Рішення № 33220504, 08.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2013 р. Справа № 910/8864/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Міністерства надзвичайних ситуацій України, м.Київ

до Фізичної особи-підприємця Набіуліної Світлани Олександрівни, м.Вишневе

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву

про стягнення 211555,93 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Жукова О.М.

Від відповідача: Березюк Л.В.

Від третьої особи: Іщенко І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Міністерства надзвичайних ситуацій України (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Набіуліної Світлани Олександрівни (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву про стягнення 211555,93 грн.

Провадження у справі №910/8864/13 порушено відповідно до ухвали суду від 27.05.2013 року та призначено справу до розгляду на 06.06.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 06.06.2013 року не з'явився та надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 20.06.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.06.2013 року подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості мирного врегулювання спору та підготовки мирової угоди. Розгляд справи відкладався на 11.07.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.07.2013 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам часу для укладення мирової угоди.

Представник позивача та третьої особи проти заявлено клопотання про відкладення розгляду справи не заперечили. Позивачем в ході розгляду спору подано заяву про збільшення позовних вимог за період по день розгляду спору. Розгляд справи відкладався на 25.07.2013 року.

У судовому засіданні 25.07.2013 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, представник відповідача звернувся із заявою про продовження передбачених ст. 69 ГПК України процесуальних строків розгляду справи. Строк розгляду справи закінчується 24.07.2013 року.

Відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотання сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи складність справи та необхідність більш детального вивчення матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та продовження строку розгляду спору до 08.08.2013 року. Розгляд справи відкладався до 08.08.2013 року.

В судовому засіданні 08.08.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував, про що надав відзив на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Набіуліною Світланою Олександрівною (Орендар) 05.04.2012 року укладено Договір № 6180 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (Договір-1).

Предметом Договору-1 згідно з пунктом 1.1 розділу 1 є строкове платне користування державним майном - нежитловим приміщенням загальною площею 346,40 кв.м, розташованим за адресою: м. Київ, вул. О.Гончара, 55а в підвалі адміністративної будівлі, що перебуває на балансі Міністерства надзвичайних ситуацій України (Балансоутримувач).

Указом Президента України від 24.12.2012 року № 726 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» прийнято рішення утворити Державну службу України з надзвичайних ситуацій, реорганізувавши Міністерство надзвичайних ситуацій України та Державну інспекцію техногенної безпеки України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.12.2012 року № 1075-р «Про утворення комісій з проведення реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки» головою комісії з проведення реорганізації МНС України призначено заступника Міністра надзвичайних ситуацій Квашука В.П.

За Актом приймання-передачі 05.04.2012 року Орендодавець у присутності Балансоутримувача передав Орендарю, а останній прийняв у строкове платне користування вищезазначений об'єкт.

Крім того, між Орендодавцем та Орендарем було укладено Договір від 11.10.2012 року № 6180/01 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна від 05.04.2012 року № 6180 (далі - Договір-2), за яким у зв'язку із зменшенням площі орендованого майна до 176,2 кв.м зменшується орендна плата. Пунктом 3 Договору-2 визначено, що всі інші умови Договору-1 залишаються незмінними.

За Актом приймання-передачі (повернення) 01.10.2012 року Орендар згідно з Договором-1 повертає, а Орендодавець приймає із користуванню вищезазначене майно загальною площею 170,2 кв.м.

Пунктом 3.6 розділу 3 Договору-1 зазначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

На виконання пункту 5.11 розділу 5 Договору-1 13.06.2012 року між Балансоутримувачем та Орендарем укладено Договір № 21-5/53 про відшкодування витрат балансоутримувача на водопостачання, теплопостачання та оплату податку на землю та збору за спеціальне водокористування (далі - Договір-3).

Відповідно до умов Договору-3 Балансоутримувач забезпечує утримання адміністративної будівлі та прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вищезазначених робіт пропорційно до займаної площі в будівлі.

Орендар відповідно до підпункту 2.2.1. пункту 2.2. розділу 2 Договору-3 зобов'язався щомісячно в строк до 30 числа проводити оплату комунальних послуг згідно додатку № 1 на підставі виставлених рахунків Балансоутримувача, а саме: за теплопостачання пропорційно до займаної площі, електропостачання і водопостачання згідно показників лічильників та оплати податку на землю та збору за спеціальне водопостачання».

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 3.7 Договору-1 орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.8 Договору-1 визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

У пункті 4.2 розділу 4 Договору-3 зазначено, що у випадку прострочення зобов'язань, визначених п. 2.2.1. цього Договору, Орендар сплачує Балансоутримувачу пеню у розмірі 0,1 % від такої заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.

У зв'язку з тим, що Орендар неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати платежів, передбачених умовами вищезазначених Договорів, за Орендарем виникла заборгованість за період 07.09.2012 року по 01.04.2013 року, зокрема:

- за Договорами-1,2 на підставі рахунків-фактур від 16.07.2012 року №№ 7-8, від 05.09.2012 року № 17, від 06.09.2012 року № 18, від 24.10.2012 року № 21, від 04.12.2012 року № 25, від 12.02.2013 року № 4, від 25.03.2013 року № 6 в сумі 49936, 75 грн. основного боргу, 2 871,13 грн. пені та 996,51 грн. штрафу;

- за Договором-3 на підставі актів прийому-здачі виконання комунальних послуг за приміщення та рахунків-фактур від 02.07.2012 року № 6, від 03.09.2012 року № 13, від 04.09.2012 року № 14, від 31.10.2012 року № 22, від 31.12.2012 року № 28 в сумі 109895,54 грн. основного боргу, 15 377,64 грн. пені та 7 692,68 грн. штрафу;

- за Договором-3 про відшкодування витрат балансоутримувача на оплату податку на землю та збору за спеціальне водокористування на підставі рахунків-фактур від 01.06.2012 року № 4, від 17.07.2012 року №12, від 10.09.2012 року № 19 (водокористування), від 17.12.2012 року № 26, від 31.12.2012 року № 29 (водокористування), від 23.01.2013 року № 3, від 01.03.2013 року (водокористування) в сумі 19801,43 грн. основного боргу, 3 683,13 грн. пені та 1 302,10 грн. штрафу.

Оскільки Орендар та Балансоутримувач розташовані в одному приміщенні, вищезазначені рахунки та акти наданих послуг передавались Орендарю. Представник Орендаря на екземплярі Балансоутримавача ставив підпис про отримання, а акти та звіти оформлювалися відповідно до чинного законодавства за підписами обох сторін.

З метою досудового врегулювання спору Балансоутримувачем на адресу Орендаря 15.01.2013 року було направлено претензію № 1 № 04-302/08 з вимогою погасити заборгованість на загальну суму 139 499,88 грн. за невиконання умов вищезазначених Договорів та сплатити штрафні санкції в сумі 18 958,44 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

Позивачем в ході розгляду спору подано заяву про збільшення позовних вимог по день розгляду спору за період з 07.09.2012 року по 03.07.2013 року, в якій позивач просить стягнути з відповідача 205 490, 55 грн. основного боргу, 36 210,70 грн. пені та 12 518,70 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнав частково на суму 186686,8 грн. основного боргу, виходячи з визначеної в Акті звірки розрахунків суми заборгованості з врахуванням часткової сплати 24771,2 грн. (28.05.2013 року в сумі 2000 грн. та 31.05.2013 року в сумі 6636,14 грн. за оренду приміщення, 30.04.2013 року в сумі 12173,66 грн. та 28.05.2013 року в сумі 3961,40 грн. за комунальні платежі). Однак, відповідачем не надано суду первинних документів про сплату наведених сум.

Позивачем надано суду Меморіальний ордер № 4 за період з 01.01.2012 року по 01.08.2013 року, який містить детальний розрахунок заборгованості по кожному Договору окремо з відображенням нарахованих до сплати сум та фактично сплачених відповідачем сум.

Зокрема, з наведеного Меморіального ордеру № 4 вбачається, що за період дії спірних Договорів, всього було нараховано до сплати 248849,10 грн., з яких сплачено відповідачем всього 43358,55 грн. (позивачем також враховано завдаткову суму, сплачену відповідачем при укладенні Договорів), платіж на суму 6636,14 грн. за оренду приміщення 31.05.2013 року позивачем не визнається, відповідачем не надано суду доказів відповідної сплати. Таким чином, різниця між нарахованими і фактично сплаченими сумами складає 205490,55 грн., як заявлено позивачем в заяві про уточнення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 205490,55 грн., що відповідачем визнано частково на суму 186686,8 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідач у відзиві на позов заперечував заявлений в позові період стягнення пені, який суперечить визначеному п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та стягнення штрафу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Суд не приймає заперечення відповідача проти стягнення штрафу з посиланням відповідача на ст. 61 Конституції України, оскільки пеня та штраф є різними видами неустойки і застосовуються за різні порушення.

Як передбачено п. 4 Листа Вищого господарського суду від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 року та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 №42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

В той же час, суд в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.05.2013 року зобов'язував позивача обґрунтувати підстави стягнення пені з посиланням на відповідні умови договору (по кожному договору), надати розрахунок пені згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (по кожному договору). Однак, позивач проігнорував вимоги суду, в тому числі і в заяві про збільшення позовних вимог, не надав суду обґрунтований розрахунок пені у відповідності до вимог чинного законодавства, пеня нарахована за періоди, які перевищують встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк, в розмірі (по Договору-3) більшому, ніж передбачено чинним законодавством і позивачем не обґрунтовано правових підстав для вимоги про стягнення пені в розмірі 0,1%. В заяві про збільшення позовних вимог допущено арифметичну помилку в сумі основного боргу за Договором-1, з розрахунку штрафу (по Договору-3) не можливо встановити суми прострочених зобов'язань, оскільки розрахунки містять численні арифметичні помилки, замість сум боргу враховуються суми пені (в розрахунку штрафу за відшкодування комунальних платежів), суми простроченої заборгованості, зазначені в заяві про збільшення позовних вимог та в доданому до неї розрахунку не співпадають, з розрахунку штрафу, наведеного в таблиці (по податку за землю та збору за спецводокористування) не можливо встановити суми прострочення окремо, як заявлено в заяві про збільшення позовних вимог, зокрема, по збору за спецводокористування заявлено 151,37 грн. заборгованості, а з таблиці вбачається, що штраф нарахований на 269,98 грн. і не можливо встановити, чи враховані позивачем часткові проплати відповідача.

Як передбачено п. 18 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005 року № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок» замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Таким чином, суд позбавлений можливості встановити правомірність нарахування позивачем пені та штрафних санкцій і відповідні недоліки не були усунуті позивачем на вимогу суду. У зв'язку з чим, вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають залишенню без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу Ураїни.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 205490,56 грн. В решті позов підлягає залишенню без розгляду.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 4109,81 грн. Враховуючи, що з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог з позову підлягає сплаті судовий збір в загальній сумі 5084,39 грн., однак позивачем сплачено лише 4231,12 грн. (судом відстрочено сплату до прийняття рішення у справі), суд вважає за доцільне суму різниці 853,27 грн. стягнути з відповідача до державного бюджету, а на користь позивача решту суми судового збору, яка підлягала відшкодуванню за рахунок відповідача, що складає 3256,54 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Набіуліної Світлани Олександрівни (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 20, кім. 208, код 2389721002) на користь Міністерства надзвичайних ситуацій України (01030, м. Київ, вул. О.Гончара, 55, код 37535001) 205490,56 грн. боргу та 3256,54 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Набіуліної Світлани Олександрівни (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святоюріївська, 20, кім. 208, код 2389721002) в доход Державного бюджету України 853,27 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Решту позову залишити без розгляду.

Суддя Кошик А.Ю.