Постанова № 33228106, 08.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08 серпня 2013 року Справа № 814/2033/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання розглянувши адміністративну справу

за позовомВознесенського міськрайонного центру зайнятості в Миколаївській області, вул. Жовтневої революції, 97, м. Вознесенськ, Миколаївська область, 56500

доОСОБА_1, АДРЕСА_1

простягнення заборгованості в сумі 836,12 грн., В С Т А Н О В И В:

Вознесенський міськрайонний центр зайнятості в Миколаївській області (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (надалі - відповідач) 836,12 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, якою є інформація про реєстрацію відповідача суб'єктом підприємницької діяльності.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про дату розгляду справи (ар.с. 17, 28).

У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.

У відповідності зі статтею 8 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-XII громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Згідно припису статті 18 Закону України "Про зайнятість населення" для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Одним з обов'язків Державної служби зайнятості є надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання; надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню (ст. 19 вказаного Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

20.10.2008 до Вознесенського міськрайонного центру зайнятості в Миколаївській області в пошуках роботи звернулась громадянка ОСОБА_1 з заявою про надання статусу безробітного. Відповідачу був наданий статус безробітного, призначена допомога по безробіттю на підставі статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

В той же час, перебуваючи на обліку в Вознесенському міськрайонному центрі зайнятості, маючи статус безробітного, та отримуючи матеріальну допомогу по безробіттю, громадянка ОСОБА_1 не повідомила позивача про те, що з 15.01.2008 відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець, чим порушила вимоги частини 2 статті 36 Закону № 1533-ІІІ, в частині обов'язку своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до статті 1 Закону України № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців. Так, в період з 15.01.2008 по 29.12.2008 відповідач була працевлаштована і в період з жовтня 2008 по грудень 2008 року була зареєстрована як безробітна, і отримувала матеріальне забезпечення та соціальні послуги від служби зайнятості, що передбачені статтею 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Між тим, відповідач за період з жовтня 2008 по грудень 2008 року отримала матеріальне забезпечення та соціальні послуги від позивача (допомогу по безробіттю) на суму 836,12 грн., про що свідчить довідка позивача (ар.с. 14).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 31 Закону N 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

За змістом частини 1 статті 34 Закону N 1533-III Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи, що доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем до суду не подано, позов належить задовольнити.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Вознесенського міськрайоного центру зайнятості виплачену допомогу по безробіттю у сумі 836,12 грн. (вісімсот тридцять шість гривень 12 копійок) на р/р № 37171001000515 в ГУДКСУ Миколаївської області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 20907848.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.М. Мельник