Ухвала суду № 33222787, 28.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Мітьков М.В. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 51

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Мальованого Ю.М., Санікової О.С.,

при секретарі Пасічній О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства „Артемвугілля" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 липня 2013 року позов задоволено частково: на користь ОСОБА_1 з державного підприємства „Артемвугілля" стягнуто у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, 12000 грн.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування скарги державне підприємство „Артемвугілля" зазначає, що позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження позовних вимог та вини відповідача. Факт моральної шкоди не встановлений висновком МСЕК. Стаття 237-1 КЗпП України та стаття 1167 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються. При визначенні розміру компенсації у відшкодування моральної шкоди суд не врахував вимоги розумності та справедливості.

Сторони у судове засідання, про час і місце якого повідомлені в установленому порядку, не з'явились. ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що ОСОБА_1 тривалий час працював у відповідача в шкідливих умовах, що призвело до виникнення двох професійних захворювань, внаслідок чого він втратив професійну працездатність на 40%, що вперше встановлено висновком МСЕК від 29 травня 2013 року. Ушкодження здоров'я спричиняє позивачеві моральні страждання.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Судом установлено і це підтверджується письмовими доказами, що ОСОБА_1 працював у відповідача з 21 лютого 1978 року по 12 березня 1999 року, з 25 липня 2000 року по 31 жовтня 2007 року, з 22 липня 2008 року по 12 червня 2013 року на підземних роботах у шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 29 травня 2013 року позивачеві вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності 40% внаслідок професійних захворювань за сукупністю, з яких 25% у зв'язку з хронічним бронхітом, 15% у зв'язку з хронічною двобічною сенсоневральною приглухуватістю, безстроково (ас. 2-5, 7).

З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 05 квітня 2013 року, який складено за участю державного підприємства „Артемвугілля", видно, що професійні захворювання виникли внаслідок недосконалості технологій, неефективності роботи систем вентиляції, захисних засобів та засобів індивідуального захисту. Причинами професійних захворювань є тривалий та багаторазовий вплив пилу фіброгенної дії у шкідливих концентраціях на органи дихання робітника; виробничого шуму, параметри якого перевищують граничні допустимі норми (ас. 6).

Ці обставини відповідачем не спростовані.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, унаслідок чого він отримав професійні захворювання, які потягли за собою стійку втрату професійної працездатності.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Однак, п.27 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-1У "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзацу четвертого статті 1, підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей на 2006 рік було зупинено.

В наступному із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин (травень 2013 року), у зв'язку зі зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Судом правильно установлено, що право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої професійними захворюваннями, виникло з дня встановлення стійкої втрати працездатності, тобто з 29 травня 2013 року.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначив в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках потерпілого, неможливості відновлення здоров'я.

Отже, доводи скарги позивача щодо неврахування судом принципу розумності та справедливості при визначенні розміру компенсації апеляційний суд відхиляє.

Є безпідставними доводи скарги відповідача про ненадання позивачем доказів на підтвердження позовних вимог та відсутність висновку МСЕК про встановлення факту моральної шкоди, оскільки сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначився з характером виниклих спірних правовідносин та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу відповідача і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державного підприємства „Артемвугілля" відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді