Рішення № 33222699, 14.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 30

головуючий в I інстанції Чапланова О.М.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» на рішення Торезького міського суду від 23 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «СЄЗ» про відшкодування матеріальної шкоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01 листопада 2006 року він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. У 2006 році він зробив ремонт даної квартири. Протягом 2006-2010 років періодично відбувалось затоплення його квартири зверху опадами та талими водами в результаті несправності даху над нею, внаслідок чого, квартира зазнала ушкоджень та не придатна для проживання. В травні 2007 року позивач звернувся до КП «СЄЗ» з письмовою заявою про необхідність проведення ремонту даху над його квартирою, але відповідь на заяву не отримав, ремонт даху проведено не було. Рішення Торезького міського суду від 13 лютого 2012 року задоволено його позовні вимоги про зобов'язання провести ремонт даху над належною йому квартирою. Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2012 року дане рішення залишено без змін. Постановою заступника начальника ВДВС Сніжнянського МУЮ від 07 червня 2012 року виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа в даній частині закінчено в зв'язку з неможливістю виконання. На чергове звернення позивача відповідач листом від 15 травня 2012 року відповів, що ремонті роботи зазначеної частини крівлі будуть виконані при виділенні коштів з державного бюджету. До теперішнього часу рішення суду в даній частині не виконано. Будучи позбавленим можливості проживати в належній йому квартирі до виконання рішення суду, він був змушений найняти собі інше житло в м. Сніжне, де проживає на підставі договору найму зі щомісячною сплатою 1 000,00 грн. Всього за 36 місяців проживання в період з 01 травня 2010 року по 30 квітня 2013 року він сплатив 36 000,00 грн. Просив суд стягнути з відповідача на його користь 36 000,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Торезького міського суду від 23 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КП «СЄЗ» про відшкодування матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з КП «СЄЗ» (86500, Донецька область, м. Сніжне, вул. Карапетяна буд. 7, код ЄДРВП 32838925) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Амвросіївка, Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, матеріальну шкоду в сумі 36 000,00 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням КП «СЄЗ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги посилається на відсутність вини підприємства щодо невиконання рішення суду, оскільки з боку підприємства було вжито всіх необхідних заходів для найшвидшого проведення ремонту. Проте оплата зазначених заходів фінансується з державного бюджету, а тому неможливо розпочати ремонтні роботи до перерахування коштів з місцевого бюджету.

В судовому засіданні апеляційного суду представник КП «СЄЗ» ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності (а.с. 215), підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №180, зареєстрованою у відповідному порядку від 07 серпня 2013 року (а.с.211), відповідно до його заяви від 07 серпня 2013 року просив розглянути апеляційну скаргу у його відсутність та відхилити її (а.с. 213-214), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що є рішення суду, яким встановлено факт залиття квартири позивача, що є його власністю, з вини КП «СЄЗ». Зазначене рішення суду в частині зобов'язання КП «СЄЗ» провести ремонт покрівлі не виконано. Внаслідок встановленого факту позивачу спричинено матеріальну шкоду у вигляді розходів на орендовану квартиру. Стягуючи з відповідача на користь позивача 36 000,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з доведеності обставин по справі, які підтверджувались належними доказами.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до п. п. 4, 5, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належать: визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.

Частиною другою статті 23 Закону визначено, що власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю.

Балансоутримувач будинку зобов'язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном.

Управитель зобов'язаний: забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Відповідно до п. 1.2.6.11 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10 серпня 2004 року N 150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2004 р. за N 1046/9645, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 12 листопада 2004 року N 198 відноситься частковий ремонт покрівлі із рулонних матеріалів (до 10 % площі покрівлі будинку).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 балансоутримувачем якого є КП «Служба єдиного замовника», а власником Сніжнянська міська рада (а.с. 21-29).

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 499/2011 ремонту потребують усі елементи даху та покрівлі будинку АДРЕСА_1, що відноситься до капітального ремонту, до ремонту квартири позивача необхідно приступити лише після капітального ремонту покрівлі.

