Рішення № 33222319, 21.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Клименко В.П.

Доповідач: Резникова Л.В.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Постолової В.Г.

суддів: Резникової Л.В., Гусєва В.В.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 26 листопада 2012 року у цивільній справі за позовною заявою прокурора м. Докучаєвська в інтересах ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську про визнання трудових відносин та зобов'язання внести до трудової книжки запис про роботу,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року прокурор м. Докучаєвська звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. про визнання трудових відносин та зобов'язання внести до трудової книжки запис про роботу, уточнивши позовні вимоги прокурор посилався на те, що ОСОБА_2 перебував з відповідачем у неофіційних трудових відносинах період з 01.03.2011 року по 30.12.2011 рік, з 10.03.2012 року по 17.05.2012 року , виконуючі роботу по бетуванню майданчиків, обкладанням плиткою майданчиків на кладовищі та встановленням пам'ятників, з графіком роботи з 08-00 до 16-00 год., щоденно, вихідні субота та неділя, без відповідного запису до трудової книжки. Оскільки відповідач не здійснив відповідний запис у трудову книжку ОСОБА_2, прокурор просив задовольнити позов.

Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 26 листопада 2012 року позов прокурора м. Докучаєвська в інтересах ОСОБА_2 до суб'єкту підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі.

З таким рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу в які просить скасувати рішення суду, оскільки висновок суду не відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права, зокрема посилався на те, що він погодився з уточненнями прокурора, а не з визнанням позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, позивача та відповідача , дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з таких підстав:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Як вбачається з матеріалів справи прокурор уточнивши позовні вимоги просив суд встановити існування трудових відносин між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_1 у період з 01.03.2011 року по 30.12.2011 рік, з 10.03.2012 року по 17.05.2012 року з внесенням про це запису у трудову книжку.

ОСОБА_1 в суд не з*явився . В своїй заяві зазначив, що « у ході розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги , а саме визнано факт трудових відносин з 01.03.2011 року по 30.12.2011рік, з 10.03.2012 року по 17.05.2012 року. З зазначеними уточненнями погоджуюсь у повному обсязі».

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі, уточнені позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що відповідно п.3,4 ч.1ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст..61 цього Кодексу.

Враховуючи той факт, що відповідач погодився з уточненнями, суд не розцінює це , як обставини визнанні сторонами і такими, що не підлягають доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи 1 березня 2011 між ОСОБА_2 та П П ОСОБА_1 строком з 1 березня 2011 року по 31 березня 2011 року було укладено трудову угоду відповідно до якої підрядник бере на себе зобов*язання по встановленню 5 пам*ятників. Замовник зобов*язався своєчасно прийняти та оплатити виконану роботу. П.1.5 вказаного договору передбачено, що ця угода не носить характеру трудового договору і на неї не розповсюджуються норми діючого трудового законодавства.(а.с.13-14)

З умов наданого договору вбачається, що між сторонами була укладена не трудова угода , а цивільна правова угода , яка передбачена ч.2 ст.837 ЦК України і відповідно якої одна сторона підрядник зобов*язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов*язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Схема розмежування цивільно-правових та трудових договорів по критерію їх предмета є такою : якщо фізична особа прийняла на себе зобов*язання виконувати роботу та передати замовнику наслідки роботи - це трудовий договір підряду або цивільно-правовий договір. Якщо громадянин виконує роботу під керівництвом іншої сторони, прийнявшої на себе зобов*язання організувати роботу, з правом надавати вказівки про послідовність проведення робіт - це трудовий договір.

У даному випадку ні прокурором , ні позивачем не надано жодних доказів того, що позивач виконував трудові обов*язки під керівництвом ОСОБА_1 і на нього поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку.

Той факт, що за період з 1 березня по 31 березня та з 1 липня по 31 липня 2011 року приватним підприємцем ОСОБА_1 управлінню пенсійного фонду України в м.Докучаєвську за застраховану особу ОСОБА_2 були перераховані кошти не є підтвердженням того, факту що позивач у зазначений період знаходився з відповідачем у трудових відносинах, оскільки відповідно до ст.11 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» загальнообов*язковому державному пенсійному страхуванню підлягають - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

Будь-яких інших доказів того, що ОСОБА_2 у зазначений прокурором період знаходився з відповідачем в трудових відносинах, виконував доручену йому роботу та дотримувався правил внутрішнього розпорядку суду не було надано.

Враховуючи викладенні обставини, апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким у задоволені позову прокурора м. Докучаєвська, який діє в інтересах ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання трудових відносин та зобов'язання внести до трудової книжки запису про роботу відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 26 листопада 2012 року скасувати.

В задоволені позову прокурора м. Докучаєвська, який діє в інтересах ОСОБА_2 до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання трудових відносин та зобов'язання внести до трудової книжки запис про роботу відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: