Рішення № 33228912, 28.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2013 р. Справа № 914/2761/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "СклоПромТорг", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд", с.Надичі Жовківського району Львівської області

про стягнення 45 543,67 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Чирик А.І.- адвокат (довіреність б/н від 18.06.2013р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1826 від 08.06.2012р.);

від відповідача Яншина Л.П. - представник (довіреність №02 від 20.01.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством "СклоПромТорг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд" про стягнення 45 543,67 грн., з яких заборгованість за поставлений товар у 2011р. - 26 152,36 грн., 3% річних - 1 738,54 грн., основний борг за договором - 16 821,46 грн., пеня - 357,17 грн. та 18% річних - 447,96 грн.

Ухвалою суду від 19.07.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.08.2013р. Ухвалою суду від 07.08.2013р. розгляд справи відкладено на 28.08.2013р., з підстав викладених в даній ухвалі суду.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог (від 28.08.2013р. вх.№34981/13) в якій, у зв'язку із допущеною помилкою в прохальній частині позовної заяви, просить стягнути 26 178,54 грн. заборгованості за поставлений у 2011р. товар, а не 26 152,36 грн., як це зазначено у позовній заяві. Крім того, представником позивача подано супровідний лист, в якому позивач просить долучити до матеріалів справи докази часткових оплат за поставлений товар у розмірі 41 000,00 грн. Також позивач повідомив суд, що відповідачем було сплачено 2 000,00 грн. за поставлений товар. Представник позивача позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, пені та 18% річних підтримав.

Представник відповідача повідомив суд, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд" сплачено суму основного боргу, просив припинити провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу. Представник відповідача в підтвердження сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд" частини основного боргу надав платіжне доручення №73 від 27.08.2013р. на суму 2 000,00 грн. В частині стягнення з ТзОВ "Львіввікнобуд" 3% річних, пені та 18% річних представник відповідача у встановленому порядку не заперечив.

Даний спір розглядається судом з врахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

встановив:

Протягом 2011р. ПП "СклоПромТорг" здійснювало поставку скла ТзОВ "Львіввікнобуд" в асортименті та кількості, вказаних у видаткових накладних. Поставка відбувалась відповідно до наступних накадних. №РН-0000016 від 18.01.2011р., №РН-0000052 від 09.02.2011р., № РН-0000152 від 25.03.2011р., № РН-0000192 від 15.04.2011р., № РН-0000191 від 15.04.2011р. та № РН-0000190 від 15.04.2011р.

Всього було поставлено товару на суму 159 767,49 грн. Однак ТзОВ "Львіввікнобуд" здійснило лише часткову оплату за поставлений товар на суму 133 588,95 грн.

Отже заборгованість ТзОВ "Львіввікнобуд" за поставлений товар згідно вищезеначених накладних перед ПП "СклоПромТорг" становить 26 178,54 грн., які позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

На підставі ч.2 ст.652 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу 1 738,54 грн. 3 % річних, які ПП "СклоПромТорг" також просит сягнути на його користь з ТзОВ "Львіввікнобуд".

Крім того, 03.01.2011р. між ПП "СклоПромТорг" (продавець) та ТзОВ "Львіввікнобуд" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №002/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця товар - скло листове, дзеркала, скло візерункове та іншу скло продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити та оплатити його загальну вартість на умовах цього договору

Пунктом 1.3. договору передбачено, що номенклатура, асортимент, якість, загальна кількість товару, розмір партії, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки передбачаються у рахунках або специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.3. договору датою поставки товару за договором вважається дата передачі товару, яка підтверджується підписанням сторонами відповідної видаткової накладної на товар.

Згідно із п.2.4. договору право власності на товар від продавця покупцю переходить в момент фізичного отримання товару покупцем, яке підтверджене підписами обох сторін на видатковій накладній.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця на підставі виставлених продавцем рахунків на кожну окрему партію товару. Покупець здійснює 100% передоплату вартості партії товару згідно рахунку продавця.

Як зазначено у позовній заяві позивач на виконання умов вищезазначеного договору поставив відповідачу товар на загальну суму 461 073,37 грн. згідно наступних видаткових накладних: №РН-00000009 від 17.01.2012р., №РН-00000560 від 29.10.2012р., №РН-00000575 від 31.10.2012р., №РН-00000624 від 21.11.2012р., №РН-00000673 від 14.12.2012р., №РН-00000694 від 27.12.2012р., №РН-00000022 від 28.01.2013р., №РН-00000026 від 28.01.2013р., №РН-00000094 від 28.02.2013р., №РН-00000134 від 29.03.2013р., №РН-00000145 від 04.04.2013р., №РН-00000187 від 30.04.2013р. та №РН-00000208 від 22.05.2013р.

Однак, як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору, здійснив лише часткову оплату за поставлений йому товар на суму 444 251,91 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу у розмірі 16 821,46 грн.

Відповідно до 7.3. договору у випадку порушення строків, передбачених п.5 даного договору, продавець має право нарахувати, а покупець, в цьому випадку, зобов'язаний сплатити:

- неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ;

- 18% річних, згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Отже, крім основного боргу за договором купівлі-продажу позивач нарахував відповідачу 447,96 грн. 18% річних та 357,17 грн. пені.

Відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути на його користь з відповідача загальну суму боргу в розмірі 45 543,67 грн., що складається з заборгованості за поставлений товар у 2011р. - 26 178,54 грн., 3% річних - 1 738,54 грн., основний борг за договором купівлі-продажу - 16 821,46 грн., пеня - 357,17 грн. та 18% річних - 447,96 грн.

Однак, після звернення позивача до суду, відповідачем було сплачено суму основного боргу за поставлений по накладних товар у 2011р. та суму основного боргу за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №002/1 від 03.01.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши зібрані докази суд дійшов висновку, що в частині стягнення з відповідача сум основного боргу слід припинити провадження у справі, а в частині стягнення 3% річних, пені та 18% річних позов слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки відповідачу товару у 2011р. на загальну суму 159 767,49 грн. підтверджується накладними №РН-0000016 від 18.01.2011р., №РН-0000052 від 09.02.2011р., №0000152 від 25.03.2011р., №0000192 від 15.04.2011р., №0000191 від 15.04.2011р. та №0000190 від 15.04.2011р., копії яких містяться в матеріалах справи. Оригінали вказаних накладних оглянуті в судовому засіданні.

Факт здійснення часткових оплат за поставлений у 2011р. на суму 133 588,95 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок. Оригінали вказаних банківських виписок оглянуто в судовому засіданні.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору на суму 461 073,37 грн. підтверджується наступними видатковими накладними: №РН-00000009 від 17.01.2012р., №РН-00000560 від 29.10.2012р., №РН-00000575 від 31.10.2012р., №РН-00000624 від 21.11.2012р., №РН-00000673 від 14.12.2012р., №РН-00000694 від 27.12.2012р., №РН-00000022 від 28.01.2013р., №РН-00000026 від 28.01.2013р., №РН-00000094 від 28.02.2013р., №РН-00000134 від 29.03.2013р., №РН-00000145 від 04.04.2013р., №РН-00000187 від 30.04.2013р. та №РН-00000208 від 22.05.2013р. Копії вказаних видаткових накладних містяться в матеріалах справи. Оригінали вказаних накладних оглянуті в судовому засіданні.

Факт здійснення відповідачем часткових оплат у розмірі 444 251,91 грн. на виконання умов договору купівлі-продажу від 03.01.201р. №002/1 підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок. Оригінали вказаних банківських виписок оглянуто в судовому засіданні.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що при поданні позовної заяви до господарського суду Львівської області 16.07.2013р. у відповідача дійсно існувала заборгованість за поставлений товар у 2011р. на суму 26 178,54 грн. та заборгованість за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №002/1 від 03.01.2011р. на суму 16 821,46 грн., що разом становить 43 000,00 грн.

Однак, після звернення позивача до суду, відповідачем було сплачено суму основного боргу за поставлений по накладних товар у 2011р. та суму основного боргу за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №002/1 від 03.01.2011р.

Погашення вищезазначеної заборгованості підтверджується долученими до матеріалів справи супровідним листом (від 27.08.2013р. вх.№34824/13) банківськими виписками на загальну суму 41 000,00 грн., а також долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №73 від 27.08.2013р. на суму 2 000,00 грн.

Відповідно до п.п.11 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже на підставі вищенаведеного, в частині стягнення з відповідача сум основного боргу слід припинити провадження у справі.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних які були нараховані відповідачу у зв'язку із невиконанням свого обов'язку щодо оплати товару, який був йому поставлений у 2011р., суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1 738,54 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

У пункті 7.3. договору купівлі-продажу №002/1 від 03.01.2011р. сторони дійшли згоди про те, що у випадку порушення строків, передбачених п.5 даного договору, продавець має право нарахувати, а покупець, в цьому випадку, зобов'язаний сплатити 18% річних, згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Отже, перевіривши розрахунок розміру 18% річних які були нараховані відповідачу у зв'язку із невиконанням свого обов'язку по договору купівлі-продажу №002/1 від 03.01.2011р., суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 447,96 грн. 18% річних підлягає задоволенню.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного гёрошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У пункті 7.3. договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку порушення строків, передбачених п.5 даного договору, продавець має право нарахувати, а покупець, в цьому випадку, зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ.

Отже, перевіривши розрахунок розміру пені, яка була нарахована відповідачу у зв'язку із невиконанням свого обов'язку по договору купівлі-продажу від 03.01.2011р. №002/1, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 357,17 грн. пені підлягає задоволенню.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2207 від 26.06.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, 18.06.2013р. між Адвокатським об'єднанням «Західноукраїнська юридична колегія» (виконавець) та ПП «СклоПромТорг» укладено договір №18/06/13 про надання адвокатських послуг відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на час дії договору надавати замовнику юридичні послуги в процесі вирішення спору із ТзОВ «Львіввікнобуд» про стягнення з ТзОВ «Львіввікнобуд» заборгованосі за договором купівлі-продажу №002/1 від 03.01.2011р.

В підтвердження понесених витрат на послуги адвоката позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення №2206 від 26.06.2013р. на суму 3 000,00 грн. (призначення платежу: оплата згідно договору №18/06/13 від 18.06.2013р.).

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Отже на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката у розмірі 3 000,00 грн., які були понесені позивачем у зв'язку із розглядом даної справи, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 547, 548, 549, 610, 612, 625, 627, 628, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 80, ст.ст.82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд" (80371, Львівська область, Жовківський район, село Надичі, вул.Грушевського, будинок 3-Б, код ЄДРПОУ 33957846) на користь Приватного підприємства "СклоПромТорг" (79024, м.Львів, вул.Промислова, буд. 25, код ЄДРПОУ 33862409) 3% річних у розмірі 1 738,54 грн., пеню у розмірі 357,17 грн., 18% річних у розмірі 447,96 грн., 3 000,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1 720,50 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львіввікнобуд" заборгованості за поставлений товар у 2011р. на суму 26 178,54 грн. та заборгованості за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №002/1 від 03.01.2011р. на суму 16 821,46 грн. припинити провадження у справі.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 02.09.2013р.

Суддя Петрашко М.М.