Саме балансоутримувач зобов'язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального ремонту, який перевищує 10 % площі покрівлі будинку, але КП «Служба єдиного замовника» своєчасно не було відремонтовано покрівлю над квартирою позивача, що спричинило шкоду позивачу в сумі 16 481,00 грн.

Зазначені вище обставини були встановлені рішенням Торезького міського суду від 13 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника», Сніжнянської міської ради, Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Союз власників житла м. Сніжне», третя особа: Товариство власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про зобов'язання провести ремонт покрівлі, відшкодування матеріальної шкоди. Це рішення набрало законної сили 28 березня 2012 року.

Отже, зазначене рішення суду набрало законної сили, є преюдиційним, а відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, що було враховано судом при вирішенні спору.

Судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду справи не виконано рішення Торезького міського суду від 13 лютого 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника», Сніжнянської міської ради, Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Союз власників житла м. Сніжне», третя особа: Товариство власників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про зобов'язання провести ремонт покрівлі.

Звертаючись до суду першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 та він не може проживати в ній з тих підстав, що вона не придатна для проживання в ній. Рішенням Торезького міського суду від 13 лютого 2012 року зобов'язано відповідача зробити ремонт покрівлі. Оскільки відповідач не ремонтує покрівлю над його квартирою, внаслідок чого він не може проживати в зазначеній квартирі та несе затрати на оренду іншої квартири АДРЕСА_3 чим йому спричинено матеріальну шкоду в розмірі 36 000,00 грн.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, на підставі якої суд вирішив спір, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний звязок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору за вимогами до відповідача; не визначився, які між позивачем та відповідачем виникли правовідносини та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; у чому полягає вина та протиправність їх дій, що призвела до шкоди, та хто саме має нести відповідальність за завдану позивачу шкоду.

Згідно ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» право визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна покладено на балансоутримувача, який зобов'язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів, відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЖК України фінансування затрат на експлуатацію та ремонт (поточний і капітальний) житлового фонду місцевих Рад народних депутатів здійснюється за рахунок коштів житлово-експлуатаційних організацій, а в разі недостачі цих коштів - за рахунок державного бюджету.

Згідно із п. 2.5.2 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76» порядок розроблення, обсяг і характер проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт жилих будинків, а також терміни її видачі підрядній організації, порядок проведення та фінансування капітального ремонту жилих будинків повинні встановлюватися відповідно до вимог нормативно-правових та нормативно-технічних документів.

Апеляційний суд не приймає нові докази та залишає клопотання відповідача без задоволення, оскільки їх неподання до суду першої інстанції не зумовлено поважними причинами, що відповідає положенням частини другої статті 303 ЦПК України.

Вирішуючи спір, місцевий суд не встановив якими саме діями чи бездіяльністю відповідача заподіяно матеріальну шкоду позивачу, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяною шкодою.

Порядок визнання приміщень непридатними для проживання врегульовано ст. 7 Житлового кодексу УРСР та Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189.

В матеріалах справи відсутні відомості стосовно стану квартири позивача, а саме відсутнє відповідне рішення Сніжнянської міської ради щодо визнання квартири АДРЕСА_1 непридатною для проживання, а тому відсутні в сукупності вина відповідача, безпосередній причинний зв'язок між заподіяною шкодою у вигляді розходів на орендовану квартиру і діями чи бездіяльністю відповідача.

Напроти, в матеріалах справи є відповідь відповідача від 15 травня 2012 року, адресована позивачу, що ними направлено лист до Сніжнянської міської ради про необхідність проведення капітального ремонту частини покрівлі будинку АДРЕСА_1. При надходження грошових коштів з державного бюджету ремонтні роботи будуть виконані (а.с. 37).

Враховуючи наведене, відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм процесуального права, тому суд апеляційну скаргу задовольняє частково, а рішення суду першої інстанції скасовує з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» задовольнити.

Рішення міського суду від 23 липня 2013 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» про відшкодування матеріальної шкоди.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: