Постанова № 332208, 21.12.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"21" грудня 2006 р.

Справа № 4/375

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. за участю секретаря судового засідання Волоткевича А.В. розглянув справу № 4/ 375

за позовом: Державної податкової інспекції у м.Кіровограді м.Кіровоград

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінгул-інвест", м. Кіровоград

відповідача 2. приватного підприємства "Еріка", м. Кіровоград

про визнання недійсним господарських зобов'язань

час прийняття: 18:00

За участю представників сторін:

від позивача - Скрипник О.М. , довіреність № 170 від 15.08.06 ;

від відповідача 1 – участі не брали .

від відповідача 2 – участі не брали.

На адресу господарського суду Кіровоградської області 19.12.2006 року від відповідача І по справі надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінгул-інвест", м. Кіровоград.

СУТЬ СПОРУ:

Подано позов про визнання недійсними господарських зобов'язань з придбання послуг між відповідачами на підставі усного договору та відповідних розрахункових документів на загальну суму 20 000 грн. на підставі ст. ст. 207, 208 ГК України як такі, що суперечать інтересам держави і суспільства, не відповідають вимогам закону та вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому укладених всупереч інтересам держави і суспільства з умислом, спрямованим на приховування від оподаткування прибутків та доходів, а також про застосування наслідків недійсності господарських зобов'язань, встановлених ст.208 ГК України.

Відповідач 1 в заперечення на позов відхиляє позовні вимоги повністю та просить суд відмовити в задоволені позову.

Відповідач 2 позов не заперечив, згідно довідки головного управління статистики Кіровоградської області № 15-6474 від 12.12.2006 року станом на 11.12.2006 року ПП "Єріка" в ЄДРПОУне значиться.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2005 року установчі документи ПП "Єріка" та свідоцтво платника ПДВ № 14826810 визнано недійсним. При розгляді справи Кіровським районним судом м. Кіровограда про визнання недійсними установчих документів Цуркан В.В. не з'явився в судове засідання, а тому не було з'ясовано питання щодо його намірів здійснювати в подальшому підприємницьку діяльність.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач обґрунтував свої вимоги слідуючим чином.

Пунктом 1.1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні “ передбачено, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, а в інших випадках коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Проведеною перевіркою підрозділами Кіровоградського відділу податкової міліції УПМ ДПА в Кіровоградській області встановлено факт поставки на підставі усного договору на суму 20 000 грн. матеріалів згідно до податкової накладної № 6 від 02.12.2003 року (а.с.8) та проведено оплату за отриманий товар платіжним дорученням № 399 від 02.12.2003 року (а.с. 11). На думку позивача господарські зобов'язання з придбання вказаних послуг між відповідачами підлягають визнанню недійсними на підставі статей 207, 208 ГК України, як такі, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки приватне підприємство "Еріка", м. Кіровоград зареєстровано на підставну особу.

Зазначене підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2005 року, яким установчі документи приватного підприємства "Еріка", м. Кіровоград на Цуркан В.В. визнані недійсними .

Викладене свідчить, що ПП "Єріка" під час реєстрації на особу, яка не мала наміру і можливостей займатися підприємницькою діяльністю та здійснювати господарську діяльність, умисно діяло всупереч інтересам держави і суспільства, умисел його був спрямований на приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом. Тому господарські зобов'язання, що є предметом спору, спрямовані на приховування від оподаткування доходів і підлягає визнанню недійсним, як такі, що суперечать інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч. 1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. І ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаною стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідач- 2 позов не заперечив, відзив на позовні вимоги не надав, в судове засідання представника не направив. Згідно довідки головного управління статистики Кіровоградської області № 15-6474 від 12.12.2006 року станом на 11.12.2006 року ПП "Єріка" в ЄДРПОУ не значиться.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд з’ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини. На підставі усного договору згідно до податкової накладної № 6 від 02.12.2003 року відповідач 1 отримав від відповідача 2 товар на суму 20000 грн. та провів оплату за отриманий товар платіжним доручення № 399 від 02.12.2003 року.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2005 року по справі №2-4917-05 за позовом Добровеличківської МДПІ до Цукан Владислава Вадимовича засновника ПП "Єріка" про визнання недійсними установчих документів позовні вимоги задоволені. Визнані недійсними установчі документи приватного підприємства „Єріка” на Цукан Владислава Вадимовича.

Вказане рішення суду прийнято з наступних мотивів.

Судом встановлено, ПП „Єріка” було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності реєстраційною палатою Добровеличківською районною державною адміністрацією 17.10.03р., за місцезнаходженням м.Помічна, вул. Перемоги, 62, засновником вказано Цуркан Владислав Вадимович. Згідно перевірки податкової інспекції за вказаною адресою підприємство не значиться.

Засновником та власником підприємства за статутними документами є Цуркан Владислав Вадимович, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та статутом підприємства.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилом ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як вказано в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.78р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” / з наступними змінами / при розгляді справ про визнання угоди недійсною слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Згідно з роз’ясненнями президії ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.99р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” / з наступними змінами / необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

До угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу та обставин щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання установчих документів ПП „Еріка” недійсними за рішенням суду, яке вступило в законну силу, без встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання підприємством конституційного обов’язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди, зокрема, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Викладені в позовній заяві припущення, що особи, яка підписувала договір від імені ПП „Укрінгул-інвест"” та ПП “Еріка” мали на меті ухилятися від сплати податків з коштів отриманих в оплату товарів і оспорювані господарські зобов'язання спрямовані на приховування відповідачами від оподаткування доходів, не підтверджуються жодним іншим доказом, крім рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2005 року і власних міркувань позивача з цього приводу.

Господарський суд при цьому виходить з вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

При цьому господарським судом враховується, що обов'язок доказування наявності в діях відповідачів мети, яка протирічать інтересам держави та суспільства покладена на позивача.

Будь-яких клопотань від позивача щодо сприяння в витребувані документів не надходило. В судовому засіданні представник позивача заявив, що він не може надати будь-які додаткові матеріали та просив суд розглянути справу на підставі наявних в справі матеріалів.

На час виписки ПП „Єріка” податкової накладної № 6 від 02.12.2003 року і перерахуванням ПП “Укрінгул - інвест" 20 000 грн. по платіжному дорученню № 399 від 02.12.2003 року відповідачі, як юридичні особи були включені до ЄДРПОУ. Згідно довідки головного управління статистики Кіровоградської області № 15-6474 від 12.12.2006 року станом на 11.12.2006 року ПП "Єріка" в ЄДРПОУне значиться.

На думку господарського суду, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2005 року про визнання недійсними установчих документів ПП „Єріс” з моменту їх реєстрації не може бути єдиною підставою, без детального аналізу та врахування інших доказів зібраних по справі, для визнання недійсними всіх договорів укладених, з моменту створення цього підприємства, з іншими фізичними чи юридичними особами. Згідно до ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними, і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Позивач не надав господарському суду доказів порушення відповідачами податкового законодавства, доказів про порушення відносно посадових осіб цих підприємств кримінальних справ за ухилення від сплати податків. Вірогідний висновок ДПІ в м.Кіровограді про можливу наявність факту несплати платежів суд не може визнати належним доказом по справі. Будь-яких доказів про наявність порушень податкового законодавства приватним підприємством “Укрінгул - інвест” позивачем до суду не надано зовсім.

Крім того ПП "Укрінгул - інвест" в письмових заперечення зазначено про те, що підприємство регулярно і в повному обсязі сплачує податки і обов'язків платежі до Державного бюджету України про що свідчать акти перевірок ДПІ в м. Кіровограді № 64/23-1/31637513 від 09.03.2004 року (а.с. 18-31) та № 73/23-6/31637513 від 17.06.2005 року (а.с.32 - 50).

За приписом ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду є обов'язковим тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише у питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Господарським судом приймається до уваги, що позивачем не виконано викладені в ухвалі від 02.11.2006 року вимоги суду про уточнення позовних вимог щодо застосування наслідків, передбачених ст.208 ГК України та надання до суду доказів про вчинення господарського зобов'язання з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства та доказів наявності у сторін умислу на вчинення саме таких дій. При цьому господарський суд враховує, що ст.208 ГК України передбачає наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним у вигляді трьох окремих різновидів в залежності від наміру сторін, які суперечать інтересам держави і суспільства та відповідні до цього правові наслідки. Однак, свої вимоги позивач не конкретизував, обмежившись лише проханням застосувати наслідки недійсності господарських зобов'язань, встановлені ст.208 ГК України. Господарським судом враховується, що при розгляді спору не виключається можливість визнання однієї із сторін по зобов'язанню добросовісним набувачем, що робить неможливим притягнення до деяких видів відповідальності.

Отже, аналізуючи всі зібрані по справі і подані сторонами документи, господарський суд вважає, що доказів які б беззаперечно і однозначно свідчили б про наявність умислу юридичних осіб відповідачів при укладенні договору та проведенні господарських операцій по поставці товарів на суму 20000 грн. з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, позивачем –ДПІ в м. Кіровограді не надано. Тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Вибираючи спосіб захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсними господарських зобов'язань, позивач не врахував, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставі визнання його установчих документів недійсними, повинно бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої могли бути вирішені питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Лише сам факт відміни державної реєстрації підприємства не тягне визнання недійсними всіх правочинів, укладених з часу державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

В позові повністю відмовити.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова виготовлена в повному обсязі 22 грудня 2006 року.

Суддя

Ю. І. Хилько