Ухвала суду № 33228971, 02.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"02" вересня 2013 р.№ 916/13/1405Суддя господарського суду Одеської області Лічман Л.В., отримавши зареєстровану 30.08.2013 р. за вх. № 3584/13 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області про визнання недійсними, скасування рішення та договору,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області про визнання недійсним та скасування рішення від 21.12.2001 р. № 536 „Про надання земельної ділянки на Будацькій косі біля селища Затока в довгострокову оренду ПП „Ніка-2" для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку „Комунальник", а також визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки від 25.12.2001 р., посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого під записом № 5047.

Відповідно до ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Невиконання вищенаведених норм є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду відповідно до п.6 ч.1 ст.63 ГПК України.

В підтвердження направлення копії позовної заяви з додатками Білгород-Дністровській районній раді Одеської області позивачем надано фіскальний чек від 27.08.2013 р. № 9667.

Інших доказів виконання позивачем покладених на нього ч.1 ст.56, п.2 ч.1 ст.57 ГПК України обов'язків не представлено.

Між тим, як зазначено вище, приписи ч.1 ст.56 ГПК України зобов'язують позивача направляти копії позовної заяви та доданих до неї документів саме листом з описом вкладення, який не надано, не дивлячись на те, що він є належним доказом здійснення відправлення в установленому порядку.

Таке положення введено законодавцем з метою забезпечення можливості суду перевірити те, яка кореспонденція направлена на адресу відповідача, адже безпосередньо з фіскального чеку ця обставина не вбачається.

Приймаючи до уваги викладене, позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами підлягають поверненню без розгляду за правилами п.6 ч.1 ст.63 ГПК України.

Крім того, згідно із п.4 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подачу позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.2.11 постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

З метою доведення сплати судового збору до позовної заяви додано оригінал квитанції від 22.08.2013 р. № 11454.1001.1, яка підтверджує сплату судового збору в загальній сумі 1147,00 грн.

Між тим, як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру, пов'язані між собою, проте сплачено судовий збір лише за одну з них.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про недоплату позивачем судового збору під час подачі позову з вимогами немайнового характеру, т.я. згідно чинного законодавства в даному випадку розмір судового збору повинен становити 2294,00 грн.

Таким чином, позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами підлягають поверненню без розгляду ще й за правилами п.4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому згідно із ч.3 ст.63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення в майбутньому.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

За таких обставин, позивачу слід повернути з державного бюджету судовий збір в сумі 1147,00 грн., сплата якого підтверджується квитанцією від 22.08.2013 р. № 11454.1001.1

Керуючись ч.1 ст.56, п.3 ч.1 ст.57, п.п.4,6 ч.1 ст.63, ст.86 ГПК України, ухвалив:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (зареєстровану 30.08.2013 р. за вх. № 3584/13) з доданими до неї документами повернути без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України (ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, р/р № 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (67700, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1147/одна тисяча сто сорок сім/грн. 00 коп., сплата якого підтверджується квитанцією від 22.08.2013 р. № 11454.1001.1.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку у 5-денний термін після її винесення.

Додаток: позовна заява на 6 (шести) аркушах з додатками до неї на 27 (двадцяти семи) аркушах.

Суддя Лічман Л.В.