Ухвала суду № 33222927, 29.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія: 55 Головуючий 1 інстанції - Костюков Д.Г.

Доповідач - Супрун М.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Біляєвої О.М.,

суддів Супрун М.Ю., Барсукової О.І.,

при секретарі Папоян К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживачів,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 травня 2013 року,

в с т а н о в и в :

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 травня 2013 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі ТОВ «Авто Просто») на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 12 625, 02 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Авто Просто» просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що він здійснює діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах за підставі Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», тому вважає, що судом невірно дана оцінка правовідносинам сторін та застосовано норму ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2012 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 був укладений договір №406359, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему АвтоТак.

За умовами укладеного Договору та Додатків №1,№2 до Договору учасник системи сплачує: винагороду за послуги пов'язані зі вступом до системи у розмірі 3197 грн. 02 коп.; щомісячний цілий чистий внесок (за послуги пов'язані з передачею автомобіля, після надання права на отримання автомобіля)- 1,1905 %; щомісячний платіж за послуги з адміністрування 0,35%; страховий платіж за договором страхування майнових інтересів, пов'язаних з життям учасника - 0,1%; винагороди за послуги, пов'язані з передачею автомобіля за системою 3%.

На виконання умов Договору ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Авто Просто» було сплачено 20.12.2012 року вступний внесок в сумі 3197,02 грн., а також, щомісячні внески з 14.01.2013 по 09.02.2013 рік на суму 9428 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору про надання послуг, укладеного між сторонами, є несправедливими та спрямовані на введення в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації пірамідальної схеми, що згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є нечесною підприємницькою практикою.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

За змістом Договору, укладеного 20.12.2012 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1, учасник автомобіль через механізми надання права на отримання автомобіля, передбачені угодою, - через механізм накопичення внесків, через механізм пропозиції авансових внесків (ст.5 розділу 1 Договору). І таке надання права на отримання автомобіля здійснює ТОВ «Авто Просто» на власний розсуд. Право на отримання автомобіля через механізм накопичення внесків одержують не всі учасники системи, а тільки той учасник, який має найбільшу загальну кількість балів відповідно до даних ТОВ «Авто Просто» (ст. 6.1 розділу 1 договору), а через механізм пропозиції авансових внесків - лише той учасник, який в своїй групі зробив пропозицію з найбільшою кількістю авансових внесків (ст. 6.2 розділу 1 договору).

Таким чином, із змісту цієї угоди випливає, що отримання автомобілів учасниками системи можливе лише за умови дотримання всіма учасниками угод, які укладені з кожним з них, і реалізація прав учасника системи фактично поставлена в залежність від наслідків дій інших учасників системи, з якими, зокрема, позивач безпосередньо у будь-які правовідносини не вступав, тобто між ним та іншими учасниками системи взаємних прав і обов'язків не виникло.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положенням ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у веденні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом ст. 216 ЦК України, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки ОСОБА_1 сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Авто Просто» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «Авто Так», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що умови договору, укладеного між сторонами є несправедливими та спрямовані на введення в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації пірамідальної схеми, що згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є нечесною підприємницькою практикою, що є підставою вважати такий правочин нікчемний з застосуванням його наслідків.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального закону, тому апеляційна скарга ТОВ «Авто Просто», на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України, підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий

Судді: