Постанова № 33214890, 21.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2013 року 11:07 № 826/6707/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 30.05.2013 р.), ОСОБА_2 (довіреність від 14.02.2012 р.)

від відповідача: Гривнак А.В. (довіреність від 24.12.2012 р.)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПСтретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Онтайм»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 № 00000617.2,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 № 00000617.2, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 133 843 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що спірне рішення прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Онтайм» (третьою особою) при виконанні третьою особою ремонтних робіт (технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів).

Висновки ДПІ, як зазначає позивач, ґрунтуються на обставинах, пов'язаних із порушенням та розслідуванням кримінальної справи № 07-12156 проти директора ТОВ «Онтайм», зокрема, на тому, що декларації з ПДВ за період, що перевірявся, а також податкові накладні є недійсними, оскільки підписані особою, яка ймовірно не є керівником підприємства.

У той же час, позивач вважає, що податковий орган в даному випадку покладає на позивача відповідальність за можливі порушення, вчинені контрагентом при здійсненні обліку спірних операцій, що, однак, як зазначає позивач, не передбачено законодавством, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.

Позивач зазначає, що під час перевірки податковому органу були подані всі документи бухгалтерського та податкового обліку, які є підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законним та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Направлене на адресу третьої особи поштове відправлення з ухвалою суду (про відкриття провадження у справі, про залучення до участі у справі третьої особи та про витребування документів), яке було направлено за визначеною в ЄДР адресою, повернуто поштою без вручення з незалежних від суду причин («за закінченням терміну зберігання»), у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали в силу закону вважається врученою третій особі та вона вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судове засідання не з'явилася, витребуваних судом доказів на підтвердження взаємовідносин з позивачем та на підтвердження реальності операцій не надала, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.08.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (РНОКП НОМЕР_1; поштова адреса: 04116, АДРЕСА_1) за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. та з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 25.12.2012 р. № 44/1702-НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивач зареєстрований платником ПДВ з 31.07.2007 р.

До основних видів діяльності позивача належить, як зазначено в Акті перевірки, надання в оренду машин, устаткування та товарів; надання в оренду вантажних автомобілів.

Зазначено, що фактично у періоді, який перевірявся, позивач надавав в оренду спецтехніку для обслуговування літаків.

Перевіркою виявлено взаємовідносини з ТОВ «Онтайм» (код з ЄДР 33305231; адреса: 08300, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Радгоспна, 4).

Зазначено про направлення 14.09.2012 р. до зазначеного товариства листа про надання інформації та її документального підтвердження у зв'язку із встановленням сумнівності у факті здійснення операції. Відповідь, як зазначено в Акті перевірки, станом на 25.12.2012 р. до ДПІ не надходила.

У той же час, зазначається, що відповідно до акту від 11.10.2011 р. № 401/23-404/33305231 про результати проведення перевірки ТОВ «Онтайм» за період з 01.02.2011 р. по 30.06.2011 р., складеним ДПІ у Подільському районі м. Києва, встановлено, що декларації з ПДВ з додатками за зазначений період є недійсними, оскільки підписані особою, яка ймовірно не є керівником підприємства (постанова слідчого ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва від 30.09.2011 р., згідно з якою в ході слідства ТОВ «Онтайм» було проведено почеркознавче дослідження зразків підпису на податковій звітності та іншій документації, за результатами якого встановлено, що підписи є підробленими, в результаті чого було порушено кримінальну справу № 07-12156 за ознаками злочину передбаченого ст. 358 КК України).

Згідно із зазначеним актом від 11.10.2011 р. до основних видів діяльності контрагента віднесено підбір та забезпечення персоналом.

При цьому, в акті перевірки контрагента зазначається (стор. 20), що в ході перевірки вбачається відсутність реальної можливості поставок, зокрема, робіт/послуг контрагентам-покупцям від ТОВ «Онтайм». Операції не підтверджуються з урахуванням наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та інших ресурсів.

На стор. 25 цього акту перевірки зазначено, що ТОВ «Онтайм» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту.

Як надалі зазначається в Акті перевірки, слідством встановлено, що невстановлені особи 22.11.2010 р. придбали ТОВ «Онтайм», переєструвавши в Подільській районній в м. Києві державній адміністрації з метою прикриття незаконної діяльності, та протягом лютого-червня 2011 року надавали до ДПІ у Подільському районі м. Києва завідомо підроблені документи ТОВ «Онтайм».

У взаємозв'язку з наведеним та виходячи з того, що операції контрагентом позивача фактично не виконувались, на стор. 14 Акту перевірки зазначається, що перевіркою встановлено завищення задекларованих показників у р. 10.1. декларації з ПДВ за лютий 2011 р. на 90785 грн., за квітень 2011 р. на суму 43058 грн. внаслідок включення до складу Податкового кредиту вартості послуг, отриманих від ТОВ «Онтайм» на загальну суму 803 060,08 грн., у т.ч. ПДВ 122 843 грн.

Вказана розбіжність виникла, як зазначено в Акті перевірки, у зв'язку з тим, що підприємцем до складу податкового кредиту з ПДВ віднесено суму ПДВ, підтвердженими податковими накладними, оформленими з порушенням, оскільки підписані особою, яка ймовірно не є керівником підприємства.

ДПІ зазначає, що у зв'язку з цим порушено п. 198.6. ПК України, відповідно до якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

В контексті викладеного також в Акті перевірки зазначається, що відповідно до службової записки ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.07.2011 р. № 586/26-7 підписи на податковій звітності та іншій документації, є підробленими.

Зазначається також, що до перевірки були надані договір на виконання ремонтних робіт № 2 від 01.02.2011 р., укладений з ТОВ «Онтайм» та податкові накладні № 43, 50, 51, 52, 53, видані ТОВ «Онтайм» та підписані ОСОБА_5, відносно чого ДПІ посилається на обставини розслідування вищезгаданої кримінальної справи та підробку підписів на документах.

Відтак, у р. 3 «Висновки» ДПІ зазначає, що перевіркою встановлено порушення п. 198.6. ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2011 р., квітень 2011 р. на загальну суму 133843,00 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення, яке за результатами оскарження в органах ДПС залишено без змін.

При цьому, під час розгляду справи відповідачем надано вирок Подільського районного суду м. Києва від 20.06.2012 р. (справа № 2607/5472/12), який набрав законної сили (лист суду від 18.07.2013 р. та копія вироку залучено до матеріалів справи) ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України («Службова недбалість»).

Судом під час розгляду кримінальної справи встановлено, що ОСОБА_5 будучи службовою особою - директором ТОВ «Онтайм», неналежно виконуючи свої обов'язки через несумлінне ставлення до них, не організував належним чином на підприємстві ведення бухгалтерського обліку та звітності, невірно обрав форму його ведення, не призначивши на посаду бухгалтера - кваліфікованого спеціаліста, керуючись для виконання вказаної роботи власними переконаннями, у період з березня по травень 2011 року скоїв службову недбалість. Зокрема, як вбачається з вироку суду, за період березня по травень 2011 року ОСОБА_5 не відобразив у податковій звітності податкового зобов'язання у загальній сумі 4 054 531 грн., тим самим занизив та не сплатив до Державного бюджету України ПДВ у розмірі 810 906,20 грн.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, до матеріалів справи надано копію договору № 2 від 01.02.2011 р. на виконання ремонтних робіт, який підписаний між ТОВ «Онтайм» («виконавець», в особі ОСОБА_5») та ФОП ОСОБА_4 (замовник).

Згідно з умовами договору Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з технічного обслуговування та ремонту наданих Замовником транспортних засобів.

Зазначено у договорі, що крім вартості послуг, замовник оплачує виконавцю вартість матеріалів та запасних частин, наданих виконавцем.

Згідно з п. 3.1.3. договору позивач має право контролювати виконання робіт.

Відповідно до п. 3.1.4. договору, позивач має право надавати виконавцю власні матеріали, запасні частини для виконання послуг.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що прийняття транспортних засобів на ремонт оформляється актом приймання-передання.

Згідно з актом здачі-приймання від 28.02.2011 р. зазначено, що виконавець виконав ремонті роботи та технічне обслуговування самохідної установки обслуговування туалетів TK-WS30D, 2008 р. випуску. Вартість робіт склала 247 814 грн. з ПДВ 41302,40 грн. Акт з боку контрагента підписаний із зазначенням, що він підписаний директором ОСОБА_5

Окрім того, згідно з актом від 28.02.2011 р. зазначено, що контрагентом виконано ремонт та технічне обслуговування пересувної енергетичної установки АЭМГ-60/30, №ДТ22416194. Вартість робіт склала 22560 грн. з ПДВ 3760 грн. Акт з боку контрагента підписаний із зазначенням, що він підписаний директором ОСОБА_5

28 лютого 2011 року також підписаний акт про виконання контрагентом ремонтних робіт та технічного обслуговування АПА-100 ХТН 432000-01 №РГ23611203 модель 740, 1989 р.п. Вартість робіт склала 254 064 грн. з ПДВ 42344 грн. Акт з боку контрагента підписаний із зазначенням, що він підписаний директором ОСОБА_5

Між позивачем та контрагентом 28.02.2011 р. підписано також акт про виконання контрагентом ремонту та технічного обслуговування енергетичної установки АЭМГ-50М1 (без номеру). Вартість робіт склала 20274 грн. з ПДВ 3379 грн. Акт з боку контрагента підписаний із зазначенням, що він підписаний директором ОСОБА_5

12 квітня 2011 року між сторонами договору підписано акт про виконання контрагентом ремонту та технічного обслуговування спецтехніки. Акт не містить деталізації цієї техніки. Вартість робіт склала 258 347,68 грн. з ПДВ 43 057,95 грн.

Позивачу згідно зазначених актів видані податкові накладні із визначенням, що вони підписані директором ОСОБА_5: № 42 від 12.04.2011 р. на суму 258 347,68 грн. з ПДВ (ремонт та технічне обслуговування спецтехніки); 28.02.2011 р. № 50 на суму 247 814,40 грн. з ПДВ; № 51 від 28.02.2011 р. на суму 22560 грн. з ПДВ; № 52 від 28.02.2011 р. на суму 254064 грн. з ПДВ; № 53 від 28.02.2011 р. на суму 20274 грн. з ПДВ.

Оплата згідно з Актом перевірки проведена: 12.04.2011 р. на суму 275600 грн. з ПДВ, 04.04.2011 р. на суму 400 000 грн. з ПДВ.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача (їх невиконання), про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Так, виходячи із специфіки робіт/послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, їх виконання відповідно потребує щонайменше наявності у контрагента власних або орендованих виробничих приміщень, виробничого обладнання (машин, механізмів та інструментів), складських ресурсів (для зберігання матеріалів, запчастин), власного або залученого кваліфікованого технічного персоналу.

Проте, в даному випадку під час розгляду справи не надано доказів та не доведено наявності у контрагента власних або орендованих (залучених) ресурсів, зазначених вище, які є необхідними для виконання спірних операцій, а отже і не доведено можливості виконання контрагентом спірних операцій.

При цьому, під час розгляду справи не надано дефектних актів, актів передачі обладнання в ремонт та актів про повернення з ремонту, як-то передбачено договором. Не надано документальних підтверджень щодо номенклатури використаних запчастин та матеріалів, їх вартості, калькуляції вартості робіт.

Не надано і доказів допуску працівників контрагента на територію аеропорту, де, як зазначає позивач, здійснювався ремонт, як і персоніфікованої інформації щодо працівників, які за твердженням позивача виконували роботи, а також не надано і документальних підтверджень наявності допусків у працівників до виконання робіт з електрообладнанням, відомостей щодо кваліфікації працівників.

Не надано під час розгляду справи і доказів виконання обумовлених робіт іншими особами на умовах субпідряду.

При цьому, наведені вище відомості щодо наявності у контрагента відповідних ресурсів та можливостей, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод (обумовлених операцій) та звичайною діловою практикою, а також в даному випадку і умовами договору - відносно можливості контролювати виконання робіт.

Не надано під час розгляду справи і будь-яких первинних документів щодо руху по підприємству контрагента запчастин і матеріалів, використання яких для цілей виконання робіт обумовлювалось умовами договору.

Відносно відповідності наданих позивачем актів вимогам, що ставляться до первинних документів, слід зазначити, що жоден акт не містить деталізації - які саме конкретно роботи виконувались, які саме при цьому матеріали використовувались, тобто акти не містять визначення змісту операцій, що, однак, передбачено вищезгаданими приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звичайною діловою практикою, а відтак, зазначені акти не можуть бути прийняті судом в якості юридично значимих первинних документів для цілей підтвердження даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку. Наведене відповідає правовій позиції ВАС України, викладеній у постанові від 07.07.2011 р. (№ К-25801/08; номер рішення в ЄДРСР - 18257561), який крім іншого зазначив, що умовою достовірності доказів щодо придбання послуг ….., вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг. Виходячи з вищезгаданої правової позиції ВАС України первинні документи (акти), які мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, не можуть враховуватися при формуванні відповідних податкових вигод.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано документальних підтверджень наявності у контрагента відповідних ресурсів та здійснення ним реальної господарської діяльності, а також не надано тих документів/матеріалів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, позивачем та контрагентом не доведено того, що обумовлені договором роботи/послуги, були виконані/надані саме контрагентом позивача, за відносинами з яким і сформовано спірні суми податкових вигод.

При цьому слід зазначити, що з метою з'ясування всіх обставин у справі та відповідно до приписів ч. 1 ст. 151 КАС України особам, які беруть участь у справі та були присутні під час розгляду справи, поставлено питання щодо наявності додаткових доказів та пояснень в обґрунтування їх доводів та заперечень, крім наведених вище, щодо чого зазначені особи заявили про відсутність додаткових доказів та пояснень в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати на користь контрагента сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (РНОКП НОМЕР_1; поштова адреса: 04116, АДРЕСА_1) - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 27.08.2013 р.