Постанова № 33219504, 05.08.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 серпня 2013 р. № 820/3818/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єгупенко В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Публічного Акціонерного Товариства "Мегабанк" до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа: Волинська філія державного підприємства "Інформаційного центру" Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "МЕГАБАНК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції, Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Волинській області, Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа Волинська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про зняття арешту.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 р. було відкрито провадження по зазначеній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі №820/3595/13-а позовні вимоги Публічного акціонерного товариство "МЕГАБАНК" до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа: Волинська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції про визнання недійсною постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції - Навроцького Д.В. про відкриття виконавчого провадження № б/н від 17.02.2011 року в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ "МЕГАБАНК" згідно іпотечного договору, укладеного між ПАТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_2 та нотаріально-посвідченим Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_3 31.10.2007 року, зареєстрованого за реєстровим номером 8723, а саме на приміщення офісу (від № 3-1 по № 3-7) літера А-3 площею 81,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1; зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-а) здійснити необхідні та достатні дії щодо виключення з-під арешту нерухомого майна № 11060106, накладеного 11.04.2011 року, реєстратором: Волинська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (43005 Волинська область, м. Луцьк, вул. Восьмого березня, 1 к. 217) згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження № б/н від 06.04.2011 року.

Ухвалою суду від 18.05.2013 року адміністративна справа №820/3818/13-а була прийнята до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав до суду клопотання про розгляд даної справи без його участі та заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (43000, Волинська область, м. Луцьк. вул. Винниченка, 27-а) зняти арешт нерухомого майна № 11060106, накладений 11.04.2011 року, згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження б/н від 17.02.2011року, на приміщення офісу (від № 3-1 по № 3-7) літера А-3 площею 81,4 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.03.2012 року Апеляційним судом Волинської області по справі №2-2112/11 було винесено рішення, в котрому встановлено, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №161/2007 від 31.10.2007 року та за кредитним договором №162/2007 від 31.10.2007 року на загальну суму 1551771,65 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно нотаріально-посвідченого договору, укладеного між ПАТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_2 31.10.2007 року, зареєстрованого за реєстровим номером 8723, а саме на приміщення офісу (від № 3-1 по №3-7) літера А-3 площею 81,4 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом надання права ПАТ "МЕГАБАНК" на його продаж від свого імені будь-якій особі покупцеві із застосуванням процедури продажу, визначеної ст.38 Законом України "Про іпотеку". З метою реалізації наданого рішенням Апеляційного суду Волинської області від 20.03.2012 року права продажу предмета іпотеки, ПАТ "МЕГАБАНК" було знайдено покупця на нерухоме майно та було здійснено звернення до нотаріуса за посвідченням договору купівлі - продажу. За результатом розгляду заяви ПАТ "МЕГАБАНК", нотаріусом було відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні заборони. Позивач зазначив, що наявність зазначених арештів унеможливлює виконання ПАТ "МЕГАБАНК" судового рішення Апеляційного суду Волинської області від 20.03.2012 року по справі №2-2112/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх грошових вимог, а тому предмет іпотеки підлягає виключенню з майна ОСОБА_2, на котре накладено арешт, виходячи з приписів Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку". На підставі наведеного позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, ніякої правової позиції щодо заявлених позовних вимог надано не було.

На підставі вищевикладеного, відповідно до положень ст.41, ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 року, зобов'язано Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції надати до суду в строк до 20.06.2013 року належним чином завірену копію виконавчого провадження яке стосується позовних вимог щодо визнання недійсною постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції - Навроцького Д.В. про відкриття виконавчого провадження № б/н від 17.02.2011 року в частині накладення арешту на майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ "МЕГАБАНК" згідно іпотечного договору, укладеного між ПАТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_2 та нотаріально-посвідченим Приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_3 31.10.2007 року, зареєстрованого за реєстровим номером 8723, а саме на приміщення офісу (від № 3-1 по № 3-7) літера А-3 площею 81,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1; зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-а) здійснити необхідні та достатні дії щодо виключення з-під арешту нерухомого майна № 11060106, накладеного 11.04.2011 року, реєстратором: Волинська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (43005 Волинська область, м. Луцьк, вул. Восьмого березня, 1 к. 217) згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження № б/н від 06.04.2011 року.

Відповідачем вищезазначену ухвалу суду не виконано, а тому суд вважає, що адміністративну справу може буде розгляну на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2012 року Апеляційним судом Волинської області по справі №2-2112/11 винесено рішення, в якому встановлено, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №161/2007 від 31.10.2007 року та за кредитним договором №162/2007 від 31.10.2007 року на загальну суму 1 551 771,65 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно нотаріально-посвідченого договору, укладеного між ПАТ "МЕГАБАНК" та ОСОБА_2 31.10.2007 року, зареєстрованого за реєстровим номером 8723, а саме на приміщення офісу (від № 3-1 по №3-7) літера А-3 площею 81,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом надання права ПАТ "МЕГАБАНК" на його продаж від свого імені будь-якій особі покупцеві із застосуванням процедури продажу, визначеної ст.38 Закону України "Про іпотеку".

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна заборона, а саме: арешт нерухомого майна № 11060106, накладений 11.04.2011 року реєстратором: Волинська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 43005 Волинська область, м. Луцьк, вул. Восьмого березня, 1 к. 217, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № б/н від 06.04.2011 року Другого ВДВС Луцького МУЮ, об'єкт обтяження: невизначене майно. Все нерухоме майно в межах суми боргу 17516,14 грн., обтяжувач та заявник: Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, код: 35041370, 43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-а; власник: ОСОБА_2, код: НОМЕР_1.

Із зазначеним рішенням відповідача суд не погоджується та при вирішенні даного спору враховує наступні нормативні положення.

Так, згідно ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Відповідно до ст. 575 ЦК України окремим видом застави є іпотека.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Так, згідно до ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду.

Згідно ст. 4 вказаного Закону, забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника перед обтяжувачем. У відповідності зі ст. 5 вказаного Закону, предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що до забезпечувальних обтяжень належить в тому числі "застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору.

Таким чином, майно, що складає предмет застави за вищезазначеним договором є забезпечувальним обтяженням зобов'язань боржника перед позивачем за кредитним договором відповідно до положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і до нього застосовується всі положення цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження.

Статтею 14 вказаного Закону встановлено, що пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації.

Таким чином, арешт, що накладений відповідачем на майно ОСОБА_2 охоплює й іпотечне майно, що унеможливлює здійснення ПАТ "МЕГАБАНК" першочергового задоволення свої грошових вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 3, 4, 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Отже, суд зазначає, що на момент укладання договору іпотеки, нотаріально-посвідченого 31.10.2007 року та зареєстрованого за реєстровим номером 8723, не існувало зареєстрованих обтяжень на предмет іпотеки, окрім того, на зазначене нерухоме майно було накладено обтяження 31.10.2007 року.

Відповідно до звіту з оцінки майна від 12.02.2013 року вартість офісу (нежитлові приміщення від № 3-1 по № 3-7 включно), загальною площею 81,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складає суму в розмірі 485 700,00 грн.

Відповідно до ст. 43, ч. 6 54 Закону України "Про виконавче провадження" за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, при зверненні стягнення на предмет застави після здійснення передбачених Законом утримань позивач може не отримати повного задоволення забезпечених заставою вимог, що порушує його права, як заставодержателя.

Згідно до ст. 50 Закону України "Про іпотеку" після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки.

Згідно статті 58 Закону України "Про заставу", якщо в результаті видання органом державної виконавчої влади чи органом місцевого і регіонального самоврядування акта, який не відповідає чинному законодавству, порушуються права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування та розпорядження предметом застави, такий акт визнається недійсним судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову шляхом зобов'язання Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (43000, Волинська область, м. Луцьк. вул. Винниченка, 27-а) зняти арешт нерухомого майна № 11060106, накладений 11.04.2011 року, згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження б/н від 17.02.2011року, на приміщення офісу (від № 3-1 по № 3-7) літера А-3 площею 81,4 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162, 181, 185 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного Акціонерного Товариства "Мегабанк" до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа: Волинська філія державного підприємства "Інформаційного центру" Міністерства юстиції України про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (43000, Волинська область, м. Луцьк. вул. Винниченка, 27-а) зняти арешт нерухомого майна № 11060106, накладений 11.04.2011 року, згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження б/н від 17.02.2011року, на приміщення офісу (від № 3-1 по № 3-7) літера А-3 площею 81,4 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Єгупенко В.В.