Ухвала суду № 33215413, 22.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року м. Київ К/9991/50510/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Рибчинка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.10.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011

у справі № 2а-4969/08/2770/02

за позовомЗаритого акціонерного товариства «Кам'янець-Подільський хлібокомбінат»доКам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької областіпровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Зарите акціонерне товариство «Кам'янець-Подільський хлібокомбінат» (далі по тексту - позивач, ЗАТ «Кам'янець-Подільський хлібокомбінат») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі по тексту - відповідач, Кам'янець-Подільська ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2008 № 0000372342/0, № 0000382342/0, від 16.05.2008 № 0000372342/1, № 0000382342/1, № 0000371742/1, від 17.06.2008 № 0000382342/2, № 0000372342/2, від 19.06.2008 № 0000371742/2, від 21.08.2008, № 0000721742/3, № 0000382342/3, № 0000372342/3.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.10.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.01.2008 по 25.02.2008 Кам'янець-Подільською ОДПІ проведена виїзна позапланова перевірка ЗАТ «Кам'янець-Подільський хлібокомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2007, за результатами якої складений акт перевірки від 03.03.2008 № 411 234 00380451, яким встановлено наступні порушення: п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п.п. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, занижено податок на прибуток на суму 26069,00 грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, занижено податок на додану вартість на суму 29945,00 грн.; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 19.2.1 та п.п. 19.2.2 п.19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 110489,69 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2008 № 000371742/0, № 0000372342/0, № 0000382342/0.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.05.2008 № 0000372342/1, № 0000382342/1, № 0000371742/1, від 17.06.2008 № 0000382342/2, № 0000372342/2, від 19.06.2008 № 0000371742/2, від 21.08.2008 № 0000721742/3, № 0000382342/3, № 0000372342/3.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції

Відповідно до п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства; будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

«Порядком видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку» не передбачено, що відсутність будь-якого реквізиту є підставою для відмови на видачу цієї довідки у пільзі, що визначена п.п. 4.3.36 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

У довідках, які пред'явлені позивачу фізичними особами-виробниками молока, вказано всі необхідні реквізити, передбачені у п. 3 «Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку», а саме: зазначено порядковий номер, за яким довідку зареєстровано, та дата (число, місяць і рік) її видачі; довідки видано відповідним органом місцевого самоврядування; ідентифіковано особу - виробника сільськогосподарської продукції (зазначено прізвище, ім'я, по батькові власник яка сільськогосподарської продукції); зазначено ідентифікаційний номер, номер та серія паспорта, місце проживання; зазначене розмір земельної ділянки; зазначено найменування реалізованої сільськогосподарської продукції; зазначено ініціали та прізвище голови та/або секретаря виконавчого комітету сільської ради. Дані довідки були видані сільськими радами раніше дати набрання чинності «Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку».

Оформлення довідки не друкарським способом, а виписування вручну та відсутність дати, до якої дійсна довідка, на думку судів попередніх інстанцій не може свідчити про недійсність такої довідки і не може заперечувати наявність статусу власника виробленої сільськогосподарської продукції, з чим погоджується і колегія суддів.

Посилаючись на п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1603 «Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку», податковий орган вимагав надати інформацію щодо видачі громадянам довідок за формою 3-ДФ в період з 01.01.2004 по 30.09.2007.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що молоко здавалося позивачу безпосередньо власниками виробленої сільськогосподарської продукції.

Відповідачем не надано жодного доказу, що молоко придбавалося не у власників сільськогосподарської продукції, вирощеної (виробленої) ними на власних земельних ділянка.

Щодо нарахування податку на прибуток в сумі 26069,00 грн., то колегія суддів зазначають наступне.

В акті перевірки вказано, що позивачем занижено податок на прибуток в результаті невірного визначення вартості послуг по переробці давальницької сировини, чим порушено вимоги п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підставою для такого твердження стало припущення того, що вартість послуг по переробці давальницького борошна була нижчою рівня витрат (собівартості), понесених при виробництві хлібобулочних виробів з власного борошна та зроблено висновок про заниження суми доходу від переробки давальницької сировини.

В основу такого припущення було взято показники планової рентабельності, хоча згідно «Основних положень про склад витрат виробництва (обігу) на підприємствах і в організаціях» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1994 № 759, собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, безпосередньо пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Також відповідачем не було взято до уваги і норми Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 N 473, п. 4 якого зазначено, що планування собівартості продукції для підприємств є лише складовою частиною планування діяльності промислового підприємства.

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 11729/7581 в додатках до акту перевірки «Розрахунок відхилення вартості по переробці давальницького борошна від вартості послуг, обрахованих виходячи з рівня собівартості виготовлення власних хлібобулочних виробів» відповідачем використана не фактична повна собівартість виготовлення хлібобулочних виробів з власної сировини, а розрахункова, тобто планова, що не дає підстав вважати заниженою вартість послуг по переробці давальницької сировини.

Оскільки судами попередніх інстанцій та судово-економічною експертизою встановлено, що заниження валового доходу на 149740,00 грн. в результаті невірного визначення відповідачем вартості послуг по переробці давальницької сировини документально не підтверджено, то протиправним є висновок відповідача по порушення позивачем п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податкового зобов'язання в сумі 29945,00 грн.

Пунктом 1.7. «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 N 327, на який посилається відповідач, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином акт перевірки не є належним доказом фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)А.О. Рибченко

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова