КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9551/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., при секретарі Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001462312 та № 0001472312 від 20 березня 2012 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства.
За результатами перевірки складено акт № 192/23-12/30603588 від 24 лютого 2012 року, в якому встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся на суму 1 181 557,00 грн., та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у період, що перевірявся, на загальну суму 945 246,40 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001462312 від 20 березня 2012 року про сплату податку на прибуток підприємств на загальну суму 1 476 946,00 грн. (за основним платежем - 1 181 557,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 295 389,00 грн.) та № 0001472312 від 20 березня 2012 року про сплату податку на додану вартість на загальну суму 1 181 558,00 грн. (за основним платежем - 236 312,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 945 246,00 грн.).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2009 року між ТОВ «Дабл-Ю Нет» та ТОВ «2Дабл» укладено договір № ДІ-10/09 про надання послуг доступу до мережі Інтернет.
На виконання умов укладеного договору ТОВ «Дабл-Ю Нет» отримало від ТОВ « 2Дабл» акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні на загальну суму 2 762 965,50 грн., в т.ч. ПДВ 460 484,24 грн. Розрахунки між ТОВ «Дабл-Ю Нет» та ТОВ « 2Да6л» проводились у безготівковій формі.
02 червня 2010 року між ТОВ «ВМ-Сервіс» та ТОВ «Дабл-Ю Нет» укладено договір № 02-06/10 про надання послуг сервіс обслуговування.
На виконання умов укладеного договору ТОВ «Дабл-Ю Нет» отримало від ТОВ «ВМ-Сервіс» акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні на загальну суму 450 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 75 000,00 грн. Розрахунки між ТОВ «Дабл-Ю Нет» та ТОВ «ВМ-Сервіс» проводились у безготівковій формі.
Крім того, 04 січня 2010 року між ТОВ «Віста-Сервіс» та ТОВ «Дабл-Ю Нет» укладено договір № 21/10 про надання послуг доступу до мережі Інтернет.
На виконання умов укладеного договору ТОВ «Дабл-Ю Нет» отримало від ТОВ «Віста-Сервіс» акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні, на загальну суму 2 458 513,02 грн., в т. ч. ПДВ 409 752,17 гри. Розрахунки між ТОВ «Дабл-Ю Нет» та ПП «Віста-Сервіс» проводились у безготівковій формі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), проте з них не вбачається за можливе встановити обсяг наданих послуг, оскільки в актах містяться виключно суми до сплати.
Крім того, у матеріалах справи міститься постанова Богунського районного суду м. Житомира від 02 березня 2012 року у справі № 1-П-13/2012, якою визнано винними: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.
Із постанови Богунського районного суду м. Житомира від 02 березня 2012 року вбачається, що зазначеними особами застосовувалася злочинна схема, суть якої полягала в тому, що зобов'язання по сплаті до державного бюджету податку на додану вартість, перекладаються на фіктивні підприємства ПП «Віста-Сервіс», ТОВ « 2Дабл», ТОВ «Вільна комерція», ТОВ «Будграніт КОРП».
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки контрагенти позивача зареєстровані за зверненням від імені осіб, які вчинили злочин щодо створення та діяльності підприємств, зокрема й ухиляння від сплати податків, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом.
Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1 п. 7.5 цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.
Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
При вирішенні даної справи, колегія суддів враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права. та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Колегія суддів під час розгляду справи керується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, прийнятою за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, в якій зазначено, що підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Колегія суддів враховує наявну в матеріалах справи постанову Богунського районного суду м. Житомира від 02 березня 2012 року, оскільки вона є належним та допустимим доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, та спростовує реальність правочинів між позивачем та його контрагентами.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та валових витрат виробництва, а, отже, і правомірності відображення їх у податковій звітності, оскільки первинні документи, які надані позивачем на підтвердження реальності укладених договорів з його контрагентами, колегія суддів не вважає належними доказами у справі, враховуючи встановлені в постанові Богунського районного суду м. Житомира від 02 березня 2012 року, яка набрала законної сили 12 березня 2012 року, вищевикладені обставини порушення податкового законодавства контрагентами позивача.
Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та не засновані на нормах права.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Дабл-Ю Нет», оформлення її результатів у формі акту та прийняття на його основі податкових повідомлень-рішень, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дабл-Ю Нет» - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді О.М. Ганечко
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н. М.
Судове рішення № 33224599, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 22.08.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-9551/12/2670. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: