Ухвала суду № 33219965, 20.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2174/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігіввовна - плюс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07 лютого 2013 року №0000842200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні господарських операцій з ПП «Енліль - М», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Финансова Акватория»; за наслідками перевірки складено акт від 21.01.2013 року №172/22/32818144.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 477214,00 грн., у тому числі за березень 2010 року на 45500,00 грн., травень 2010 року на 30444,00 грн., вересень 2010 року на 33150,00 грн., жовтень 2010 року на 130092,00 грн., за листопад 2010 року на 90500,00 грн., за грудень 2010 року на 83497,00 грн., за січень 2011 року на 64032,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість відповідач посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ПП «Енліль-М», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Финансова Акватория», оскільки згідно матеріалів перевірки у останніх відсутні основні засоби (складські приміщення, автотранспорт, земельні ділянки, обладнання) для здійснення господарських операцій з купівлі - продажу будь - якого товару; відсутні трудові ресурси, яки б приймали участь у навантаженні - розвантаженні товарів, наданні послуг, транспортуванні, зберіганні товару.

До такого висновку посадова особа відповідача дійшла на підставі актів перевірок, а саме актів ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва «Про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Енліль - М» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні правових взаємовідносин з ТОВ «Корн Агро Трейд», ТОВ «Матіас», ТОВ «Грейт Мікс», ПП «Макма - Плюс», ТОВ «Рубікон», ПП «Миколаїв Шампіньйон», ПП «Контракт агро плюс СКМ» за періоди 2009 рік - І півріччя 2010 року» від 23.01.2012 року №81/23 - 420/35674653, «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Адріатика -Н» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків - контрагентами за період квітня - травня, липня - листопада 2010 року» від 14.02.2011 року №159/23-300/35674680, «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Финансова Акватория» від 28.03.2011 року №365/23-300/36955396.

07 лютого 2013 року ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення - рішення №0000842200, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 580511,00 грн., у тому числі за основним платежем 477214,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 103297,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період, що перевірявся, позивач здійснював господарські операції із закупівлі вовни немитої у контрагентів ПП «Енліль-М», ПП «Адріатика-Н», ТОВ «Финансовая акватория».

Так, ПП «Енліль - М» було поставлено товар - вовна немита, та послуги щодо заготівлі вовни, на підтвердження чого позивачем було надано рахунки - фактури, накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг). В податкових накладних як умова поставки зазначено рахунок - фактуру.

По контрагенту ПП «Адріатика - Н» позивачем надано рахунки фактури, в яких визначено товар - вовна не мита, видаткові накладні, податкові накладні, в яких умовою поставки визначено рахунок - фактура.

По контрагенту ТОВ «Финансова Акватория» позивачем надано рахунок фактуру, в якій визначено товар - вовна не мита, видаткову накладну, податкову накладну, в якій умовою поставки визначено рахунок - фактура.

На підтвердження оплати отриманих товарів та послуг позивачем надано виписку по рахунку у банку та квитанції до прибуткових касових ордерів про отримання готівкових грошових коштів.

Сума податку на додану вартість за зазначеними вище податковими накладними була віднесена до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій позивачем надано звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, квитанції до прибуткового касового ордера які складені у березні 2010 року; довідки про подачу сировини у виробництво за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, з 01.10.2010 року по 29.10.2010 року, з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року, з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, з 03.01.2011 року по 31.01.2011 року; акти списання вовна немитого та інших ТМЦ; оборотно - сальдові відомості по рахункам: 2011 ТМЦ, місуя зберігання: З/сортировочний цех (березень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року), 26 - місця зберігання (серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року).

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у лютому 2012 році була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, який був предметом перевірки у даній справі, за результатами якої було складено акт від 16.02.2012 року №728/23/32818144.

При цьому, під час проведення перевірки було досліджено повноту визначеного податкового кредиту за вказаний період та не було встановлено його завищення або заниження (п. 3.2.2 акту) (т. 1 а.с. 235).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів, первинних та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

При цьому, не встановлення місцезнаходження юридичної особи та її посадових осіб не може бути підставою для збільшення грошових зобов'язань.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки актів про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Енліль - М», про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Адріатика -Н» та про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Финансова Акватория», будь - яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та зазначеними контрагентами правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 07 лютого 2013 року №0000842200.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.08.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.