Рішення № 33228782, 20.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6873/13 20.08.13

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" про стягнення 677 723,06 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Купченко В.В. (дов. № 30 від 18.06.2013 року)від відповідача Кулик В.О. (за дов. № 115 від 30.04.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20 серпня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 36 171,20 грн., з яких 28 692,72 грн. заборгованості за договором № 21-ПП-П на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.06.2012 року, 4 706,87 грн. - пені, 1 830,24 грн. - інфляційних втрат, 941,37 грн. - три проценти річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/6873/13, слухання справи призначено на 14.05.2013 року.

08.05.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 14.05.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.04.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2013 року подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 661 814,52 грн. заборгованості за договором № 21-ПП-П на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.06.2012 року, 11 731,92 грн. - пені, 1 830,24 грн. - інфляційних втрат, 2 346,38 грн. - три проценти річних.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши подане позивачем 14.05.2013 року клопотання про збільшення розміру позовних вимог дійшов висновку про його задоволення, розгляд справи розглядається з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої у судовому засіданні 14.05.2013 року.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2013 року розгляд справи було відкладено на 28.05.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року справу № 910/6873/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року справу № 910/6873/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 21.06.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року справу № 910/6873/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/6873/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 21.06.2013 року не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2013 року надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 23.07.2013 року, у зв'язку з неявкою позивача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 23.07.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.08.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

12.08.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 20.08.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 20.08.2013 року надав усні пояснення по справі, в яких просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з урахуванням заяви по збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 20.08.2013 року представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, наведених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" (споживач) було укладено договір № 21-ПП-П на постачання природного газу за регульованим тарифом (надалі по тексту - Договір) .

Відповідно до пункту 1.1 Договору, постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 1.2. Договору, передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення).

Пунктами 2.6, 2.7 Договору передбачено, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом-приймання - передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (пункт 2.9. Договору).

У відповідності до пункту 4.6 Договору, оплата послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами шляхом 100% попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу відповідно до додатка 2 цього договору, не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

На виконання умов Договору, за період з червня 2012 року по березень 2013 року, позивач надав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується актами приймання передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі № 430 від 30.06.2012 року на суму 490 709,18 грн., акт приймання-передачі № 436 від 31.07.2012р. на суму 209 689,04 грн., акт приймання-передачі № 456 від 31.08.2012 року на суму 213 564,76 грн., № 479 від 30.09.2012 року на суму 624 489,73 грн., акт приймання-передачі № 540 від 31.10.2012 року на суму 563 227,02 грн., акт приймання-передачі № 623 від 30.11.2012 року на суму 1 137 238,24 грн., акт приймання-передачі № 731 від 31.12.2012 року на суму 731 017,81 грн., акт приймання-передачі № 103 від 31.01.2013 року на суму 1 006 744,75 грн., акт приймання-передачі № 211 від 28.02.2013 року на суму 30 3492,71 грн., акт приймання-передачі № 306 від 31.03.2013 року на суму 633 121,80 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог).

Вищевказані акти підписані сторонами та скріплені печатками Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська".

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення у мов Договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем природного газу, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" у розмірі 661 814,52 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 661 814,52 грн. заборгованості за договором № 21-ПП-П на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.06.2012 року, 11 731,92 грн. - пені, 1 830,24 грн. - інфляційних втрат, 2 346,38 грн. - три проценти річних.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти задоволення позову, зокрема, посилаючись на те, що позивачем не доведено обставин, які є підставою для нарахування штрафних санкцій, зокрема, доказів направлення на адресу відповідача актів приймання - передачі природного газу.

Відповідач також вказує на те, що акти приймання - передачі природного газу від 30.06.2012 року, від 31.07.2012 року, від 31.08.2012 року, від 30.09.2012 року, від 31.10.2012 року, від 31.11.2012 року, від 31.12.2012 року, від 31.01.2013 року, від 28.02.2013 року, які містяться в матеріалах справи не були підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська", а тому не можуть вважатись належними доказами поставки природного газу за Договором.

Окрім того, у своїх запереченнях на позов відповідач стверджує про те, що фактично проставлений відбиток печатки на вищевказаних актах приймання - передачі газу не відповідає відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Вільхівська".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 01.06.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 21-ПП-П на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити природний газ відповідачу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а відповідач зобов'язався оплатити постачальнику вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з червня 2012 року по березень 2013 року, позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу виконав належним чином, зауважень щодо поставки природного газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за отримані нафтопродукти здійснив не в повному обсязі.

Вищевказані обставини підтверджуються актами приймання передачі природного газу за Договором, які підписані сторонами та скріплені печатками Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" та виписками з банківського рахунку позивача.

Крім того, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії виписок з банківського рахунку позивача, які свідчать про те, що в період з червня 2012 року по березень 2013 року відповідачем здійснювались часткові оплати за поставлений газ згідно Договору, що на думку суду підтверджує факт отримання відповідачем вищевказаних актів приймання - передачі природного газу та свідчить про фактичне їх визнання.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що фактично проставлений відбиток печатки на вищевказаних актах приймання - передачі газу не відповідає відбитку печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська", з огляду на наступне.

У відповідності до приписів чинного законодавства відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.

Відповідно до частини другої статті 1892 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами та доповненнями) за порушення порядку обліку й зберігання печаток та штампів, що потягло за собою їх втрату, уповноваженими особами органів внутрішніх справ можуть накладатися штрафи від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім того, згідно з частинами першою та другою статті 357 Кримінального кодексу викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а також їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, здійснення таких самих дій щодо приватних документів, що знаходяться на підприємствах, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах, караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.) або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про викрадення або підроблення печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська", тощо.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 661 814,50 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11 731,92 грн. пені, 1 830,24 грн. інфляційних нарахувань та 2 346,38 грн. три проценти річних.

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, в заперечення позовних вимог на те, що позивачем не доведено обставин, які є підставою для нарахування штрафних санкцій, зокрема, доказів направлення на адресу відповідача актів приймання - передачі природного газу, оскільки пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що оплата послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами шляхом 100% попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу відповідно до додатка 2 цього договору, не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

Таким чином, умовами Договору передбачено обов'язок відповідача здійснювати оплату за постачання природного газу авансовими платежами, а акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Отже, встановивши прострочення відповідача щодо оплати боргу за Договором, беручи до уваги пункт 6.2.2 Договору, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, за період з 07.06.2012 року по 07.05.2013 року, у розмірі 11 731,92 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Вільхівська" 3% річних за період з 01.09.2012 року по 01.03.2013 року, на загальну суму 2 346,38 грн.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" інфляційних нарахувань за період з 01.09.2012 року по 01.03.2013 року на загальну суму 1 830,24 грн. є обґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору у розмірі покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13, код. ЄДРПОУ 35902139) на користь Публічного акціонерного товариства " Агрофірма "Вільхівська" (37500, м. Лубни, Полтавська область, вул. Л.Толстого, 87, код ЄДРПОУ 05524713) 661 814 (шістсот шістдесят одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн. 52 коп. основного боргу, 11 731 (одинадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 92 коп. пені, 1 830 (одна тисяча вісімсот тридцять) грн. 24 коп. інфляційних нарахувань, 2 346 (дві тисячі триста сорок шість) грн. 38 коп. 3% річних та 13 554 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 46 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.08.2013 року.

Суддя С.В. Стасюк