Рішення № 33228744, 16.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6915/13 16.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" до Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс"про стягнення 259 428,68 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Дроботенко Ю.О. (дов. № 509 від 23.07.2013 року) Чайка О.В. (представник за дов.)від відповідача Годованюк О.В. (дов. № 16 від 28.01.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16 серпня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (надалі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київспецтранс" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 259 428,68 грн., з яких 73 755,14 грн. три проценти річних, 185 673,54 грн. інфляційних нарахувань, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2013 року порушено провадження у справі № 910/6915/13, слухання справи призначено на 17.05.2013 року.

17.05.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив.

У судовому засіданні 17.05.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав також усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

У судовому засіданні 17.05.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 31.05.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

24.05.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло доповнення до відзиву.

31.05.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування витрат по договору про надання правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 31.05.2013 року справу № 910/6915/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.05.2013 року справу № 910/6915/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 18.06.2013 року.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року справу № 910/6915/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/6915/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 31.05.2013 року.

18.06.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло доповнення до відзиву.

У судовому засіданні 18.06.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2013 року також надав усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

У судовому засіданні 18.06.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 23.07.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

22.07.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

23.07.2013 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло уточнення розрахунку суми позову, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 244 196,79 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за рішенням господарського суду міста Києва № 42/76/1, з яких 63 078,43 грн. 3% річних та 181 118,36 грн. інфляційних нарахувань.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої через відділ діловодства господарського суду міста Києва 23.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.08.2013 року.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва 15.08.2013 року представник відповідача подав письмові доповнення до відзиву на позов.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва 15.08.2013 року представник позивача подав заяву про уточнення розрахунку суми позову, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 235 116,36 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за рішенням господарського суду міста Києва № 42/76/1, з яких 60 303,14 грн. 3% річних та 174 813,22 грн. інфляційних нарахувань.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої через відділ діловодства господарського суду міста Києва 15.08.2013 року.

У судовому засіданні 16.08.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.08.2013 року також надав усні пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позов та письмових поясненнях по справі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1, зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2010 року стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Київспецтранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" 1 307 186,14 грн. - боргу за договором від 11.01.2008 року № 11/08-Т поставки паливно-мастильних матеріалів, 50 000,00 грн. - штрафу, 100 000,00 грн. - пені, 173146,51 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 56 239,04 грн. - 3% річних з простроченої суми, 21 720,00 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 88 560,82 грн. - витрат по оплаті послуг адвоката.

23.07.2010 року на виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1 видано наказ.

02.08.2010 року було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1, відповідно до якого відповідачу надано строк для добровільного виконання рішення суду до 08.08.2010 року

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2011 року у справі № 42/76/1 виправлено описки, які допущені у резолютивній частині рішення, відповідно до якої з відповідача на користь позивача стягнуто 1 266 186,00 грн. - боргу, 173 146,51 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 56239,04 грн. - 3% річних з простроченої суми, 100 000,00 грн. - пені, 50000,00 грн. - штрафу, 20877,95 грн. - витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

24.09.2012 року було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню рішення господарського суду м. Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1 у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за рішенням господарського суду міста Києва № 42/76/1, у зв'язку з чим просить суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача 60 303,14 грн. - 3% річних (за період з 06.02.2010 року по 14.08.2013 року) та 174 813,22 грн. - інфляційних втрат (за період з 06.02.2010 року по 01.03.2013 року).

Відповідач у відзиві на позов та письмових поясненнях до відзиву заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що свої зобов'язання за рішенням господарського суду міста Києва № 42/76/1 Публічне акціонерне товариство "Київспецтранс" виконало у повному обсязі, а тому у позивача відсутні правові підстави для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

В заперечення позовних вимог відповідач також зазначив, що 08.12.2010 року Публічне акціонерне товариство "Київспецтранс" отримало лист від позивача за вих. № 555 щодо погашення заборгованості, встановленої рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1, з якого вбачається, що сторони встановили графік погашення вищевказаної заборгованості в розмірі не менше 5 000,00 грн. кожного календарного дня, тобто щонайменше 110 000,00 грн. щомісячно. На виконання вказаного листа на розрахунковий рахунок позивача, який зазначений в листі було перераховано суму у розмірі 5 000,00 грн. Впродовж всього строку заборгованості жодних фінансових та будь-яких фінансових претензій від позивача не надходило.

Посилаючись на норми статті 604 Цивільного кодексу України, відповідач вказує на те, що зобов'язання сторін щодо виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1 були припинені шляхом новації і виникли нові правовідносини на підставі договору укладеного у спрощений спосіб.

Окрім того, відповідачем заявлено про пропуск позивачем строків позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Предметом спору у даній справі (згідно заяви про зменшення позовних вимог) є стягнення з відповідача на користь позивача: 60 303,14 грн. - 3% річних (за період з 06.02.2010 року по 14.08.2013 року) та 174 813,22 грн. - інфляційних втрат (за період з 06.02.2010 року по 01.03.2013 року) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за рішенням господарського суду міста Києва № 42/76/1.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 229 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що всупереч умов договору від 11.01.2008 року № 11/08-Т поставки паливно-мастильних матеріалів відповідач не оплатив переданий йому за договором товар, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1 266 186,00 грн., яка була стягнута з відповідача на його користь рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зокрема, з тих підстав, що зобов'язання сторін щодо виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1 були припинені шляхом новації і виникли нові правовідносини на підставі договору укладеного у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, що 08.12.2010 року Публічне акціонерне товариство "Київспецтранс" отримало лист від позивача за вих. № 555 щодо погашення заборгованості, встановленої рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1, з якого вбачається, що сторони встановили графік погашення вищевказаної заборгованості в розмірі не менше 5 000,00 грн. кожного календарного дня, тобто щонайменше 110 000,00 грн. щомісячно. На виконання вказаного листа на розрахунковий рахунок позивача, який зазначений в листі було перераховано суму у розмірі 5 000,00 грн.

Матеріалами справи, зокрема, реєстрами платежів отриманих станом 01.03.2012 рік, який підписаний та скріплений печатками сторін, та реєстрами відправлених документів з 01.01.2010 року по 18.05.2012 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) підтверджується сплата відповідачем заборгованості по договору від 11.01.2008 року № 11/08-Т поставки паливно-мастильних матеріалів згідно рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1 шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 5 000,00 грн.

Проте, суд вважає висновки відповідача щодо того, що між сторонами відбулась новація необґрунтованими, оскільки під новацією характеризують наступні ознаки: - наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; - наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; - припинення всіх додаткових зобов'язань; - виникнення між тими ж особами нового зобов'язання , яке як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Окрім того, статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вичиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір від 11.01.2008 року № 11/08-Т поставки паливно-мастильних матеріалів на підставі якого виникли зобов'язання сторін у даній справі, вчинений у простій письмовій формі, а отже, домовленість сторін про зміну умов вказаного зобов'язання (новація) також повинна бути викладена шляхом підписання сторонами відповідного правочинну.

Заперечення відповідача роти позову містили також посилання на пропущення відповідачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вже зазначалось судом, відповідачем, за період з 01.01.2010 року по 18.05.2012 року, здійснювалось погашення заборгованості по договору від 11.01.2008 року № 11/08-Т поставки паливно-мастильних матеріалів згідно рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1 шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 5 000,00 грн.

Згідно зі статтею 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою до одного з боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до пункту 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Отже, враховуючи той факт, що відповідачем щомісячно здійснювались проплати у розмірі 5000,00 грн. в якості погашення заборгованості та штрафних санкцій по договору від 11.01.2008 року № 11/08-Т поставки паливно-мастильних матеріалів згідно рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2009 року у справі № 42/76/1, приймаючи до уваги те, що згідно чинного законодавства в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання, у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, у третю чергу сплачується основний борг, суд вважає, що у даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності щодо вимог позивача які є предметом спору у даній справі.

Зважаючи на вищенаведене, суд знаходить всі підстави для розгляду справи по суті та вважає необґрунтованими твердження відповідача стосовно пропуску позовної давності, а позовні вимоги такими, що заявлені в межах строку позовної давності.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 60 303,14 грн. - 3% річних (за період з 06.02.2010 року по 14.08.2013 року) та 174 813,22 грн. - інфляційних втрат (за період з 06.02.2010 року по 01.03.2013 року), в той час як виконавче провадження у вказаній справі закінчено 24.09.2012 року (копія постанови про закриття виконавчого провадження міститься в матеріалах справи).

Оскільки, для нарахування інфляційних втрат та 3% річних необхідно виходити із суми заборгованості, а в матеріалах справи містяться докази (постанова про закриття провадження у справі від 24.09.2012 року), згідно яких сума заборгованості погашена у повному обсязі, суд вважає за доцільне здійснити перерахунок штрафних санкцій за період з 06.02.2010 року по 23.09.2012 року.

За розрахунком суду розмір 3% річних, за період з 06.02.2010 року по 23.09.2012 року 87 026,36 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі (60 303,14 грн.), який є меншим, ніж визначений судом (87 026,36 грн.), то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, а саме, у розмірі 60 303,14 грн.

Сума інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за рішенням господарського суду міста Києва № 42/76/1, за період з 06.02.2010 року по 23.09.2012 року, за розрахунком суду становить 132 025,80 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" підлягають частковому задоволенню, а саме, до стягнення з відповідача підлягає сума три процентів річних у розмірі 60 303,14 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 132 025,80 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В процесі розгляду даної справи позивачем подана зава про заява про відшкодування витрат по договору про надання правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановлено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до статей 4, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Як визначено пунктом 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб

Статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Згідно листа Національного банку України від 25.07.2006 року № 11-111/2790-7749 Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (пункт 4.5), яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 (зі змінами та доповненнями), встановлено окремий порядок відкриття поточних рахунків адвокатам для здійснення їх професійної діяльності, а також передбачено, що кошти за цими рахунками використовуються згідно з порядком, установленим для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання.

Відповідно до листа Національного банку України від 29.04.2005 року № 25-111/668-4449 Облік коштів приватних нотаріусів та адвокатів має здійснюватися за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб" відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280

З вищезазначених норм вбачається, що у адвоката має бути відкритий балансовий рахунок 2620, на який і має перераховуватися його гонорар.

Позивачем в підтвердження надання витрат на правову допомогу надано суду договір про надання правової допомоги від 10.01.2013 року укладений між позивачем та фізичною особою - підприємцем Коновченком М.В., акт прийому - передачі виконаних робіт від 29.05.2013 року до договору про надання правової допомоги від 10.01.2013 року та платіжне доручення № 211 від 29.05.2013 року з призначенням платежу: оплата послуг згідно акту виконаних робіт від 29.05.2013 року.

Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не підприємцю. Оскільки позивачем сплачено 10 000,00 грн. не адвокату, то вказана сума не може бити віднесена до судових витрат та не підлягає поділу між сторонами спору за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 року, з 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, що 15.08.2013 року позивачем зменшено позовні вимоги до 235 116,36 грн., відповідно до частини статті 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 486,25 грн. (5 188,58 грн. - 4 702,33 грн.)

Окрім того, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову у даній справі у розмірі 5 810,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 58 від 06.02.2013 року, в той час, як повинен був сплатити судовий збір у розмірі 5 188,58 грн.

Згідно частини 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Пунктом 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України також 621,42 грн. надлишково сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та на підставі статей 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (04208, м. Київ, пр. Правди, 85, код ЄДРПОУ 02772037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (03055, м. Київ, вул. Політехнічна, 31, код ЄДРПОУ 24718890) 60 303 (шістдесят тисяч триста три) грн. 14 коп. 3% річних за прострочення грошового зобов'язання, 132 025 (сто тридцять дві тисячі двадцять п'ять) грн. 80 коп. - інфляційних нарахувань, 3 846 (три тисячі вісімсот сорок шість) грн. 58 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (03055, м. Київ, вул. Політехнічна, 31, код ЄДРПОУ 24718890) з Державного бюджету України 1 107 (одну тисячу сто сім) грн. 67 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 58 від 06.02.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.08.2013 року

Суддя С.В. Стасюк