Ухвала суду № 33222546, 15.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/775/7555/13 Головуючий 1 інстанції Трофименко Л.Р.

Категорія 55 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Солодовник О.Ф., Кішкіної І.В.,

при секретарі Стефановій Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в :

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 11 червня 2013 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» про захист прав споживачів задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 19829,19 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн., на користь та ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» на користь держави судовий збір в сумі 344,10 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 5000 грн. та на користь ОСОБА_2 10000 грн. відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився відповідач товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати з тих підстав, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить апеляційній суд ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд безпідставно стягнув з відповідача зазначені суми, оскільки позивачами не надано належних доказів щодо наявності в них вказаного в позові майна.

Представник відповідача ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, готель відповідає за втрату грошей, інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) лише за умови, що вони були окремо передані готелю на зберігання, позивачами не заявлено вимог щодо відшкодування грошових коштів, цінних паперів та коштовностей, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати відповідну матеріальну шкоду у розмірі вартості вкрадених у позивачів речей в сумі 19829,19 гри., крім того, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних і моральних страждань позивачів, погіршення можливості реалізації позивачами своїх здібностей, та враховуючи вимоги розумності та справедливості, позовні вимоги позивачів щодо відшкодування моральної шкоди задоволені частково.

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною другою даної статті визначено, що положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про туризм» готельна послуга - це дії (операції) підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням та тимчасовим проживанням.

Готельна послуга є видом послуги відповідно до а. 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» (діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про туризм» за договором на готельне обслуговування одна сторона (готель або інший суб'єкт, що надає послуги з розміщення) зобов'язується за дорученням іншої сторони (проживаючого) надати послуги по тимчасовому проживанню (ночівлі) у спеціально обладнаному жилому приміщенні (номері), виконати або організувати виконання інших визначених договором на готельне обслуговування послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням, а проживаючий зобов'язується сплатити за ці послуги встановлену плату. До послуг, пов'язаних з тимчасовим розміщенням, належать послуги з обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанного обслуговування), із збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю.

Відповідно до ч.6 ст.22 Закону України «Про туризм» відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю чи майну проживаючого, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо договором на готельне обслуговування не передбачена підвищена відповідальність готелю. При цьому відповідно до ч. 3 цієї ж статті, до відносин за договором на готельне обслуговування застосовуються норми цивільного законодавства, цей Закон, законодавство з питань захисту прав споживачів та інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів» правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам.

На виконання Заходів щодо розвитку іноземного і внутрішнього туризму (п.2,частина 2), затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 390-р, Державною туристичною адміністрацією України були розроблені та затверджені Правила користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг.

Відповідно до ст. 975 ЦК України та п. 4.11 Правил користування готелями і аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року № 19, готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю споживачем, який проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для споживача приміщенні.

Згідно із ч. 3 ст. 975 ЦК України у разі втрати чи пошкодження речі особа зобов'язана негайно повідомити про це готель. Якщо до закінчення строку проживання особа не пред'явила свої вимоги до готелю, вважається, що її речі не були втрачені чи пошкоджені.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2012 року через ТОВ «СУПЕРДІЛ», яке є агентом ТОВ «Компанія «Автодом-Сервис» позивачами було сплачено 6400 грн. за надання готельних послуг у готелі «ІНФОРМАЦІЯ_1» ТОВ «Компанія «Автодом-Сервис», який розташовано у АДРЕСА_1 (а.с.7-11).

01 жовтня 2012 року між позивачами та відповідачем було укладено договір на готельне обслуговування шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою телефонного зв'язку та узгоджено строк надання послуг з 07 жовтня 2012 року по 15 жовтня 2012 року

08 жовтня 2012 року під час проживання у готелі «ІНФОРМАЦІЯ_1» ТОВ «Компанія «Автодом- Сервіс» з готельного номеру позивачів були викраденні речі, що належать їм на праві спільної сумісної власності, а саме: ноутбук ASUS F3 Series з ліцензійним програмним забезпеченням Microsoft Windows ХР вартістю 8954,79 грн., навігатор Garmin 205w з набором ліцензійних карт «Навлюкс+Росія» вартістю 1930 грн., флеш-пам'ять GoodRam 4 Gb GoodDrive Twister USB 2.0 у кількості двох штук загальною вартістю 181,20 грн., флеш-пам'ять Transcend 16 Gb JetFlash 330 USB 2.0 у кількості двох штук загальною вартістю 229,20 грн., планшетний комп'ютер Apple iPad 2 3G 16Gb вартістю 5999 грн., кейс до iPad 2 YoGo Style ThinBook вартістю 450 грн., стілус вартістю 120 грн., портфель для ноутбуку Dicota multi plus вартістю 600 грн., сумка жіноча шкіряна чорна вартістю 545 грн., гарнітура к мобільному телефону Plantronics Ml 100 вартістю 820 грн., всього загальна вартість вкрадених речей позивачів складає 19829,19 грн. Крім того, були викрадені наступні документи, належні позивачам, які не мають матеріальної цінності: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_2, страхове свідоцтво Пенсійного фонду Російської Федерації на ім'я ОСОБА_2, дозвіл на працевлаштування іноземного громадянина на території Російської Федерації на ім'я ОСОБА_2, свідоцтво про загальнообов'язкове соціальне страхування на ім'я ОСОБА_2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_1,

За фактом крадіжки з готельного номеру позивачів Алуштінським MB ГУ МВС в АР Крим 09 жовтня 2012 року було порушено кримінальну справу №12012023051324 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (а.с.12).

12 жовтня 2012 позивачі пред'явили свої вимоги до відповідача шляхом подання відповідної письмової претензії (а.с.12), на яку листом № 49 від 12 жовтня 2012 року відповідач відмовив позивачам у задоволенні претензії, посилаючись на те, що фактично усі більш-менш цінні речі обов'язково повинні здаватися на відповідальне збереження до камери схову готелю (а.с.14-15).

Вищезазначена постанова слідчого про порушення кримінальної справи від 09 жовтня 2012 року не звільняє відповідача від виконання обов'язків за договором про надання туристичних послуг, зокрема щодо відшкодування матеріальної шкоди.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд суддів вважає, що суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги позивачів про відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про туризм» туристи і екскурсанти мають право на: реалізацію закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людської гідності; необхідну і достовірну інформацію про правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам'ятки природи, історії, культури та інші об'єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища; інформацію про наявність ліцензії у суб'єкта, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, наявність яких передбачена законодавством; отримання обов'язкової інформації, що передує укладенню договору; отримання туристичних послуг, передбачених договором; особисту безпеку, захист життя, здоров'я, прав споживача, а також майна; одержання відповідної медичної допомоги; відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Суд першої інстанції із урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові Пленуму № 4 від 31 березня 2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», дійшов обґрунтованого висновку та з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних і моральних страждань позивачів, погіршення можливості реалізації позивачами своїх здібностей, та враховуючи вимоги розумності та справедливості, стягнув з відповідача моральну шкоду на користь ОСОБА_2 в сумі 10000 грн., а на користь ОСОБА_1 5000 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача щодо укладання договору оренди між ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» та ОСОБА_4, оскільки згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.65) ТОВ «Компанія «Автодом-Сервіс» належить будівля готельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору оренди №02 (а.с.122-123) відповідач передав ОСОБА_5 номерний фонд готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» за попередньою погодженістю номерів, кількості та строку оренди, оформляючи це заявкою, яка є невід'ємною частиною договору, при цьому відповідач не надав суду цю заявку, не підтвердив, що номер 405 був наданий в оренду.

Таким чином, переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що при вирішенні заявленого позову судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно та всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Автодом-Сервіс» відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді