Ухвала суду № 33224432, 27.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року справа №805/8139/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Блохіна А.А.,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі №805/8139/13-а за позовом Приватного підприємства «СВС» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «СВС» (далі ПП «СВС») до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі Мар'їнська ОДПІ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено в повному обсязі, а саме:

визнано протиправними дії Мар'їнської ОДПІ Донецької області Державної податкової служби щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СВС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ТРЕЙД-ПАК» (код ЄДРПОУ 36297318), їх реальності та повноти відображення в обліку вересень 2012 pоку, за результатами якої складений акт від 10.01.2013 року № 9/22-0/31762316;

визнано протиправними дії Мар'їнської ОДПІ Донецької області Державної податкової служби щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» в частині виключення відомостей про задекларовані позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 66 666,67 грн. на підставі акту від 10.01.2013 року № 9/22-0/31762316;

зобов'язано Мар'їнську ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки ПП «СВС», оформлену актом перевірки від 10.01.2013 року № 9/22-0/31762316, та поновити в ній дані щодо податкових зобов'язань за вересень 2012 року в сумі 66 666,67 грн., які містяться в поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість та стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «СВС» (код ЄДРПОУ 31762316) витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп. (а. с. 153 - 157).

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а. с. 159 - 164).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України судом апеляційної інстанції справу розглянуто в порядку письмового провадження..

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Мар'їнською ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ПП «СВС» (код за ЄДРПОУ 31762316) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ТРЕЙД-ПАК» (код ЄДРПОУ 36297318), їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 року від, за результатами якої був складений акт від 10.01.2013 року № 9/22-0/31762316 (а. с. 12-19).

Перед проведенням перевірки, на виконання запиту Мар'їнської ОДПІ №12299/10/15-013-5 від 22.11.2012 року (а. с. 90) про надання завірених копій документів по контрагенту ПП «ТРЕЙД-ПАК»(ЄДРПОУ 36297318) ПП «СВС» надало податковому органу копії документів (вих. від 04.12.2012 року №01-12) (вх. ДПС №6999/10 від 04.12.2012 року): договір оренди обладнання від 01.12.2011 року №01122011; додаткова угода від 27.09.2012 року №1 між ПП «СВС» та ПП «ТРЕЙД-ПАК»; додаткова угода від 28.09.2012 року №2 між ПП «СВС» та ПП «ТРЕЙД-ПАК»; додаток №1 до договору оренди обладнання №01122011 від 01.12.2011 року; перелік майна, яке передається в оренду; акт приймання-передачі майна до договору оренди №01122011 від 01.12.2011 року від 30.09.2012 року (м.Дніпропетровськ); акт приймання передачі робіт (надання послуг) до договору оренди обладнання №01122011 від 01.12.2011 року всього на суму 201600,0 грн., ПДВ - 33600,0 грн.; акт приймання передачі робіт (надання послуг) до договору оренди обладнання №01122011 від 01.12.2011 року всього на суму 60400,0 грн., ПДВ - 10066,67 грн.; акт приймання передачі робіт (надання послуг) до договору оренди обладнання №01122011 від 01.12.2011 року всього на суму 103200,0 грн., ПДВ- 17200,0 грн.; акт приймання передачі робіт (надання послуг) до договору оренди обладнання №01122011 від 01.12.2011 року всього на суму 34200,0 грн., ПДВ- 5800,0 грн.; акт приймання-передачі векселів до договору №01122011 оренди обладнання від 01.12.2011 року від 30.09.2012року.

Відповідно до пояснень відповідача перед проведенням перевірки ним було направлено наказ № 229 від 28.12.2012 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки, який направлений рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Термін перевірки у наказі № 229 від 28.12.2013 року вказаний з 04.01.2013 року по 09.01.2013 року. Акт перевірки від 10.01.2013 року був направлений до позивача 11.01.2013 року, отриманий ним згідно з поштовим повідомленням 15.01.2013 року (а. с. 9, 12-19).

Встановлені обставини не є спірними.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України ( далі ПК України) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пунктом 78.1. ст. 78 ПК України визначені підстави проведення документальної позапланової перевірки. Наявність вказаних підстав відповідачем не доведена.

Встановлено, що позапланова перевірка проведена на підставі пп. 78.1.1. п.78.1. ст. 78 ПК України, що підтверджується запереченнями відповідача, наказом про проведення перевірки та повідомленням відповідача (а. с. 9-10).

Вказаною нормою, в якості підстави проведення позапланової перевірки передбачений випадок, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Встановлено, що позивач належним чином виконав запит Мар'їнської ОДПІ №12299/10/15-013-5 від 22.11.2012 року про надання завірених копій документів по контрагенту ПП «ТРЕЙД-ПАК» (ЄДРПОУ 36297318) від ПП «СВС» та отримані копії відповідних документів. Вказані документи надані позивачем протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідач не зазначив, відсутність яких саме документів або пояснень стала підставою проведення позапланової перевірки, а отже, правомірність проведення цієї позапланової перевірки відповідачем відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, якою встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено, внаслідок чого позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної невиїзної перевірки ПП «СВС» підлягають задоволенню.

В пункті першому висновку акту відповідача результатів проведення документальної перевірки ПП «СВС» від 10.01.2013 року №9/22-0/31762316 ( а. с.,12 - 18) зазначено, що « встановлено порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому між ПП "СВС" та ПП "ТРЕЙД-ПАК"» ( а. с. 18 зворотній бік)

У подальших пунктах висновків акту перевірки вказано, що перевіркою не підтверджено реальність проведеної господарської операції, завищення податкового зобов'язання у вересні 2010 року у сумі 66 666,67 грн., відсутність об'єктів оподаткування при наданні послуг оренди обладнання, тобто, за змістом акту перевірки відповідачем зроблений висновок про нікчемність укладеного позивачем договору.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Крім того, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода, укладена позивачем, порушує публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивач надав суду договір №01122011 від 01.12.2011 року з додатками, а також докази його виконання (а. с. 72-86). Аналогічні документи були надані відповідачу перед проведенням перевірки, який це підтвердив наданням суду відповідних копій (а. с. 91-107). Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі обов'язкові реквізити, як того вимагає чинне законодавство України. Невідповідність вказаних документів фактичним господарським відносинам позивача з боку відповідача не доведена.

Отже, суд першої інстанції дослідив у сукупність наданих сторонами доказів і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання укладеного позивачем договору оренди №01122011 від 01.12.2011 року з ПП "ТРЕЙД-ПАК" та здійснених на його виконання господарських операцій нікчемними. Тобто, висновки акту перевірки, не знайшли підтвердження при розгляді справи. Орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межі наданих повноважень і самостійно, за межами судової процедури, визнав правочин, укладений позивачем недійсним. Суд першої інстанції вірно вирішив, що висновки відповідача про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом є помилковими та необґрунтованими.

Щодо визнання дій відповідача протиправними по зміні показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем в електронній базі податкової звітності, а саме в базі даних, яка має назву «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Доказом вчинення відповідачем таких дій є надані суду витяги звітної форми «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по ПП «СВС» по податковому кредиту та податковим зобов'язанням (а. с. 87-88).

Аналіз наданих відповідачем витягів з Детальної бази співставлення підтверджує наявність наведених позивачем обставин. В судовому засідання свідок посадова особа відповідача, яка здійснювала перевірку, пояснив, що в якості підстав для відображення відхилень є акт перевірки від 10.01.2013 року № 9/22-0/31762316.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що на підставі акту перевірки від 10.01.2013 року № 9/22-0/31762316 відповідач вчинив дії по зміні задекларованих позивачем показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Детальній базі співставлення.

При вирішені питання щодо можливості оскарження таких дій в порядку адміністративного судочинства та обрання належного способу судового захисту прав позивача від наслідків таких дій, суд першої інстанції, керуючись приписами ч. 1 ст.2 , ч.1 ст.6, п.1 ч.2 ст.17 КАС України дійшов обґрунтованого висновку, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача. У частині 1 ст.2 КАС України та інших положеннях КАС України йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено в Рішенні Конституційного суду від 01.12.2004 року №18-рп/2004.

Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також контроль за поданням платниками податків податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, перевірка їх достовірності є одними з основних функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

Порядок та механізм такого контролю визначається нормативними документами Державної податкової адміністрації України.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затверджені відповідні Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Пункт 2.14 наказу № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. Також цим наказом встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Отже, Детальна база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Тобто, на підставі наведених нормативних актів, суд дійшов висновку, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Детальній базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ, і повинні їм відповідати.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що самостійна зміна відповідачем в Детальній базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, а саме у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Отже, невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії податкового органу по зміні задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в Детальній базі співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі тих показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Також позивачем правильно обраний спосіб захисту своїх прав, який необхідно застосувати у даній справі, а саме, визнання неправомірними дій відповідача по зміні в Детальній базі співставлення задекларованого позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також зобов'язання відповідача відновити у цій базі даних податковий кредит та податкові зобов'язання позивача з ПДВ по операціям з його контрагентами у тому вигляді, в якому вони відображені позивачем у додатках №5 до декларації.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог, справу розглянуто з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року у справі №805/8139/13-а за позовом Приватного підприємства «СВС» до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

А.А. Блохін