Ухвала суду № 33224722, 28.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1996/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Ковальчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Потапової М.В.

відповідача: Рудницької І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, заяву Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про приєднання до апеляційної скарги на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Либідь" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби у м. Хмельницькому, Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення помилково сплачених коштів , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Либідь» звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому, ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, УДКСУ у м. Хмельницькому про визнання бездіяльності протиправною та стягнення помилково сплачених коштів. Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ "Либідь" перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку в 2010 - 2012 роках здійснювало господарську діяльність (КВЕД 74.20.0), що полягала в здавані в оренду власного нерухомого майна (приміщень з земельною ділянкою) помилково сплачував земельний податок за власну земельну ділянку в сумі 99221,54грн. При зверненні до ДПІ у м. Хмельницькому про повернення на поточний рахунок ТОВ "Либідь" помилково сплачені кошти, йому було відмовлено. Вважаючи такі дії неправомірними, просили визнати бездіяльність ДПІ у м.Хмельницькому щодо ненадання висновку про повернення помилково сплачених коштів в загальній сумі 99221,54грн. земельного податку протиправною та стягнути такі кошти на користь товариства.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2013 року позов задоволено частково в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання ДПІ у м.Хмельницькому надати висновок про повернення помилково сплачених коштів для виконання органом ДКС України. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - ДПІ у м. Хмельницькому подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2013 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. ГУ ДКСУ в Хмельницькій області звернулося із заявою про приєднання до зазначеної апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.

Апеляційним судом в порядку ст. 52 КАС України у судовому засіданні протокольно допущено заміну неналежної сторони - ДПІ у м.Хмельницькому Хмельницької області ДПС на правонаступника - ДПІ у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просила постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.05.2013 року скасувати, дала пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала у повному обсязі, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники ГУ ДКСУ в Хмельницькій області, ГУ ДКСУ в м. Хмельницькому в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Либідь" 07.05 2002 р. зареєстроване Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради як юридична особа. ТОВ "Либідь" в 2010-2012 роках перебувало на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до Державного акта на право власності на землю ХМ3047963 №25 від 26.12.2002 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Либідь" є власником земельної ділянки площею 0,4458 га в м. Хмельницькому по вул. Кам'янецька, 21.

На підставі договорів оренди, позивачем здавались в оренду нежитлові приміщення розташовані на вказаній земельній ділянці.

Згідно податкових декларацій з плати за землю за 2010р., 2011р.,2012р. та платіжних доручень, а також довідки Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області позивачем сплачено кошти, як податок за земельну ділянку, на якій було побудовано нежитлові приміщення.

29 січня 2013 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю та направлено лист від 05.02. 2013 р. №357/02 начальнику ДПС у м.Хмельницькому про повернення на поточний рахунок товариства коштів в сумі 99221,54, що помилково сплачені, як податок за земельну ділянку.

На час звернення до суду висновок про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань не надано.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно ст.6 Указу Президента України " Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): плати (податку) за землю.

Відповідно до пункту 6 Постанови КМУ від 16.03.2000 р. №507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727/98» суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Системний аналіз наведених нормативних положень у їх сукупності дає підстави для висновку, що законодавством встановлені дві обов'язкові умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником плати (податку) за землю: перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, про що отримано свідоцтво про сплату єдиного податку та те, що земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, мають використовуватися для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.4 п. 297.1 ст.297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

В статті 796 ЦК України вказано, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Плата за користування земельною ділянкою входить до складу плати за договором найму об'єкту нерухомості тільки, якщо це земельна ділянка, на якій знаходиться будівля або споруда, або земельна ділянка, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Якщо наймачеві передається земельна ділянка в більшому розмірі, встановлення плати за неї регулюється земельним законодавством та не входить до орендної плати за будівлю або споруду.

Отже, плата за користування земельною ділянкою входить до складу плати за договором найму об'єкту нерухомості тільки якщо це земельна ділянка, на якій знаходиться будівля або споруда, або земельна ділянка, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму про що стверджує позивач.

Відповідачем не доведено, що земельна ділянка, яка знаходиться під будівлею, що передається в оренду, не використовуються позивачем для провадження господарської діяльності.

29.01.2013 року податковим органом було прийнято уточнені податкові декларації з плати за землю (земельного податку) за 2010,2011,2012 роки, подані позивачем без зауважень зі сторони податкового органу. Позапланова перевірка не проводилась та не виносилось буд - яке рішення контролюючим органом, а також не вказано про наявність податкового боргу у позивача. Зазначеними деклараціями зменшено податкові зобов'язання по земельному податку на суму 99221,54грн.

Відповідачем в порушення ст.43 Податкового кодексу України на заяву позивача про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань не надано висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та не подано його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у визначений Законом строк.

Відповідно до п.п. 43.1., 43.3., 43.4., 43.5. ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з частиною 2 статті 78 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення, погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ДПІ у м. Хмельницькому допущено бездіяльність в частині ненадання висновку для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про повернення 99221,54грн. помилково сплачених до місцевого бюджету позивачем коштів земельного податку, тому позовні вимоги в цій частині позовних є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи і підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, заяву Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про приєднання до апеляційної скарги, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 вересня 2013 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.