Ухвала суду № 33221916, 15.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа 22ц-775-8172-13 Суддя 1 інстанції Дмитрієв О.Ф.

Категорія 24 Доповідач Новосядла В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Кішкіної І.В., Солодовник О.Ф.,

при секретарі Стефановій Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Старобешівського районного суду Донецької області від 30 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «СК «Країна» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Старобешівського районного суду Донецької області від 30 травня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «СК «Країна» про захист прав споживачів було повернуто позивачці для направлення до належного суду.

Не погодившись із ухвалою суду, позивачка принесла апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати через порушення норм процесуального права.

Під час розгулу справи в апеляційній інстанції представник позивачки підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів цивільної справи вбачається:

29 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «СК «Країна» про захист прав споживачів.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 25 листопада 2011 року уклала з відповідачем договір добровільного страхування наземного транспорту.

26 червня 2012 року стався страховий випадок.

Позивачка зазначає, що відповідач повинен відшкодувати їй витрати, пов*язані із ремонтом застрахованого автомобілю.

Оскільки страхова компанія відмовилась здійснити страхове відшкодування, позивачка просила стягнути з відповідача збитки, завдані їй порушенням укладеного договору страхування у розмірі 11 185 гривень 51 копійку.

Повертаючи позивачці позовну заяву для подання до належного суду , а саме: за місцем знаходження відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини, які виникли між сторонами не регулюються Законом «Про захист прав споживачів».

Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки Закон «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконання робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У статті 4 вказаного Закону зазначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.

Аналіз наведених норм свідчить, що відносини, які виникають з майнового страхування, не підпадають під предмет регулювання Закону України «Про захист прав споживачів» положення цього Закону не застосовуються до відносин майнового страхування.

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що у відповідності до частини 2 статті 109 ЦПК України вказана справа повинна розглядатись за місцем знаходження юридичної особи.

Відповідно до пункту 1 статті 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу із додержанням вимог закону.

Керуючись статтями 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Старобешівського районного суду Донецької області від 30 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: