Постанова № 33214975, 21.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2013 року 09:50 № 826/9173/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ягунов Ю.К. (довіреність від 20.03.2013 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд»до Київської міжрегіональної митниці Міндоходівпроскасування рішення про коригування митної вартості товару,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 22.04.2013 № 100250000/2013/600509/2.

Позивач зазначає, що 22.04.2013 р. пред'явив до митного оформлення каву смажену в зернах та каву натуральну смажену та мелену марки «Жокей Традиційний», визначивши його вартість у розмірі 70 722,78 доларів США. В якості складової митної вартості також було визначено транспортні витрати у розмірі 10 000 грн. Митна вартість була визначена, як зазначає позивач, за першим методом. У зв'язку з митним оформленням також було надано необхідний перелік документів.

Однак, як зазначає позивач, митниця не погодилась із визначенням митної вартості за першим методом та прийняла спірне рішення про визначення митної вартості за шостим (резервним) методом у зв'язку з чим митна вартість була збільшена з 71 973,87 доларів США до 145 679,45 доларів США. Підставою для прийняття спірного рішення, як зазначає позивач, стали відомості, наведені у МД від 03.03.2013 р.

З огляду на наведене, як зазначає позивач, він був вимушений здійснити митне оформлення відповідно до рішення митниці про коригування митної вартості шляхом оформлення та подання 22.04.2013 р. митниці нової декларації.

У той же час, як зазначає позивач, після цього ним було подано також додаткові документи на підтвердження митної вартості, однак митниця залишила оскаржуване рішення без змін.

Як зазначає позивач, подані митниці документи у повному обсязі підтверджують заявлену позивачем митну вартість, їх зміст не дає підстав для сумніву у заявленій митній вартості. Позивач також зазначає, що спірне рішення не містить визначення - які саме розбіжності були виявлені у поданих позивачем документах та у чому вони полягають. При цьому, як вказує позивач, за вказаною митницею МД від 03.03.2013 р. жоден товар не розмитнювався, МД від цієї дати із зазначеним митницею номером не існує.

Наведені у спірному рішенні доводи в обґрунтування висновків митниці позивач вважає не обґрунтованими, у зв'язку з чим у сукупності з іншими викладеними у позові доводами, вважає спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Митниця надавши заперечення та матеріали в обґрунтування цих заперечень, у задоволенні позову просить відмовити, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

У той же час відповідач, будучи належним чином повідомленим 25.06.2013 р. про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання 21.08.2013 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття не надав, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України розгляд справи не відкладався та ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між позивачем (покупцем) та ООО «Караван» (Росія) 15.12.2008 р. було укладено контракт № 4-к на поставку товарів - чай, кава в асортименті, обладнання та інші товари.

Згідно з додатком № 84 від 15.04.2013 р. до вищезгаданого контракту, сторони обумовили постачання кави смаженої в зернах, молотої кави всього 4-х найменувань (вищого ґатунку, у поліпропіленових пачках) на загальну суму 70 722,78 доларів США на умовах FCA - Санкт-Петербург. Виробником визначено ООО «Невские Пороги» (Росія). Кількість упаковок (вант.місць) 3305, вага нетто 18099,30 кг., вага брутто - 19 965,50 грн.

Сторонами оформлено інвойс на поставку від 15.04.2013 р.

Згідно інвойсу: ціна пачки Кава жарена в зернах Жокей Традиційний вагою пачки 0,4 кг. - 1,73 доларів США за фасовку/пачку (далі - Товар-1); ціна Кави жареної молотої у пачці вагою 0,1 кг. - 0,41 доларів США (далі - Товар-2); Кави жареної молотої у пачці вагою 0,250 кг. - 0,95 доларів США (далі - Товар-3); Кави жареної молотої у пачках вагою 0,500 кг. - 1,90 доларів США (далі - Товар-4).

Позивачем до Київської регіональної митниці ДМСУ, правонаступником якої відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24 грудня 2012 року № 726/2012 та постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20 березня 2013 року № 229 є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, 22.04.2013 р. подано МД, якій присвоєно № 100250000/2013/054357. Згідно з МД митну вартість визначено за першим методом - за ціною договору. При цьому, до МД додано Декларацію митної вартості (ДМВ) де вартість товару визначена на рівні 70 722,80 доларів США, що складало 565 287,1805 грн. У ДМВ також визначено складові митної вартості - витрати на транспортування до UA пп Катеринівка-Крупець (кордон України/Росії) у розмірі 10000 грн. (транспортування по території Росії). Загалом заявлена митна вартість визначена на рівні 757 287,18 грн., а в іноземній валюті - 71 793,87 доларів США. Позивачем разом з МД надано, крім іншого, рецептуру кави від виробника, бухгалтерську довідку виробника щодо виробничої собівартості готової продукції.

22.04.2013 р. позивачу направлено повідомлення про надання згідно з ч. 3 ст. 53 МК України додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, висновки експертної організації щодо вартості, інформація біржових організацій щодо вартості сировини.

Листом від 22.04.2013 р. позивач повідомив митницю, що процедуру консультацій проведено. Крім того, зазначено, що надати додаткові документи на партію товару на даний момент не має можливості.

Київською регіональною митницею прийнято спірне рішення відповідно до якого митну вартість визначено за резервним методом на рівні 145 679,45 доларів США. Вартість за одиницю - 8,0489 доларів США за 1 кг. (у запереченнях на позов - 8,0490) при тому, як зазначає митниця у запереченнях на позов, заявлена позивачем митна вартість товару становила 3,9766 доларів США за 1 кг.

Зазначено у спірному рішенні, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів: неподання декларантом додаткових документів, виписки з бухгалтерської документації, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, висновки експертної організації щодо вартості, інформація біржових організацій щодо вартості сировини.

Також у спірному рішенні зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом на підставі МД від 03.03.2013 р. № 100250000/2013/048873. Попередні методи не застосовані у зв'язку з відсутністю, як зазначено у спірному рішенні, інформації.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України позивачем 22.04.2013 р. подано нову МД за № 100250000/2013/054526, де митна вартість визначена згідно оскаржуваного рішення. На підставі цієї МД товар випущено у вільний обіг.

У той же час, враховуючи рекомендації, викладені у спірному рішенні щодо надання додаткових документів та з метою перегляду спірного рішення, 30.04.2013 р. позивач звернувся до митниці з листом № 14019 надавши митниці додаткові документи, зокрема: первинні документи щодо реалізації кави на території України, експортну декларацію, інвойс, CMR, акт експертизи від 15.04.2013 р., договір поставки між ООО «Невские пороги» (рос.) (продавець) та ООО «Караван» (рос.) (покупець, постачальник на користь позивача), первинні та платіжні документи до нього, лист ООО «Невские пороги» про рівень відпускних цін, прайс-лист ООО «Караван» на кавову продукцію від 01.04.2013 р., довідка про рецептуру кави, бухгалтерська довідка про собівартість кави, договір транспортування з додатком та довідкою про транспортні витрати.

У відповідь на цей лист митниця листом від 14.05.2013 р. за № 14/2-11/6175 повідомила про наступне.

Зазначено, зокрема, що (1) відповідно до акту експертизи Санкт-Петербурзької ТПП від 15.04.2013 р. виробник товарів ООО «Невские пороги» та ООО «Орими Трэйд» (Росія) є учасниками однієї групи осіб, тобто, як зазначає митниця, пов'язаними особами. Постачання здійснюється згідно з внутрішніми накладними. Інформація щодо умов оплати за сировину та готову продукцію відсутня.

Зазначено, що згідно з Актом експертизи продавець даної партії товару на Україну ООО «Караван» (Росія) постачає сировину (кава зелена у зернах) фактичному виробнику продукції ООО «Невские пороги» (Росія). Документи щодо умов постачання сировини та умови оплати за неї митниці, як зазначено у вищезгаданому листі, не надано.

У листі митницею зазначається, що (3) позивачем надана податкова накладна від 23.04.2013 р. (покупець ТОВ «Орімі Трейд ЛТД», Україна) на продаж всіє партії товару, оформлення якої здійснено за МД від 22.04.2013 р. За даними сайту мережі Інтернет, як зазначає митниця, до продажу рекламується та пропонується тільки продукція, яку вироблено під контролем ООО «Орими Трэйд» (Росія). Даний факт, як зазначає митниця, зазначений також на упаковці кави.

Таким чином, як зазначає митниця у листі, можна зробити висновок, що зазначені підприємства мають відношення до продажу зазначеної партії товару та, можливо, є пов'язаними особами.

У зв'язку з цим відповідач надалі вказує, що митниці не надано документів, що дають підстави впевнитись, що жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві.

У відповіді на лист позивача митниця також зазначає, що в пакеті документів наданий рахунок від 15.04.2013 р. від продавця ООО Невские пороги» покупцю ООО «Караван». Продаж товару в Україну відбувся у цей же день на підставі інвойсу від 15.04.2013 р. Але згідно з платіжним дорученням № 402 оплату за товар ООО «Караван» здійснив 25.04.2013 р.

Згідно з першим інвойсом (між резидентами Росії) вартість партії товару становить 79477,61 доларів США (2458263,57 рос.руб. з податками - 374 989,36 грн.). Потім, як зазначає митниця, резидент Росії продає партію товару позивачу за ціною 70 722,78 доларів США.

Тобто, як приходить до висновку митниця, за результатами аналізу виявлено, що фірма ООО «Караван» (Росія) не тільки не має ніякого прибутку, але й має збитки, що суперечить загальноприйнятій світовій практиці торгівлі.

У відповіді митниця також зазначає, що оскільки поставка з Росії здійснювалась через посередника, існують додаткові витрати на території Росії на переміщення товару (поставка від виробника посереднику здійснюється на умовах само вивезення зі складу постачальника) та його зберігання. Відповідна інформація, як зазначає митниця на адресу позивача, останнім відповідачу не надана.

Крім того, зазначається, що позивачем наданий прайс-лист не виробника, а посередника (продавця на користь позивача).

Зазначено, що позивачем надані не в повному обсязі додаткові документи: виписки з бух.документації, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, висновки експертної організації щодо вартості сировини.

У зв'язку з цим митниця вказує про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку митниці тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Що ж стосується нормативно-правового регулювання у сфері спірних відносин, слід зазначити, що відповідно до ст. 257 МК України (2012) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів (ч. 1 ст. 264 МК України).

З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України (2012) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В даному випадку, виходячи з наведених вище норм законодавства та досліджених під час розгляду справи матеріалів, які надавались позивачем під час митного оформлення товару, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення.

Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти, недостовірності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1 ст. 58 та ч. 2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а отже і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 57 та ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів.

При цьому, митницею не надано жодних документальних відомостей з інформаційно-аналітичних баз даних митної служби і таким чином не доведено перед судом визначене у спірному рішенні твердження митниці про відсутність інформації, необхідної для застосування інших методів, ніж резервний, а відтак не доведено послідовної неможливості застосування методів, що передують резервному.

У той же час, надані позивачем первинні документи (контракт, інвойс, ДМВ, інші супровідні документи) кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар, умови поставки, ціну товару, складові митної вартості (транспортні витрати), які у сукупності містять відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості.

Наявні відомості та документи не дають підстав для виникнення сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару, що у свою чергу зумовлює висновок про безпідставність витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування з посиланням, у т.ч. на відмову у наданні додаткових документів.

В контексті наведеного слід зазначити, що витребовуючи у позивача додаткові документи, митниця у запиті не конкретизувала яку саме бухгалтерську документацію слід надати позивачу та на підтвердження яких саме обставин необхідно надати цю документацію, що у свою чергу обмежувало позивача у можливості виконання вимог митниці та створювало штучні умови для необґрунтованого виникнення обставин (ненадання додаткових документів), які зумовлювали прийняття спірного рішення.

У той же час, виходячи з аналізу наведених вище норм митного законодавства, за умови не наведення митним органом доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності, витребування цим органом переліку додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а також у разі ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування з боку митниці неможливості визначення митної вартості за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості, ніж перший, та, відповідно, для прийняття рішення про коригування митної вартості.

При цьому, перевіряючи відповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, слід зазначити наступне.

Так, у спірному рішення, як на підставу для коригування митної вартості, митниця посилається на МД від 03.03.2013 р. за № 100250000/2013/048873. Однак, під час розгляду справи не надано МД за наведеним номером, датованої 03.03.2013 р., а відтак митницею не надано доказів, на яких ґрунтується спірне рішення, що вказує на його необґрунтованість.

Під час розгляду справи надано МД від 01.03.2013 р. за таким же номером, однак, в порядку підтвердження дотримання вимог п. 2 ст. 55 МК України, під час розгляду справи не надано обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні (8,0489 доларів за 1 кг.), а з наведених у МД № 100250000/2013/048873 відомостей така ціна не випливає. Тобто, спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів та митницею не доведено обґрунтованості рівня визначеної ним у спірному рішенні ціни товару, скоригованої митним органом. Спірне рішення також не розкриває конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на невідповідність спірного рішення вимогам ч. 2 ст. 55 МК України, а отже і на його протиправність.

Крім того, в порушення наведених приписів спірне рішення не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Зокрема, у спірному рішенні загально визначено, що надані документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості.

Однак, виходячи з вимог ч. 2 ст. 55 МК України, у спірному рішенні не визначено: які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати; яка конкретно інформація є наявною у митного органу, яка у свою чергу призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Тобто, в даному випадку спірне рішення містить загальні посилання в обґрунтування спірного рішення та не розкриває фактів та відомостей, не деталізує тих обставин та підстав, які мають міститись у рішенні про коригування митної вартості.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід додати наступне.

Так, враховуючи рекомендації загального характеру, викладені у спірному рішенні щодо надання додаткових документів та з метою перегляду спірного рішення, 30.04.2013 р. позивач звернувся до митниці з листом № 14019 надавши митниці додаткові документи, зокрема: первинні документи щодо реалізації кави на території України, експортну декларацію, інвойс, CMR, акт експертизи від 15.04.2013 р., договір поставки між ООО «Невские пороги» (рос.) (продавець) та ООО «Караван» (рос.) (покупець, постачальник на користь позивача), первинні та платіжні документи до нього, лист ООО «Невские пороги» про рівень відпускних цін, прайс-лист ООО «Караван» на кавову продукцію від 01.04.2013 р., довідка про рецептуру кави, бухгалтерська довідка про собівартість кави за березень 2013 р., договір транспортування з додатком та довідкою про транспортні витрати.

Крім того, позивачем надано первинні документи щодо рівня цін на товар на внутрішньому ринку України (у торгових мережах).

У відповідь на цей лист, як зазначено вище, митниця у листі від 14.05.2013 р. за № 14/2-11/6175 зазначила про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування.

У наведеному листі зазначено, зокрема, що відповідно до акту експертизи Санкт-Петербурзької ТПП від 15.04.2013 р. виробник товарів ООО «Невские пороги» та ООО «Орими Трэйд» (Росія) є учасниками однієї групи осіб, тобто, як зазначає митниця, пов'язаними особами. Постачання здійснюється згідно з внутрішніми накладними. Інформація щодо умов оплати за сировину та готову продукцію відсутня.

Зазначено, що згідно з Актом експертизи продавець даної партії товару на Україну ООО «Караван» (Росія) постачає сировину (кава зелена у зернах) фактичному виробнику продукції ООО «Невские пороги» (Росія). Документи щодо умов постачання сировини та умови оплати за неї митниці, як зазначено у вищезгаданому листі, не надано.

У листі митницею зазначається, що позивачем надана податкова накладна від 23.04.2013 р. (покупець ТОВ «Орімі Трейд ЛТД», Україна) на продаж всіє партії товару, оформлення якої здійснено за МД від 22.04.2013 р. За даними сайту мережі Інтернет, як зазначає митниця, до продажу рекламується та пропонується тільки продукція, яку вироблено під контролем ООО «Орими Трэйд» (Росія). Даний факт, як зазначає митниця, зазначений також на упаковці кави.

Таким чином, як зазначає митниця резюмуючи наведене у сукупності, можна зробити висновок, що зазначені підприємства мають відношення до продажу зазначеної партії товару та, можливо, є пов'язаними особами. Тобто, доводи митниці ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Митницею при цьому та з урахуванням первинних документів на подальшу поставку позивачем ввезеного товару на території України до ТОВ «Орімі Трейд ЛТД» (Україна) не зазначено - яким чином вказане вище митницею впливає на достовірність наданих позивачем відомостей за контрактом з безпосереднім постачальником позивача, на ціну імпорту товару та на складові митної вартості, а також не доведено у зв'язку з наведеним обставин заниження митної вартості товару, що вказує на відсутність підстав для врахування наведеного в обґрунтування доводів митниці щодо виникнення сумнівів стосовно наведених позивачем відомостей та, відповідно, в обґрунтування оскаржуваного рішення.

У зв'язку з цим відповідач надалі вказує, що митниці не надано документів, що дають підстави впевнитись, що жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві.

Проте, митницею не зазначається, які саме необхідно надати документи, які б давали можливість митниці впевнитись у наведених питаннях та під час розгляду справи не доведено виникнення обставин руху виручки у наведений вище спосіб, а отже і наявності обмежень, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 58 МК України для застосування першого методу.

У відповіді на лист позивача митниця також зазначає, що у пакеті документів наданий рахунок від 15.04.2013 р. від продавця ООО «Невские пороги» покупцю ООО «Караван». Продаж товару в Україну відбувся у цей же день на підставі інвойсу від 15.04.2013 р. Але згідно з платіжним дорученням № 402 оплату за товар ООО «Караван» здійснив 25.04.2013 р.

Проте, митниця не визначає яким чином наведене могло вплинути або вплинуло на рівень митної вартості товару.

Як надалі зазначає митниця у своїй відповіді на звернення про перегляд спірного рішення, згідно з першим вищезгаданим інвойсом (між резидентами Росії) вартість партії товару становить 79477,61 доларів США (2458263,57 рос.руб. з ПДВ - 374 989,36 грн.). Потім, як зазначає митниця, резидент Росії продає партію товару позивачу за ціною 70 722,78 доларів США (без ПДВ).

Тобто, як приходить до висновку митниця, за результатами аналізу виявлено, що фірма ООО «Караван» (Росія) не тільки не має ніякого прибутку, але й має збитки, що суперечить загальноприйнятій світовій практиці торгівлі.

Як вбачається з наведених доводів митниці, при формуванні цієї позиції нею враховувались ціни на внутрішньому ринку Росії, які у свою чергу враховували податки (ПДВ).

У той же час, згідно з експертним висновком ДП «Держзовнішінформ» від 04.06.2013 р. № 11/519, який наданий митниці в межах встановленого ч. 8 ст. 55 МК України строку надання додаткових документів, а саме з листом від 05.06.2013 р. № 04-2124, встановлено наступне.

Так, на підставі, зокрема, отриманих від виробника товару відомостей, ціни на товари на умовах самовивозу від виробника (Санкт-Петербург) та ціни на ті самі товари за контрактом між ООО «Караван» з позивачем на умовах FCA (Санкт-Петербург), перебували на наступному рівні: Товар-1: відповідно 1,64/1,73 доларів США за пачку; Товар-2: відповідно 0,39/0,41 доларів США; Товар-3: 0,90/0,95 доларів США, Товар-4: 1,81/1,90 доларів США. Наведене спростовує доводи митниці про придбання контрагентом позивача кави та її продаж позивачу із збитком та з наведеного не вбачається наявності обставин, які б вказували на заниження позивачем митної вартості товарів або зумовлювали виникнення обґрунтованого сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості.

У відповіді митниця також зазначає, що оскільки поставка з Росії здійснювалась через посередника, існують додаткові витрати на території Росії на переміщення товару (поставка від виробника посереднику здійснюється на умовах самовивезення зі складу постачальника) та його зберігання. Відповідна інформація, як зазначає митниця на адресу позивача, останнім відповідачу не надана. Проте, митницею не доведено наявності/здійснення наведених вище витрат.

В контексті наведеного слід додати, що за умовами контракту товар постачався позивачу на умовах FCA (Санкт-Петербург), що відповідно до правил Інкотермс передбачає відвантаження товару зі складу та подальше перевезення за рахунок покупця, відомості про витрати щодо чого зазначені позивачем у ДМВ та підтверджені документально, що вказує на безпідставність доводів та вимог митниці в контексті викладеного у відповіді позивачу, на відсутність підстав для висновку про додаткові складові митної вартості, а також вказує на неврахування митницею всіх обставин, що мали значення при формуванні позиції відповідача.

Крім того, зазначається, що позивачем наданий прайс-лист не виробника, а посередника (продавця на користь позивача). У той же час, позивачем також було надано митниці лист виробника (ООО «Невские пороги») № 53 від 26.04.2013 р. про рівень відпускних цін. Рівень цих цін врахований у вищезгаданому експертному висновку ДП «Держзовнішінформ» від 27.05.2013 р. Наведене вказує на формування висновків митниці без врахування всіх відомостей та обставин, що мали значення для їх об'єктивного формування.

З наведеного в сукупності не вбачається обставин та відомостей, які б зумовлювали виникнення об'єктивного сумніву у задекларованій позивачем митної вартості. Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документах або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1. ст. 29 МК України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України, як вже зазначалося, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд виходячи із вищевикладеного, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Керуючись вимогами статей 11, 69 - 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» (код з ЄДР 30307990, поштова адреса: 03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, 30; адреса з ЄДР 07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 14) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару від 22.04.2013 № 100250000/2013/600509/2.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 27.08.2013 р.