Рішення № 33220948, 15.08.2013, Грузький районний суд міста Макіївки (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Макіївки)

4

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/268/360/13 Справа № 0526/5037/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року м. Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

при секретарі Чернишовій Н.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2012 року моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з уточненим позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1, з вини якого відбулася дорожньо-транспортна пригода і який не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у добровільному порядку відмовляється відшкодувати в порядку регресу сплачене МТСБУ на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 17115,48 коп.

Із позовної заяви убачається, що 02 вересня 2009 року приблизно о 15 годині 20 хвилин на автошляху Ясинувата-Макіївка, з вини водія ОСОБА_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода, який не врахувавши дорожню обстановку виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем марки «TOYOTA», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «TOYOTA» отримав механічні пошкодження. Зважаючи на те, що відповідач на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 11 грудня 2009 року на підставі п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснило потерпілій особі ОСОБА_2, власниці автомобіля, відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 17115,48 грн., що складає вартість відновлюваного ремонту та 170,00 грн. в рахунок відшкодування витрат понесених на проведення експертного дослідження. Відповідач у добровільному порядку відшкодувати в порядку регресу сплачену МТСБУ суму страхового відшкодування відмовляється.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь МТСБУ витрати пов'язані з виплатою страхового відшкодування в розмірі - 17285,48 грн. та судові витрати: сплачений судовий збір в розмірі - 214,60 грн., витрати на правову допомогу - у сумі 2000 грн., а всього - 19500,08 грн.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, не використав наданого законом права на особисту участь у судовому засіданні, надав суду письмову заяву, в якій підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за його відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно за викликом суду не з'явився, не використавши наданого законом права на участь у судовому засіданні, від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, тому суд, відповідно до правил частини 4 статті 169 ЦПК України та частини 1 статті 224 ЦПК України вважає необхідним провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом, з ухваленням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.

02 вересня 2009 року приблизно о 15 годині 20 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, і рухаючись автошляхом Ясинувата-Макіївка, на порушення вимог п. 11.4 Правил дорожнього руху, не урахував дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення з автомобілем марки «TOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до положень частини першої статі 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, як передбачено у частині другій зазначеної статті, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_1 в порушенні правил безпеки дорожнього руху за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена постановою Кіровського районного суду міста Макіївки Донецької області від 12 жовтня 2009 року з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова у встановленому законом порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

Згідно з вимогами статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 під час керування автомобілем порушив правила безпеки дорожнього руху і це має прямий причинний зв'язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками у вигляді пошкодження автомобіля марки «TOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_2.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 02 вересня 2009 року, ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно звіту № 1160 про оцінку автомобіля марки «TOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_1, проведеного 05 жовтня 2009 року аварійним комісаром - фізичною особою підприємцем ОСОБА_4, розмір завданих збитків становить 20538,58 грн.

Відповідно до ліміту, встановленого п. 9.2 ст. 9 вищенаведеного Закону, МТСБУ 11 грудня 2009 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 у розмірі 17115,48 грн. та 170,00 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на проведення експертного дослідження, що підтверджено копіями платіжних доручень № 4750 від 11 грудня 2009 року та № 4423 від 23 листопада 2009 року.

Виходячи з приписів ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приписами ст. 27 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Разом з тим, положеннями п. 38.2.1 ст. 38 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в силу вимог ст. 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач відшкодував фактичну шкоду, завдану винними діями ОСОБА_1, тому позовні вимоги про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до приписів частини 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

З долучених до матеріалів справи платіжних доручень убачається, що позивачем при подачі позовної заяви оплачено судовий збір у розмірі 214,60 грн., які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на: правову допомогу у сумі 2000 грн.

Аналіз наведеного законодавства свідчить, що позивач має право на відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу, безпосередньо пов'язаних з розглядом справи.

Згідно матеріалів справи, адвокат чи інший фахівець в галузі права в її розгляді на стороні позивача участі не приймав.

Як вбачається з позовної заяви, позивач взагалі не визначив в чому полягали його витрати на юридичну допомогу, з яких складових вони складались, а також в ній відсутнє обґрунтування необхідності стягнення цих витрат.

В позовній заяві також відсутня мотивація зазначених позовних вимог, є лише відсилання на наявність у позивача контракту з фізичною особою на надання правової допомоги.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів понесення ним витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., пов'язаних з розглядом справи, тому не знаходить передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 11, 60, 61, 88, 174, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 526, 556, 624, 629, 1191 ЦК України, ст.ст. 6, 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 27 Закону України «Про страхування», суд

В И Р І Ш И В:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН НОМЕР_3, який проживає за адресою: 86110, АДРЕСА_1, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (розрахунковий рахунок 2600202284871 в «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313, код ЕДРПОУ 21647131) в порядку регресу витрати, пов'язані з виплатою страхового відшкодування в сумі - 17285,48 грн., а також понесені судові витрати: судовий збір у сумі 214,60 грн., а у загальному розмірі - 17500 (сімнадцять тисячі п'ятсот) грн. 08 коп.

У задоволені позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на юридичну допомогу, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутніми в судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: В.А. Єжов