Постанова № 33224717, 22.08.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2516/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Граб Л.С. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини А0549 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А0549 про визнаня бездіяльності протиправною та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини А0549 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 06.06.2013 року вказаний позов задовольнив, а саме визнав протиправною бездіяльність військової частини А0549 щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації за проїзд до місця відпустки і назад; стягнуто з відповідача на користь позивача 611,66 грн. компенсації за проїзд до місця відпустки і назад.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви в яких просять розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходить військову службу в військовій частині А0549 на посаді помічника командира частини - начальника юридичної служби.

Наказом № 88 від 30.04.2013 року позивачу була надана основна щорічна відпустка за 2013 рік тривалістю 13 діб та 2 святкові дні. Вказану відпустку позивач разом зі своєю дружиною проводив в м. Феодосія Автономної Республіки Крим, що підтверджується проїзними документами.

18.05.2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з рапортом в якому просив компенсувати понесені ним витрати та витрати членів його сім'ї на проїзд у відпустку в межах України в сумі 611,66 грн.

Однак, 25.05.2013 року відповідачем листом за вих. № 1388 від 23.05.2013 року відмовлено позивачу в виплаті коштів в зв'язку з відсутністю кошторисного призначення та коштів.

Не погоджуючись з даною відмовою позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 прийшов до висновку, що при розгляді заяви позивача про виплату компенсацій на проїзд до місця відпустки і в зворотному напрямку відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства що регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 15 ст. 3 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 10-1 Закону, військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається дана норма є бланкетною, оскільки не визначає перелік військовослужбовців, яким оплачується вартість проїзду, порядок та умови такої виплати, а відсилає до відповідної постанови Кабінету Міністрів України.

Порядок забезпечення безплатного проїзду військовослужбовців і членів їхніх сімей у чергову відпустку, на нове місце служби та перевезення багажу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1992 р. N 538.

У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 14 цього Закону передбачено право військовослужбовців та членів сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) на безоплатний проїзд залізничним, повітряним, водним та автомобільним (за винятком таксі) транспортом до місця проведення відпустки військовослужбовцем в межах України.

Однак, ч. 2 Закону Україну «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р. № 1459-III, було призупинено дію абзацу першого частини першої ст. 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку.

Даний Закон не скасований, у встановленому порядку не визнаний неконституційним, а відтак є чинним та обов'язковим до виконання на всій території України, а тому правові підстави для його застосування відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у позивача відсутнє право на компенсацію вартості проїзду до місця відпочинку та зворотному напрямку.

На підставі вищезазначеного та керуючись чинним законодавством, колегія суддів приходить до висновку, що військова частина А 0549 діяла в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та чинним законодавством.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини А0549 задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А0549 про визнаня бездіяльності протиправною та стягнення коштів, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Граб Л.С.

/підпис/ Сушко О.О.

З оригіналом згідно:

секретар