Рішення № 33228898, 28.08.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 серпня 2013 року Справа № 913/1857/13

Провадження №3/913/1857/13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Макіївкокс», м. Макіївка Донецької області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка», м. Луганськ,

про стягнення 196 787 грн. 28 коп.

суддя Секірський А.В.

секретар судового засідання Якунін О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача:

- Краснов В.М., довіреність №07-7931 від 29.12.2012;

- Юрушева І.О., довіреність №07-7923 від 29.12.2012;

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Приватним акціонерним товариством «Макіївкокс» (далі - позивач) заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» (далі - відповідач) процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 139069,93 грн., 3% річних - 55457,75 грн., інфляційні витрати - 2259,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.06.2010 між сторонами за позовом укладено договір купівлі-продажу № 080610/1/390, відповідно до умов якого позивачем було внесено на рахунок відповідача передплату на суму 1 015 000,00 грн. Враховуючи те, що відповідач у встановлені строки не виконав свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманої передплати, позивач згідно ст. 536 Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду Луганської області про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, індексу інфляції та 3% річних за період з 31.05.2011 по 01.07.2013.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надано, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутнього в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

08.06.2010 між сторонами за позовом укладено договір купівлі-продажу № 080610/1/390, відповідно до умов пункту 1.1 якого Продавець (відповідач у справі) зобов'язався поставити та передати у власність Покупцю (позивачу у справі) підмітально - прибиральні вакуумні машини КО-326 на базі автомобіля МАЗ - 533702 у кількості 2-х одиниць, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (а.с.35-38).

Відповідно до пункту 1.2 договору загальна сума договору складає 2030000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 20% - 338333 грн. 33 коп. Вартість однієї підмітально - прибиральної вакуумної машини КО-326 на базі автомобіля МАЗ - 533702 складає 1015000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Пунктом 2.1 договору покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок продавця частками, згідно пунктів 2.1.1 та 2.1.2 договору, на загальну суму, зазначеної у пункті 1.2, з моменту підписання договору та наданого рахунку -фактури за рахунок власних коштів.

Перерахування загальної суми договору покупець здійснює двома платежами:

- перша частина оплати, 50% від загальної суми договору, що складає 1015000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, оплачується протягом п'яти календарних днів з дати підписання цього договору та надання рахунку - фактури (пункт 2.1.1);

- друга частина оплати, 50% від загальної суми договору, що складає 1015000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, перераховується покупцем на розрахунковий рахунок продавця по факту виготовлення товару до відвантаження на заводі -виготовлювачі (пункту 2.1.2).

Відповідно до пункту 3.5 договору строк поставки машин складає 30 робочих днів з моменту підписання договору та внесення оплати за товар згідно пункту 2.1.1 договору.

Згідно пункту 3.9 договору - поставка товару вважається здійсненою належним чином з моменту виконання покупцем умов оплати (пункт 2.1), оформлення Акту приймання - передачі, видаткової накладної.

Позивач на виконання умов пункту 2.1 вказаного договору здійснив оплату рахунку-фактури № 080610/1 від 08.06.2010 на суму 2030000 грн. 00 коп.:

- платіжним дорученням від 18.06.2010 № 5278 на суму 1015000 грн. 00 коп.;

- платіжним дорученням від 28.07.2010 № 6584 на суму 1015000 грн. 00 коп.

Відповідач не виконав умови пункту 3.5 зазначеного договору.

03.11.2010 між сторонами за позовом укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 080610/1/390 від 08.06.2010 (а.с.39-40).

Пунктом 1 даної додаткової угоди сторони передбачили, що у зв'язку з тим, що продавцем грубо порушені строки поставки товару, передбачені пунктом 3.5 договору купівлі-продажу № 080610/1/390 від 08.06.2010, продавець до 30.11.2010 зобов'язується повернути на розрахунковий рахунок покупця отриману, згідно пункту 2.1 зазначеного договору, передоплату у сумі 2030000 грн. 00 коп. з ПДВ.

Однак відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання та не повертав суму передплати за договором.

10.01.2011 ПРАТ "Макіївкокс" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Східспецтехніка" заборгованості за договором купівлі-продажу № 080610/1 від 08.06.2010 у сумі 2896386 грн. 36 коп., в тому числі основний борг у сумі - 2005000 грн., 3% річних у сумі 29304 грн. 67 коп., інфляційні втрати у сумі 99430 грн., штраф у сумі 607500 грн., пеня у сумі 155133 грн. 69 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.2011 у справі № 29/20/2011 було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1905000 грн., пеню у сумі 106361 грн. 92 коп., штраф у сумі 607500 грн., інфляційні втрати у сумі 16200 грн., 3% річних у сумі 5131 грн. 65 коп., судові витрати.

Основна сума боргу була зменшена судом з причин урахування часткового погашення відповідачем суми боргу вже після звернення позивача з позовом, а штрафні санкції були нараховані та стягнуті станом на 31.12.2010.

Матеріалами вищезазначеної справи був встановлений факт неповернення відповідачем отриманої від позивача згідно платіжних доручень №5278 від 18.06.2010 на суму 1 015 000,00 грн., №6584 від 28.07.2010 на суму 1 015 000,00 грн. передплати за договором купівлі-продажу №080610/1/390 від 08.06.2010 у встановлений додатковою угодою №1 від 03.11.2010 до цього договору строк.

Враховуючи те, що відповідач не виконував свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманої передплати, ПРАТ «Макіївкокс» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом №07-3302 від 31.05.2011 до ТОВ «Східспецтехніка» з вимогами про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, індексу інфляції та 3% річних за період з 01.01.2011 по 30.05.2011.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.06.2011 по справі №27/101/2011 було стягнуто з відповідача на користь позивача за період з 01.01.2011 по 30.05.2011 відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 60450,60 грн., інфляційні витрати в сумі 106505,00 грн., 3% річних в сумі 23659,72 грн., витрати з оплати держмита в сумі 1906,15 грн. і витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.

Відповідач частково виконував зобов'язання по поверненню передплати за договором про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с. 34-71).

Враховуючи те, що відповідач до наступного часу не виконав свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманої передплати, позивач згідно ст. 536 Цивільного кодексу України звернувся до господарського суду Луганської області про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, індексу інфляції та 3% річних за період з 31.05.2011 по 01.07.2013.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд не погоджується з висновками позивача стосовно нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2 статті 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зазначені у статті 536 ЦК України проценти - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено.

Таким чином, вимога позивача про стягнення процентів за користування грошовими коштами на підставі ст. 536 ЦК України задоволенню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу, що частина шоста статті 231 ГК України не встановлює розміру відповідальності за порушення грошових зобов'язань, а лише визначає спосіб обчислення пені, який має застосовуватися сторонами в укладенні договору.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 28.02.2011 у справі № 29/20/2011 було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1905000 грн., пеню у сумі 106361 грн. 92 коп., штраф у сумі 607500 грн., інфляційні втрати у сумі 16200 грн., 3% річних у сумі 5131 грн. 65 коп., судові витрати.

Таким чином, на даний час є порушення боржником грошового зобов'язання.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 55 457,75 грн., а також інфляційні нарахування у розмірі 2259,60 грн.

При нарахуванні 3% річних, позивачем було допущено арифметичну помилку. Перевіривши розрахунок 3% річних, шляхом здійснення арифметичного підрахунку, суд вважає, що до стягнення підлягають 3% річних у сумі 55 386,03 грн.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та її фактичним обставинам, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань у сумі 2259,60 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Із врахуванням викладеного вище позовні вимоги частково підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, тому підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних в розмірі 55 386,03 грн. та інфляційних витрат в розмірі 2259,60 грн., в решті позову слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. В частині відмовлених позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 44, 49, 75, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка», 91055, м. Луганськ, вул. Совєтская, 40, код 35844512, на користь Приватного акціонерного товариства «Макіївкокс», 86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Горького, 1, код 32598706, 3% річних в сумі 55 386 грн. 03 коп. (п'ятдесят п'ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 03 коп.), інфляційні нарахування в сумі 2259 грн. 60 коп. (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень 60 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1152 грн. 91 коп. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 91 коп.), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2013.

Суддя А.В. Секірський