,2 х 100,3 х 100,0x99,7 х 99,7 х 99,8 х 99,7 х 100,1х 100,0 х 99,9 х 100,2 х 100,2 х 99,9 х 100,0 х 100,0 х 100,1 /100) - 78 348,40 = 2 035,87 грн.

Таким чином загальна сума інфляційних втрат, що підтверджується матеріалами справи становить 2 035, 87 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 09.03.2011 року до 04.06.2013 року повинна бути розрахована наступним чином:

78 348,40 грн. х 816 днів х 3%/365 днів = 5 254,71 грн.

Матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 5 254,71 грн., отже підлягає стягненню з відповідача саме в цьому розмірі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги стверджує, що господарським судом не було належним чином повідомлено його про час та місце розгляду справи, внаслідок чого відповідач був позбавлений подавати докази, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення.

Однак, дані доводи не спроможні оскільки, ухвалами від 06.06.2013 року та 19.06.2013 року у даній справі відповідача було зобов'язано судом надати письмовий відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень та інші документи. Витребувані судом документи відповідачем надані не були. Ухвалами суду сторони були зобов'язані провести звірку взаєморозрахунків. Позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків листом вих. №11/06-2 від 11.06.2013 року (акт звірки та докази направлення акту відповідачу знаходяться в матеріалах справи).

Натомість, 03.07.2013 року відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника у кримінальній справі. Проте, жодних доказів на підтвердження цього факту відповідачем надано не було, що у відповідності до підпункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 є підставою для відхилення судом вказаних доводів відповідача.

Так, відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18, якщо стороною у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, заявник апеляційної скарги мав достатньо часу для того, щоб надати суду свої заперечення та докази, що їх підтверджують.

Апеляційна скарга також обґрунтована недоведеністю обставин, які мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Відповідач стверджує, що суд не звернув увагу на те, що накладні, за якими товар був переданий позивачем відповідачу, підписані не уповноваженими представниками відповідача. Підпис особи уповноваженої відповідачем на прийняття товару не співпадає з підписом особи, яка прийняла товар за накладними.

У відповідності до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником апеляційної скарги не надано доказів підписання накладних не уповноваженою особою. Підпис уповноваженого представника на накладних, за якими був переданий товар, скріплений печаткою відповідача, а вартість товару була частково оплачена відповідачем. Жодних претензій на адресу позивача не надходило. Крім того, як зазначалось вище, відповідач не скористався своїм правом на надання відповідних доказів у суді першої інстанції і на даний час згідно з ч. 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази можуть бути прийняті судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не не залежали від нього.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, прийнятим при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1 частина 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Євпаторійський рибзавод" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013 року у справі №901/1826/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді В.І. Гонтар

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-А" (пр. Ген. Острякова, 1,Севастополь,99007)

2. Публічне акціонерне товариство "Євпаторійський рибзавод" (Роздольненське шосе, 2,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97402)