Ухвала суду № 33222089, 13.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Чудовський Д.О.

Доповідач: Резникова Л.В.

Категорія 46

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Постолової В.Г.

суддів Резникової Л.В., Биліни Т.І.

при секретарі Шевченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу , -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, задовольнити частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 85 790,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено; судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 857,86 грн. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, іншу частину судового збору у розмірі 1171,14 зарахувано до Державного бюджету України в дохід держави.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 та тещею ОСОБА_3 Після розподілу майна між подружжям , позивач звернулася в суд з вказаним позовом, надавши в якості підтвердження своїх позовних вимог розписку від 13.04.2010 року, яка написана відповідачем ОСОБА_2, із змісту якої вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримала у позику дві суми: 85 790,00 грн. і 75 000,00 грн., це сума пенсії, що була отримана за період часу з жовтня 2007 року до березня 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача , ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представника, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і

обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі

питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин

Частково задовольняючі позовні вимоги позивача, та стягуючі на її користь з ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 85 790,00 грн., суд виходив з того , що позивачем не надано доказів , що позику в розмірі 85790 грн. було відповідачем ОСОБА_2 використано в інтересах сім*ї.

Щодо решти позовних вимог на суму 42126,66 та 75 000 грн., то вказаний факт зовсім не знайшов свого підтвердження.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи , з якої вбачається, що

позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 та тещею ОСОБА_3 Після розподілу майна між подружжям , позивач звернулася в суд з вказаним позовом, надавши в якості підтвердження своїх позовних вимог розписку від 13.04.2010 року, яка написана відповідачем ОСОБА_2, із змісту якої вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримала у позику дві суми: 85 790,00 грн. і 75 000,00 грн., це сума пенсії, що була отримана за період часу з жовтня 2007 року до березня 2010 року (а.с. 21).

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Надаючи оцінку наданим сторонами доказам, суд виходив з того, що 1\2 частина житлового будинку була придбана відповідачами 21 вересня 2007 року . Станом на 18 квітня 2009 року житлова площа придбаної квартири збільшилася на 81,5 кв.м.

Аналізуючи вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що на час написання розписки , тобто 13.04.2010 року квартира вже була перебудована і необхідності в отримані коштів в розмірі 85790 грн. у ОСОБА_2 для нового будинку в інтересах сім*ї не було.

Щодо позову в розмірі 75000 грн., то суд вірно пославшись на вимоги ст.1047 ч.1 ЦК України прийшов до висновку, що починаючі з жовтня 2007 року договір позики при отримані коштів на суму більш ніж 170 грн. між сторонами не укладався, а неукладений договір не породжує будь-яких прав та обов*язків.

Стосовно позики в розмірі 42126,99 грн. за період з квітня 2010 року по серпень 2011 року позивачем також не надано доказів на підтвердження вказаного факту.

Таким чином, оскільки позивачкою було доведено факт передачі відповідачці ОСОБА_2 лише 85000 грн.,отриманих за продані акції і не встановлено факту, що остання використала вказані кошти в інтересах сім*ї, суд , вірно пославшись на вимоги ст.65ч.4 СК України, прийшов до вірного висновку, стягнувши вказану суму на користь позивача лише з ОСОБА_2

Таким чином доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для

висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє

апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом

першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: