Рішення № 33220681, 27.08.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2958/13-ц

Провадження № 2/161/1569/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2013 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Івасюти Л.В.,

при секретарі Сидоренко О.В.

за участі: представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Заборольської сільської ради, треті особи на стороні відповідачів-дочірне підприємство «Комунальник», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області, Луцька міська рада про захист права власності,-

в с т а н о в и в:

19 лютого 2013 року ОСОБА_4 звернулась з позовом про захист права власності. Свій позов ОСОБА_4 мотивує тим, що в квітні 2011 року відповідач ОСОБА_8 без одержання згоди балансоутримувача гуртожитку - ДП «Комунальник», без дозволу органу місцевого самоврядування, виготовивши проект який не відповідає наявному у нього дозволу, без погодження з співвласниками приміщень спільного користування здійснив самочинне перепланування цих приміщень та перекрив позивачці доступ до них. Внаслідок цього позивачку позбавлено права власності на приміщення спільного користування та можливості використовувати ці приміщення для власних побутових потреб.

З цих підстав ОСОБА_4, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.05.2013 року, просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Заборольської сільської ради про дозвіл на реконструкцію квартири №3 та рішення про оформлення права власності на квартиру №3 з реконструйованими приміщеннями спільного користування; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 09.04.2012 року; зобов'язати відповідачів привести приміщення спільного користування у попередній стан; за рахунок відповідачів демонтувати зроблені перепланування відповідно до висновку експертизи; стягнути з відповідачів солідарно понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з врахуванням збільшених вимог підтримав повністю та просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. На їх обґрунтування послався на норми матеріального права, спеціального закону та письмові докази, надані суду.

Відповідач ОСОБА_8 та його представник в судовому засідання позов не визнав та пояснив, що реконструкція була здійснена в установленому законом порядку та відповідно до проекту. З врахуванням викладеного просили у задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та треті особи на стороні відповідачів ДП «Комунальник», Інспекція ДАБК у Волинській області, Луцька міська рада в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи. Від Заборольської сільської ради надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі з наступних підстав.

З матеріалів інвентаризаційних справ №9001, 9002, 9003 та висновку №О-85 судової будівельно-технічної експертизи від 13.05.2013р. судом встановлено, що житловий будинок малосімейного типу АДРЕСА_1, який знаходиться на території Заборольської сільської ради, рішенням Заборольської сільської ради від 26.12.2000р. №15/19 передано на баланс ДП «Комунальник».

Власником квартири спільного заселення №1 є позивачка ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.10.2010 року. Право власності позивачки на квартиру №1 зареєстроване КП ВОБТІ в реєстрі прав власності 29.11.2010 року.

Власниками квартири №3 є відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого їм після реконструкції 09.04.2012р. та зареєстрованого в реєстрі прав власності 21.04.2012р. До реконструкції квартира №3 мала статус спільного заселення та належала цим відповідачам на підставі свідоцтва про право власності від 22.11.2000р.

Власником квартири спільного заселення №5 є ОСОБА_10 згідно договору дарування від 18.10.2007р., який зареєстровано в реєстрі прав власності 22.11.2007р.

Згідно ч.2 ст.382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир у житловому будинку.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, які передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, є неподільним майном.

Право спільної сумісної власності на допоміжні приміщення, приміщення загального користування і приміщення, що призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир визначено також і в рішеннях Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09.11.11р. та №4-рп/2004 від 02.03.04р.

З наведених норм законодавства та з матерів інвентаризаційних справ, зокрема технічних паспортів на квартири №1, 3, 5, виготовлених КП ВОБТІ до здійснення відповідачами реконструкції, вбачається, що власникам цих квартир на праві спільної сумісної власності належали коридор І площею 19,1м2, коридор ІІ площею 3,6м2, вбиральня ІІІ площею 1,7м2, ванна ІV площею 3,8м2, кухня V площею 11,4м2, лоджія VІ площею 1,7м2 загальною площею 41,3м2. Зокрема, з цих приміщень загального користування за квартирою позивачки було закріплено 13,6м2, відповідачів - 11,6м2, ОСОБА_10 - 16,1м2.

Статтею 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно ч.2 ст.383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005р. №76 реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання.

Відповідно до ст.100 ЖК України переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Згідно до ст.152 ЖК України переобладнання і перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ст.179 ЖК України користування квартирами приватного житлового фонду здійснюється з обов`язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджені Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.4 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою КМУ від 08.10.1992р. №572, власники приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири), власника гуртожитку (житлового приміщення у гуртожитку) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку. Згідно цих Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій допоміжними приміщеннями житлового будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Пунктами 1.4.1, 1.4.5 цих Правил передбачено, що для переобладнання і перепланування приміщень спільного користування у будинках необхідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради, для отримання якого має бути надано згоду співвласника приміщень, що перебувають у їх спільній власності на перепланування. А п.1.4.4 Правил визначено, що перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, яке погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Згідно п.9 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Рішенням Заборольської сільської ради №6/65 від 17.06.2011 року відповідачу ОСОБА_2 надано дозвіл на реконструкцію квартири №3. При цьому, зі змісту рішення сільської ради вбачається, що однією з підстав видачі дозволу є згода сусідів. Зі змісту цього рішення вбачається що дозвіл на реконструкцію було видано лише одному із чотирьох співвласників квартири №3 - ОСОБА_2

Згідно висновку експертизи по другому питанню встановити відповідність робочого проекту 05/09-2001-АБ рішенню Заборольської сільської ради №6/65 від 17.06.2011 року про надання дозволу на реконструкцію квартири №3 не є можливим у зв'язку з відсутністю в рішенні Заборольської сільської ради №6/65 від 17.06.2011 року про надання дозволу на реконструкцію квартири №3 даних про зміну техніко-економічних показників квартири №3 після реконструкції, а також в містобудівних умовах і обмеженнях на реконструкцію квартири №3, погоджених начальником управління містобудування та архітектури Луцької райдержадміністрації 21.10.2011р. та затверджених Заборольським сільським головою.

В заяві від 24.12.2010 року, підпис на якій посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованій в реєстрі за №2382, ОСОБА_12 дає згоду ОСОБА_13, а не ОСОБА_8 виключно на реконструкцію частини кухні спільного користування, яка відноситься до квартири №5, а не усіх приміщень спільного користування. Однак, частка в кухні спільного користування по АДРЕСА_1, яка відноситься до квартири №5, в натурі не визначена. А на момент надання ОСОБА_12 згоди на реконструкцію кухні остання не була власницею квартири №5, оскільки ще до цього подарувала цю квартиру ОСОБА_10 згідно договору дарування від 18.10.2007р., який зареєстровано в реєстрі прав власності 22.11.2007р.

Як вбачається зі змісту рішення сільської ради про дозвіл на реконструкцію квартири №3, - воно стосується частини приміщень спільного користування, які увійшли до загальної площі квартири №3 і яка попередньо не була виділена в натурі відповідачам в порядку ст.364 ЦК України. Оскільки приміщення спільного користування на момент видачі Заборольською сільською радою дозволу на реконструкцію квартири №3 належали на праві спільної сумісної власності власникам квартир №1,3,5, то на таку реконструкцію відповідачі мали отримати згоду власників квартир №1 та №5.

Згідно з п.п.10 п.б ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконкомів сільських рад належить лише облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Цією нормою Закону до компетенції виконкому сільської ради не віднесено вирішення питань про виділ в натурі чи визначення часток у майні спільної власності. Такий виділ здійснюється у порядку, встановленому ст.364 ЦК України шляхом укладення письмового договору з наступним нотаріальним посвідченням, а у разі спору це питання відноситься до компетенції суду.

Таким чином рішення Заборольської сільської ради №6/65 від 17.07.11р. про надання дозволу на реконструкцію квартири №3 суперечить актам цивільного законодавства, порушує права та інтереси позивачки, що в свою чергу є підставою для його скасування на підставі ч.1 ст.21 ЦК.

Посилання відповідача на робочий проект 05/09-2001-АБ реконструкції квартири АДРЕСА_1 судом до уваги не приймаються, оскільки згідно висновку експертизи по третьому питанню цей робочий проект не відповідає вимогам чинних державних будівельних норм.

Згідно висновку експертизи по четвертому та п'ятому питанню внаслідок реконструкції квартири №3 загальна площа квартири №1 зменшилась на 5,7 м2 за рахунок зменшення площі приміщень спільного користування у відповідності до ідеальної частки квартири №1 у площі приміщень спільного користування квартир №1,3,5.

Відповідно до ст.34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт надається замовнику після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється. А згідно ст.39 цього ж Закону інспекції державного архітектурно-будівельного контролю перевіряють відповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Як вбачається з листа інспекції ДАБК у Волинській області №486 від 16.03.12р. ОСОБА_2. 01.12.2011 року подав декларацію про початок виконання будівельних робіт, а 16.02.12р. - декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Однак, відповідно до протоколу ВНП №102759 від 18.05.11р. та постанови №227 від 19.05.11р., складених Луцьким МУ УМНС України в Волинській області, відповідача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення за порушення вимог пожежної безпеки при самочинному переплануванні кухні загального користування. Вказані обставини свідчить про те, відповідачами здійснено реконструкцію приміщень спільного користування без виготовлення проекту та до реєстрації декларацій про початок будівельних робіт.

Рішенням виконкому Заборольської сільської ради №39 від 29.03.2012 року за відповідачами було оформлено право власності на реконструйовану квартиру №3 та видано їм свідоцтво про право власності на цю квартиру від 09.04.2012р., яке 21.04.2012р. було зареєстроване у реєстрі прав власності за №36390335.

Згідно ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного порушення будівельних норм і правил суд може постановити рішення, яким зобов'язує особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради від 29.03.2012р. №39 про оформлення права власності на квартиру №3 прийняте з перевищенням повноважень цього органу, що призвело до порушень права власності позивачки.

Враховуючи порушення, допущені відповідачами під час реконструкції квартири №3 та відсутність у виконкому сільської ради повноважень щодо зміни правового режиму спільної сумісної власності, свідоцтво про право власності на реконструйовану квартиру №3 видане Заборольською сільською радою є незаконним та таким, що порушує права співвласників інших квартир у зв'язку із чим підлягає визнанню недійсним.

Згідно зі ст.ст.317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений свого права, чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом.

Право власника витребувати своє майно та вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном передбачено ст.387, 391 ЦК України.

Здійснена відповідачами реконструкція приміщень загального користування відповідно до робочого проекту 05/09-2001-АБ згідно висновку експертизи не відповідає чинним будівельним нормам і правилам, порушує права та інтереси співвласників цих приміщень, здійснена без згоди співвласників та органу місцевого самоврядування на проведення будівельних робіт.

Таким чином самочинно реконструйовані приміщення загального користування квартир №1, 3, 5 по АДРЕСА_1 підлягають приведенню відповідачами за їх рахунок в попередній стан.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До складу судових витрат ст.79 ЦПК України віднесено судовий збір та витрати пов'язані з проведення судових експертиз. Згідно наданих суду квитанцій №9 від 21.01.13р., №80 від 13.06.13р., №1 від 12.04.13р. та №595 від 30.04.13р., позивачкою сплачено 2 078,80 грн. судових витрат, з яких 458,80 грн. - за оплату судового збору, а 1 620,00 грн. - за висновок експерта. Оскільки позов ОСОБА_4 судом задоволено в повному обсязі, то понесені нею судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 8,10,60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 21, 317, 321, 364, 376, 387, 391, 654, ЦК України, ст.ст. 152, 179 ЖК, ст.1 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішеннями Конституційного суду України №14-рп/2011 від 09.11.11р. та №4-рп/2004 від 02.03.04р., ст.30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 34, 36, 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992р. №572, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань ЖКГ від 17.05.2005р. №76 суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Заборольської сільської ради №6/65 від 17.06.2011 року про надання дозволу ОСОБА_2 на реконструкцію квартири АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради №39 від 29.03.2012 року про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1, видане 09.04.2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Заборольської сільської ради №39 від 29.03.2012 року.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 привести приміщення спільного користування квартири АДРЕСА_2 у попередній стан згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 виготовленого 22.07.2010 року КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації».

За рахунок ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 для приведення приміщень спільного користування квартири АДРЕСА_2 відповідно до технічного паспорта квартири АДРЕСА_2 виготовленому 22.07.2010 року КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» - демонтувати цегляну перегородку в кухні V для приведення розмірів кухні до попередніх (4,02х2,83м.); демонтувати сантехнічні прилади і обладнання, які встановлені в лоджії IV розміром 1,24х2,80м.; демонтувати цегляну перегородку в коридорі I та закласти цеглою частину демонтованої цегляної перегородки між коридором I та приміщеннями загального користування (сходової клітки) для приведення розмірів коридору I до попередніх.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта