Ухвала суду № 33222228, 21.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/775/7269/13 Головуючий в 1 інстанції Гладкая І.А.

Категорія 27 Доповідач Канурна О.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Бугрим Л.М.

суддів: Канурної О.Д., Будулуци М.С.

при секретарі Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 22 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 22 травня 2013 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу за договором позики грошових коштів від 19.09.2008 року в розмірі 306392,34 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2224,36 грн.

З вказаним рішення суду не погодився відповідач ОСОБА_1 і оскаржив його в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального і процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм № 1 за № 1462 (а.с. 212).

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення відповідача, представника відповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.09.2008 року між позивачем і відповідачем було укладено договір позики грошових коштів, посвідчений ОСОБА_3, нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 4640. Відповідно до пункту 1 вказаного договору, ОСОБА_2 передав у власність, а ОСОБА_1 прийняв у власність 194044,00 грн., що на момент посвідчення цього договору еквівалентно 40000 доларів США за офіційним курсом НБУ. Відповідно до пункту 2 вказаного договору, Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку саму суму грошових коштів в повному обсязі і в строк до 19.03.2009 року. В разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України Позичальник на виконання вимог цього договору, зобов'язується повернути Позикодавцеві суму грошей у гривнях, еквівалентну сорока тисячам доларів США, за офіційним курсом Національного Банку України. Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що сторони домовились про те, що позика за цим договором є безпроцентною (а.с. 4).

Оскільки відповідач не повертав суму боргу, 07.10.2011 року позивач надіслав ОСОБА_1 цінним листом вимогу щодо повернення йому суми заборгованості з урахуванням 3% річних (а.с. 7-8).

Частиною 1 статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вбачається із частини 2 статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 в рахунок боргу 1700 дол. США в гривнях (а.с. 50).

Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком заборгованості суду першої інстанції в розмірі 306392,34 грн., оскільки відповідно до частини 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Враховуючи, що станом на 12.12.2011 року Національний Банк України встановив курс за 100 доларів США - 798,9900 грн. (а.с. 6), тоді сума боргу за договором позики складає 40000 дол. США - 1700 дол. США = 38300 дол. США х 7,9899 грн. = 306013 грн. 17 коп. Враховуючи, що доводів в апеляційній скарзі відповідача відносно курсу долару не вказано, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком суми боргу судом першої інстанції в розмірі 306392,34 грн.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не встановив, чи були фактично отримані гроші відповідачем, оскільки частиною 1 статті 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. До наступного часу договір позики грошових коштів від 19.09.2008 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не визнаний судом недійсним. Пунктом 12 вказаного договору позики передбачено, що укладення договору відповідає інтересам сторін; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому, вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судове рішення не відповідає вимогам ст.ст. 27, 160, 168, 214 ЦПК України, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які уклалися між сторонами і дав їм належну правову оцінку.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Виходячи із встановлених судом обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального закону, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: