Постанова № 33217312, 06.08.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 серпня 2013 р. (11:03) Справа №801/2909.1/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кисельової О.М.,

секретар судового засідання - Слабун О.М.,

за участю представника відповідача- Гусєва В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Військового комісаріату АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Військового комісаріату АР Крим, в якому просить визнати протиправними дії посадових осіб Військового комісаріату АР Крим щодо відмови у реєстрації її за місцем знаходження на квартирному обліку, зобов'язати Військовий комісаріат АР Крим оформити документи та зареєструвати її по базі Військового комісаріату АР Крим до отримання постійного житла та стягнути з Військового комісаріату АР Крим моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.06.2012 року, яка набрала чинності 24.09.2012 року, на відповідача покладено обов'язок зареєструвати ОСОБА_2 по базі Військового комісаріату АР Крим.

Незважаючи на це, листом від 26.10.2012 року №4429 відповідачем остаточно відмовлено у забезпеченні її законних прав щодо реєстрації за місцем находження на квартирному обліку.

Дані незаконні дії призвели до порушення її конституційних прав, зокрема, щодо участі у виборах народних депутатів України, на отримання водійського посвідчення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені у позові.

Відповідач у судове засіданні не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у відповіді Військового комісаріату АР Крим від 26.10.2012 року за №3724 на заяву позивача щодо реєстрації її за адресою Військового комісаріату АР Крим повідомляється про таку неможливість, з посиланням на те, що на неї, як на члена сім'ї військовослужбовця у 1992 році з фондів Міністерства оборони України вже будо одноразово виділено двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Одночасно йдеться посилання на Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України N 737 від 30.11.2011 року, щодо права члена сім'ї військовослужбовця звільненого з військової служби лише до одержання жилого приміщення зареєструватися за місцезнаходженням військового комісаріату.

Саме з такою відмовою відповідача щодо реєстрації позивач пов'язує протиправність дій відповідача.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.10 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України N 737 від 30.11.2011 року, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, і члени їх сімей за відсутності в них у даному населеному пункті житла в приватній власності мають право до одержання жилого приміщення зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням, а в разі звільнення військовослужбовця з військової служби та розформування військової частини - за місцезнаходженням військового комісаріату.

На думку відповідача позивач отримала житло, як член сім'ї військовослужбовця ОСОБА_2, а саме: за адресою: АДРЕСА_1.

Проте у вищенаведеній відповіді та у судовому засіданні відповідачем не доведено, що вказана квартира знаходиться у власності, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1

Тоді як постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.06.2012 року по справі №2а-4371/12/0170/1, яка набрала чинності 24.09.2012 року , і на яку йдеться посилання у позові, встановлено, що ОСОБА_2 (батько позивача) є військовослужбовцем, звільненим з військової служби, в якого відсутнє у м. Сімферополі житло, та підтверджено право ОСОБА_2 (батько позивача) отримати на сім'ю з двох осіб благоустроєне житлове приміщення, і, крім того, судом зобов'язано Військовий комісаріат АР Крим оформити документи та зареєструвати ОСОБА_2 по базі Військового комісаріату АР Крим до одержання жилого приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб Військового комісаріату АР Крим щодо відмови у реєстрації ОСОБА_1 за місцем знаходження на квартирному обліку та зобов'язання Військового комісаріату АР Крим оформити документи та зареєструвати позивача по базі Військового комісаріату АР Крим до отримання постійного житла підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то в цій частині позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не доведено, що неможливість отримання посвідчення водія пов'язана з безпосередніми діями відповідача щодо відмови у реєстрації за місцезнаходженням Військового комісаріату АР Крим до одержання жилого приміщення.

Так, у наданому представником позивача листі УДАІ від 20.09.2012 року на адресу ОСОБА_2 наведено перелік документів, які необхідно надати для отримання свідоцтва водія, саме: паспорт чи документ, який його заміняє, з відміткою органу внутрішніх справ про реєстрацію місця проживання; дві фотографії (цвітні) 3,5*4,5 см; свідоцтво про закінчення учбового закладу; медичну довідку встановленого зразка відповідної категорії; квитанції про сплату за бланкову продукцію та послуги ДАІ.

З приводу усіх цих документів зазначається, що учбовим закладом на ім'я ОСОБА_1 документи не надавалися.

Тобто, з наведених обставин не вбачається прямого зв'язку між діями відповідача та неможливістю позивачки отримати посвідчення водія.

Стягнення моральної шкоди позивач також пов'язує з порушенням конституційного права на участь у виборах Президента України.

Статтями 23 та 1167 Цивільного кодексу України передбачено, з чого складається моральна шкода та підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст. 23).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (с.3 ст. 23).

Згідно до ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У статті 70 Конституції України визначено, що право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Позивачем не доведено, що з вини відповідача її було позбавлено права голосу на виборах.

Представником позивача надано суду постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.10.2012 року по справі №2а-12080/12/0170/10, стосовно якої також не надано даних щодо набрання чинності, в якій встановлено неможливість включення до реєстрів виборців позивача за відсутності реєстрації у паспорті або даних Військовим комісаріатом АР Крим.

Проте, навіть і за умови набрання чинності таким рішенням, встановлене не свідчить про порушення права голосу позивача, яке і є одним з конституційних прав громадянина, оскільки сам факт включення до реєстру виборців не свідчить безперечно про безпосередню реалізацію позивачем її права голосування, шляхом волевиявлення у певний встановлений день виборів.

Позивачем також не визначено яких страждань вона зазнала, яких критеріїв дотримувалася, визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 30000 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій посадових осіб Військового комісаріату АР Крим щодо відмови у реєстрації ОСОБА_1 за місцем знаходження на квартирному обліку та зобов'язання Військового комісаріату АР Крим оформити документи та зареєструвати позивача по базі Військового комісаріату АР Крим до отримання постійного житла є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині стягнення з Військового комісаріату АР Крим моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії посадових осіб Військового комісаріату АР Крим щодо відмови у реєстрації ОСОБА_1 за місцем знаходження на квартирному обліку.

Зобов'язати Військовий комісаріат АР Крим оформити документи та зареєструвати ОСОБА_1 по базі Військового комісаріату АР Крим до отримання постійного житла.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 34,41 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кисельова О.М.