Постанова № 33224224, 15.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року Справа № 814/2775/13-а

м. Миколаїв

14:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. М.Аркаса, 2, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101

до відповідача:

Приватного підприємства аграрної фірми «Хлібодар», вул. Центральна, 46, с. Піски, Баштанський район, Миколаївська область, 56150

про:

стягнення заборгованості в сумі 44000 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Баштанська міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (надалі – позивач або МДПІ) звернулась до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства аграрної фірми «Хлібодар» (надалі – відповідач або Підприємство) податкового боргу в сумі 44000 грн.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження (ар. с. 21-22).

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином відповідно до частини 6 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (ар. с. 19), але своїх заперечень проти позову та відповідних доказів не надав, у судове засідання представника не направив.

У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Відповідач був узятий на облік в органах державної податкової служби 21.04.2003 за № 20, що підтверджується довідкою від 04.08.2011 (ар. с. 7).

15.03.2013 Підприємство подало МДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2010 року, в якому визначило суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, - 2792 грн. і суму штрафу – 84 грн. (ар. с. 12-13).

15.03.2013 Підприємство подало МДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2011 року, в якому визначило суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, - 39926 грн. і суму штрафу – 1198 грн. (ар. с. 10-11).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Враховуючи це, Підприємство мало сплатити суми, що вказані в уточнюючих розрахунках, не пізніше 15.03.2013.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов’язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання, є податковим боргом.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Як вказано у пункті 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. Позивач 04.04.2012 направив відповідачу податкову вимогу № 22 (отримана 10.04.2012, ар. с. 14).

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, стягненню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу. Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суму здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства аграрної фірми «Хлібодар», вул. Центральна, 46, с. Піски, Баштанський район, Миколаївська область, 56150 (банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 32093688) на користь держави (банківські реквізити: р/р 31119029700026, отримувач Баштанське УК/Баштанський район/14010100) податковий борг в сумі 44000 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна