Постанова № 33224124, 30.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 квітня 2013 р. (15:00) Справа №801/2256/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини 3058 ВВ ВМС України

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

Обставини справи: Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Внутрішніх справ України та Військової частини 3058 Внутрішніх військ МВС України звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим, в якому просить суд визнати незаконними та скасувати акт про результати позапланової документальної невиїзної перевірки військової частини 3058 від 11.01.2013р. № 22/22.3/24520810 та податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013р. № 000083230. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 22/22.3/24520810 від 11.01.2013р. про порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яке виразилося у завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, а саме за березень 2012р. (рядок 19) на суму 16 552грн. внаслідок того, що контрагент позивача - ТОВ «НВЦ «Інфозахист» не мало за юридичною адресою підприємства первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, які були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, стверджує, що під час перевірки Військовою частиною 3058 внутрішніх військ МВС України були надані до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим усі документи податкового та бухгалтерського обліку, які підтверджують отримання ВЧ 3058 послуги від ТОВ «НВЦ «Інфозахист», проте в акті перевірки надані документи не перераховані, висновки щодо їх невірного складання відсутні. Вважає, що податковий кредит по господарським операціям з даним контрагентом було сформовано ним правильно. Також вважає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає відповідальність платника податку за порушення його контрагентами податкового законодавства, юридична відповідальність в силу ст. 61 Конституції України носить індивідуальний характер, з чого слідує, що до відповідальності повинен бути притягнутий правопорушник, а не особа, яка вступила з ним в договірні відносини, а тому факт відсутності у ТОВ «НВЦ «Інфозахист» за юридичною адресою підприємства первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, не дає права податковим органам проводити коригування податкового обліку платника ПДВ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.04.2013 року було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Внутрішніх справ України та Військової частини 3058 ВВ МВС України до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування акту про результати позапланової документальної невиїзної перевірки військової частини 3058 від 11.01.2013р. № 22/22.3/24520810 (а.с. 58-59)

Також ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.04.2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі № 801/2256/13-а щодо позовних вимог Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства Внутрішніх справ України та Військової частини 3058 ВВ МВС України до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2013р. № 000083230, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (а.с. 1, 60).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву (а.с. 124-127). Зокрема, вважає, що у порушення вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України не визначив, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави та не обгрунтував необхідність її захисту. Не погоджується відповідач і з викладеними в позовній заяві доводами позивача по суті, у зв'язку з чим пояснив, що ним була отримана інформація від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, а саме Акт від 05.09.2012р. № 3462/22-9/3630344136303441 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВЦ «Інфозахист» за грудень 2011р., що свідчить про можливі порушення ВЧ 3058 податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. У зв'язку з цим, ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС підприємству було направлено лист від 19.09.2012р. № 9426/10/22-03 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин із ТОВ «Науковий виробничий центр «Інфозахист» за грудень 2011р., однак Військова частина 3058 надала до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС листом від 10.10.2012р. № 683 копії документів не в повному обсязі та не надані пояснення, що і стало підставою для проведення спірної документальної позапланової невиїзної перевірки ВЧ 3058 щодо дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Науковий виробничий центр «Інфозахист» за грудень 2011р. Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від"ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, а саме за грудень 2011р. на суму 16552грн. Відповідач пояснив, що під час перевірки ним був використаний Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 05.09.2012р. № 3462/22-9/3630344136303441 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВЦ «Інфозахист» за грудень 2011р., в якому було зазначено, що стан ТОВ «НВЦ «Інфозахист» згідно бази даних Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей». Крім того, у даному акті було зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «НВЦ «Інфозахист» за грудень 2011р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ «НВЦ «Інфозахист» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. У зв'язку з цим вважає, що у ТОВ «НВЦ «Інфозахист» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-покупцями в розумінні п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. Також відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «НВЦ «Інфозахист» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. За таких обставин, вважає, що ним винесено податкове повідомлення-рішення №0000832301 від 24.01.2013р., яке відповідає вимогам чинного законодавства.

До судового засідання 30.04.2013р. надійшли клопотання від Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону, представника Військової частини 3058 та представника МВС України про розгляд справи у їх відсутність.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши думку представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача -Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби у зв'язку з прийняттям таких повідомлень -рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Військова частина 3058 зареєстрована Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 19.03.1993р. за реєстраційним номером 11.

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків в ДПІ у м. Ялті АР Крим 26.11.1997р. за № 11 та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 495539 від 10.12.1997р.

Таким чином, судом встановлено, що Військова частина 3058 являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

З 27.12.2012р. тривалістю 5 робочих днів ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника ДПІ у м. Ялті АРК ДПС № 1102 від 24.12.2012р. проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Військової частини 3058 з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Науковий виробничий центр «Інфозахист» за грудень 2011р, за результатами якої складено акт перевірки № 22/22.3/24520810 від 11.01.2013р. (а.с. 19-35)

Перевіркою встановлено порушення позивачем за березень 2012р. п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, а саме за березень 2012р. (рядок 19) на суму 16 552грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС № 000083230 від 24.01.2013р. про зменшення Військовій частині 3058 розміру від'ємного значення суми ПДВ на 16 552грн. за березень 2012р. (а.с. 36)

Як свідчать матеріали справи, не погодившись з висновками даного акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПС в АР Крим зі скаргою вих. № 85 від 04.02.2013р. (а.с. 39-41)

За результатами розгляду даної скарги ДПС в АР Крим винесено рішення вих. №461/10/10.2-14 від 25.02.2013р., яким первинну скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 42-47).

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Як зазначено у п. 2.9 акту, під час перевірки була використана: інформація з наявних в інспекції інформаційних баз (АРМ «Податки», АРМ «Звіт» та система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України); надані ВЧ 3058 з листом № 683 від 10.10.2012р. до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС на її запит завірені копії документів з відповідним відображенням у податкових деклараціях з ПДВ, а саме: договір постачання товару № 29 від 11.12.2011р., банківська виписка від 16.03.2012р., платіжне доручення № 266 від 15.03.2012р., рахунок фактура № 7-1211/1 від 11.12.2011р., накладна № Н7-1211/2 від 11.12.2011р.; інша інформація, наявна у ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС, зокрема акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 05.09.2012р. № 3462/22-9/36303441 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВЦ «Інфозахист» за період грудень 2011р.

Як зазначено у п. 3.1 акту перевірки, висновки якого були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, на адресу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надійшов акт від 05.09.2012р. № 3462/22-9/3630344136303441 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВЦ «Інфозахист» за грудень 2011р., в якому було зазначено, що стан ТОВ «НВЦ «Інфозахист» згідно бази даних Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України - «до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей».

Крім того, згідно даних детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по постачальникам ТОВ «НВЦ «Інфозахист» за грудень 2011р. встановлено відхилення між податковими зобов'язаннями ТОВ «НВЦ «Інфозахист» та податковим кредитом ВЧ 3058 на суму 16552грн.

Зазначено, що відповідно до ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

В той же час, проведеною перевіркою не виявлено, а підприємством не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань товариства.

Зазначено, що в процесі перевірки встановлена відсутність за юридичною адресою підприємства первинних та бухгалтерських документів: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Перевіркою також встановлено, що Свідоцтво платника ПДВ підприємства анульовано 02.07.2012р., а також встановлена відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між ТОВ «НВЦ «Інфозахист» та покупцями. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а отже в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Також відповідно до поданих ТОВ «НВЦ «Інфозахист» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС Декларацій з податку на прибуток, розшифровок до них та іншої податкової звітності встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності, з чого слідує, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «НВЦ «Інфозахист» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «НВЦ «Інфозахист», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «НВЦ «Інфозахист» та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Вказано, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «НВЦ «Інфозахист» за грудень 2011р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ «НВЦ «Інфозахист» та підприємствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, отже зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з цим вважає, що у ТОВ «НВЦ «Інфозахист» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-покупцями в розумінні п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Також зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «НВЦ «Інфозахист» до контрагентів-покупців, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Враховуючи вказані висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва, під час спірної документальної позапланової невиїзної перевірки було встановлено, що ВЧ 3058 отримано від ТОВ «НВЦ «Інфозахист» систему відеоконференцзв'язку НDX-7000-720 HD codec, згідно накладної № Н7-1211/2 від 11.12.2011р. на загальну суму 99312,00грн., у т.ч. ПДВ - 16552,00грн., але без отримання податкової накладної у грудні 2011р. та без включення суми податкового кредиту у декларацію з ПДВ за грудень 2011р.

У березні 2012р. Військовою частиною 3058 на адресу ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС надано декларацію з ПДВ № 11474 від 19.04.2012р. за березень 2012р. з додатком 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядк заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), з врахуванням суми ПДВ по накладній № Н7-1211/2 від 11.12.2011р., а саме ПДВ - 16 552,00грн.

Також в реєстрі податкових накладних до Декларації з ПДВ № 11474 від 19.04.2012р. Військовою частиною 3058 включено суму ПДВ 16 552,00грн., але не заповнено графи «Дата отримання», «Дата виписки податкової накладної» та немає позначки «ЗП» у графі «Номер».

Виходячи з вищенаведеного, відповідач дійшов висновку про те, що первинні документи, які складені ТОВ «НВЦ «Інфозахист» для ВЧ 3058 за грудень 2011р. суперечать законодавчим та нормативним документам, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку, а отже по взаємовідносинам з ТОВ «НВЦ «Інфозахист» встановлено завищення податкового кредиту ВЧ 3058 на загальну суму 16 552,00грн., у тому числі за березень 2012р. в сумі 16 552,00грн. та, як наслідок, встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, а саме за березень 2012р. (рядок 19) на суму 16552,00грн.

Суд не погоджується з даними висновками ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС з наступних підстав.

Передусім, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС та акт від 05.09.2012р. № 3462/22-9/3630344136303441 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВЦ «Інфозахист» за грудень 2011р. не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та акт зустрічної звірки контрагента платника податків, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Досліджуючи документи на підтвердження реальності та товарності спірної господарської операції, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 11.12.2011р. між ТОВ «НВЦ «Інфозахист» (Постачальник) та Військовою частиною 3058 (Покупець) був укладений договір поставки товару № 29, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується своєчасно поставити і передати у власність Покупця (повне господарське володіння) систему відеоконференцзв'язку НDX-7000-720 HD codec, НDX mic array, P+C, PPCIP, 2-nd monitor, а Покупець зобов'язується здійснити оплату товару на умовах договору та прийняти його (а.с. 53-55).

Сума договору, в силу п. 5.4 договору, становить 99 312,00грн., у т.ч. ПДВ 16552,00грн.

11.12.2011р. ТОВ «НВЦ «Інфозахист» виписано рахунок-фактуру № 7-1211/1 на суму 99 312,00грн., у т.ч. ПДВ 16552,00грн. (а.с. 51)

На виконання умов договору, згідно накладної № Н7-1211/2 від 11.12.2011р. ТОВ «НВЦ «Інфозахист» було поставлено Військовій частині 3058 систему відеоконференцзв'язку НDX-7000-720 HD codec, НDX mic array, P+C, PPCIP, 2-nd monitor на загальну суму 99312,00грн., у т.ч. ПДВ - 16552,00грн. (а.с. 52)

Оплата позивачем отриманого товару підтверджується платіжним дорученням № 266 від 15.03.2012р. на суму 99312,00грн., у т.ч. ПДВ - 16552,00грн. (а.с. 50)

Згідно довіреності № 107 від 05.03.2012р. та Акту прийняття-передачі основних засобів № 5 від 05.03.2012р. на підставі розпорядження начальника управління Кримського територіального командування внутрішніх військ систему відеоконференцзв'язку було передано до військової частини 3009 внутрішніх військ МВС України (а.с. 81-83).

Більше того, відповідно до Акту № 2 прийому-передачі матеріальних цінностей, які знаходяться на вузлі зв'язку управління станом на 18.02.2013р., при перевірці фактичної наявності цінностей, зданих до фінансової служби Військової частини 3009, підтверджується наявність системи відеоконференції Polycom (а.с. 107-108)

Як свідчать матеріали справи, у грудні 2011р. ТОВ «НВЦ «Інфозахист» податкову накладну не виписало, у зв'язку з чим сума ПДВ у розмірі 16552,00грн. до складу податкового кредиту у декларацію з ПДВ за грудень 2011р. включена не була.

У зв'язку з цим, у березні 2012р. Військовою частиною 3058 до ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС надано декларацію з ПДВ № 11474 від 19.04.2012р. за березень 2012р. з додатком 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), з врахуванням суми ПДВ по накладній № Н7-1211/2 від 11.12.2011р., а саме ПДВ - 16 552,00грн., а також вказану суму ПДВ включено до складу податкового кредиту у березні 2012р.

Такі дії позивача відповідають п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірної господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірна господарська операція, щодо оподаткування якої між сторонами є спір, відбувалась у грудні 2011р., а формування податкового кредиту - у березні 2012р., суд перевіряє відповідність її оподаткування Податковому кодексу України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

П. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобовязання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

В силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Як зазначено в акті перевірки, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «НВЦ «Інфозахист» анульовано 02.07.2012р., тобто під час здійснення спірної господарської операції та формування позивачем податкового кредиту вказане підприємство було платником ПДВ.

П. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) період (п. 200.3).

Таким чином, судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 16552,00грн. сформована правильно, відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а відтак висновки про його завищення на цю суму суперечать фактичним обставинам справи та податковому законодавству.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «НВЦ «Інфозахист» договору поставки на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «НВЦ «Інфозахист» договору на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «НВЦ «Інфозахист» відповідачем не зазначено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Проте, і з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Суд вважає, що відсутність за юридичною адресою ТОВ «НВЦ «Інфозахист» первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, а також відсутність у податковій звітності ТОВ «НВЦ «Інфозахист» відомостей про основні фонди та трудові ресурси не є беззаперечним доказом неможливості вказаного підприємства здійснювати господарські операції з поставки товару, адже робочі активи та транспортні засоби могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди, а наявність власних основних фондів для здійснення поставки системи відеоконференції не є необхідною.

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було зменшено податковий кредит з ПДВ на суму 16552,00грн. у березні 2012р., а тому зменшення внаслідок цього позивачу податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2013р. № 000083230 розміру від'ємного значення суми ПДВ за березень 2012р. на 16552,00грн. суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач просить суд визнати незаконним та скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідача, але враховуючи те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, та приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення, а не визнати його незаконним.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 30.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 30.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 24.01.2013р. № 000083230.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Кузнякова С.Ю.