Постанова № 33229057, 28.08.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2013 р. Справа№ 911/185/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Доманської М.Л.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря Корінної А.О.,

та представників:

від ініціюючого кредитора - не з'явились,

від боржника - не з'явились,

від ПАТ «Банк «Таврика» - Саєнко В.В. - дов. №328 від 02.07.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк «Таврика»

на постанову

господарського суду Київської області

від 23.01.2013р.

та на ухвалу

господарського суду Київської області

від 03.04.2013р.

у справі №911/185/13-г (суддя Мальована Л.Я.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

«Роскот»

до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

«Укрінтерзв'язок»

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 23.01.2013р. по справі № 911/185/13-г визнано банкрутом ТОВ "Укрінтерзв'язок"; відкрито ліквідаційну процедуру по відношенню до банкрута з майновими вимогами в сумі 35700 грн.; призначено ліквідатором банкрута представника ініціюючого кредитора.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2013р. у справі №911/185/13-г затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Укрінтерзв'язок"; ліквідовано ТОВ "Укрінтерзв'язок" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; припинено провадження у справі № 911/185/13-г.

Не погоджуючись із вказаними постановою і ухвалою, ПАТ «Банк «Таврика» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 23.01.2013р. і ухвалу господарського суду Київської області від 03.04.2013р. та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 21.08.2013р.

Колегією суддів у судовому засіданні відповідно до вимог ст.ст. 77, 99 ГПК України оголошувалась перерва до 28.08.2013р.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ПАТ «Банк «Таврика», дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга ПАТ «Банк «Таврика» на постанову господарського суду Київської області від 23.01.2013р. та на ухвалу господарського суду Київської області від 03.04.2013р. підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Відповідно до вимог ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ТОВ "Роскот" звернулося до суду першої інстанції з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Укрінтерзв'язок" у зв'язку з неспроможністю останнього виконати грошові вимоги перед кредитором на суму 35700 грн. згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Київської області про порушення провадження у справі № 911/185/13-г від 16.01.2013р. розгляд справи було призначено на 23.01.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2012р. ТОВ "Укрінтерзв'язок" було складено простий вексель серії АА №3340340. Строк оплати - за пред'явленням, який було видано на суму боргу - 35000 грн. ТОВ "Роскот".

15.08.2012р. векселедержатель звернувся до приватного нотаріуса з проханням для вчинення протесту про неоплату векселя, яким було вчинено протест про неоплату векселя та вчинено виконавчий напис ВРМ №112122 від 15.08.2012р., яким запропоновано стягнути з боржника на користь кредитора борг в сумі 35000 грн., а також витрати пов'язані з опротестуванням векселя в сумі 500 грн., та витрати за вчинення виконавчого напису в сумі 200 грн.

Постановою ВДВС Васильківського МРУЮ від 20.08.2012р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса.

Постановою ВДВС Васильківського МРУЮ від 28.11.2012р. виконавчий документ був повернутий без виконання у зв'язку з відсутністю боржника та майна на яке можна звернути стягнення.

Згідно ст.1 Закону безспірні вимоги - це вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Неплатоспроможність повинна бути обов'язково доведена перед судом заявником (кредитором) шляхом подання доказів, що засвідчують відсутність коштів на рахунках або відсутності активів боржника.

Списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, тому порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою. Без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності (правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2012 р.).

Згідно ст.7 та ст.52 Закону кредитор при зверненні до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст.52 Закону, зобов'язаний надати вичерпний перелік документів про відсутність платоспроможності боржника.

Так, статтею 52 Закону визначено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Закон не передбачає іншого порядку повідомлення кредиторів відсутнього підприємства - банкрута, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Обов'язковість направлення ліквідатором повідомлення про визнання відсутнього боржника банкрутом випливає також з п.6 ст.31 Закону, а також ч.3 ст.60 Господарського кодексу України, оскільки обслуговуючий банк, державна податкова інспекція тощо є явними та потенційними кредиторами суб'єкта господарювання, який ліквідується. Також в обов'язковому порядку вноситься та аналізується інформація з Державного реєстру застав (реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна).

З матеріалів справи вбачається, що апелянт, який є обслуговуючим банком Банкрута та в якому відкриті рахунки (які до речі не закриті до теперішнього часу, так як ліквідатор не звертався в Банк із відповідними заявами), не був повідомлений про визнання ТОВ "Укрінтерзв'язок" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Також вбачається, що оскаржуваною постановою від 23.01.2013р. зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення, але ніяких даних про таке оголошення матеріали справи не містять.

Додані до апеляційної скарги письмові докази, а саме Витяг з реєстру обтяжень рухомого майна, Договір застави цінних паперів свідчать про те, що станом на 25.10.2012р. боржник перебував у місті Києві та здійснював господарську діяльність. Порушення справи про банкрутство у Київській області за новим місцезнаходженням Банкрута мало б бути ретельно перевірене.

За приписами ст.32 Закону звіт ліквідатора є підсумковим документом, який підтверджує належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вжиття ним заходів по виявленню кредиторів та активів боржника.

Однак, в порушення ст.52 Закону, місцевий суд не витребував усіх письмових доказів щодо прийняття необхідних заходів, направлених на розшук всіх можливих кредиторів, дебіторів та майна банкрута.

Відповідно до ч.5 ст.52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний термін від дня отримання повідомлення можуть подати ліквідатору письмові заяви про грошові вимоги до боржника.

В поданому на затвердження господарського суду звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі станом на 12.03.2013р. вбачається, що майнових активів, фінансово-бухгалтерської документації та рухомого і нерухомого майна товариства не виявлено, кошти на рахунках боржника відсутні, тому подальше провадження недоцільне. Також в оскаржуваній ухвалі зазначено, що у зв'язку з тим, що не виявлено майнових активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси, ліквідатор склав ліквідаційний баланс, який надав на затвердження.

Зазначене не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ліквідатором в порушення норм Закону не був повідомлений обслуговуючий банк про відкриття ліквідаційної процедури, не закриті поточні та інші рахунки в банківських установах.

Станом на день подання апеляційної скарги на рахунках ТОВ "Укрінтерзв'язок" відкритих в ПАТ «Банк «Таврика» обліковуються грошові кошти: на поточному рахунку №260043010024 - 26380,94 грн.; на депозитному рахунку №2600130224 - 19000 грн.

Також, ліквідатором не здійснено жодних дій, направлених на закриття рахунків та вирішення питань із залишками по рахунках.

З виписки про стан рахунку у цінних паперах №300970-UA40005048 вбачається, що прості іменні акції емітентів заблоковані. Підставою для їх блокування було укладення між ПАТ «Банк «Таврика» та ТОВ "Укрінтерзв'язок" низки договорів застави, інформація по яким наявна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Виходячи із необхідності системного застосування положень Закону, ліквідатором порушені норми Закону щодо обов'язкового внесення до реєстру вимог кредиторів майна боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав та повідомлення заставних кредиторів про право подання заяв з вимогами (ст.23 та ст.52 Закону).

Згідно з інформацією із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Боржник має рухоме майно, яке є предметом застави. Рухоме майно обтяжене на підставі наступних угод:

- між ПАТ «Банк «Таврика» та ТОВ "Укрінтерзв'язок" 04.10.2012р. було укладено Договір застави цінних паперів №05-305/ЗЦП-12, в зв'язку з чим 25.10.2012р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідний реєстраційний запис №13166072.

- між ПАТ «Банк «Таврика» та ТОВ "Укрінтерзв'язок" 29.04.2011р. було укладено Договір застави цінних паперів №05-106/ЗЦП-12, в зв'язку з чим 14.06.2012р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідний реєстраційний запис №12618291.

- між ПАТ «Банк «Таврика» та ТОВ "Укрінтерзв'язок" 29.12.2010р. було укладено Договір застави, в зв'язку з чим 06.08.2012р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис №12833757.

Таким чином, ПАТ «Банк «Таврика» є заставним кредитором Боржника на загальну суму 142971435,54 грн.

Жодного повідомлення ПАТ «Банк «Таврика» від ліквідатора ТОВ "Укрінтерзв'язок" про внесення Банку до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника не отримував.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставо держателя.

Правовим наслідком своєчасного повідомлення всіх можливих кредиторів та про визнання такими у справі є надання останнім процесуальної можливості знати інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, спостерігати за ходом ліквідаційної процедури тощо, що місцевим судом враховано не було.

Крім того, з наданого до апеляційної скарги витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 111-113) вбачається, що боржник до цього часу зареєстрований в м.Васильків Київської області по вул. Шевченка, 15. Названа обставина суперечить даним, що містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 13-14) і названа суперечність підлягає усуненню під час подальшого розгляду справи місцевим судом. Перевірці також підлягає факт публікації про визнання боржника банкрутом у друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга ПАТ «Банк «Таврика» на постанову господарського суду Київської області від 23.01.2013р. та на ухвалу господарського суду Київської області від 03.04.2013р. підлягає частковому задоволенню, постанову господарського суду Київської області від 23.01.2013р. і ухвалу суду першої інстанції від 03.04.2013р. у справі №911/185/13-г необхідно скасувати, справу скерувати для подальшого розгляду до суду першої інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене вище і прийняти законні та обґрунтовані рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, ст.ст. 1,7, 26, 31, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Таврика» на постанову господарського суду Київської області від 23.01.2013р. та на ухвалу господарського суду Київської області від 03.04.2013р. задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 23.01.2013р. у справі №911/185/13-г та ухвалу господарського суду Київської області від 03.04.2013р. у цій же справі - скасувати, а справу №911/185/13-г скерувати для подальшого розгляду до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Пантелієнко В.О.

Судді Доманська М.Л.

Сотніков С.В.