Постанова № 33213570, 27.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Справа № 910/914/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Картере В.І.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року

у справі № 910/914/13

господарського суду міста Києва

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"

про стягнення грошових коштів

за участю представників

позивача - Устенко Л.В.

відповідача - Ганзієнко Д.С.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Антонов" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором №07-202-11 від 29.11.2011р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05 березня 2013 року (суддя Котков О.В.) у справі №910/914/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь Державного підприємства "Антонов" 838209,37 грн. основного боргу за договором №07-202-11 від 29.11.2011р., пені - 51701,03 грн., штраф - 58 674,65 грн. 3% річних - 757,83 грн. та судові витрати - 18 987,72 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Державне підприємство "Завод 410 ЦА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.6.2013р. та рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2013р. скасувати, а справу №910/914/13 передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 листопада 2011 року між позивачем (Агент або Виконавець) та відповідачем (Довіритель або Замовник) укладено договір №07-202-11, згідно умов п.п. 1.1., 1.2. якого Виконавець зобов'язується у 2011 році надати Замовникові послуги з навчання 16 (шістнадцяти) індійських фахівців питанням роботи з обладнанням неруйнівного контролю, програмами контролю старіння, попередження та контролю корозії.

На виконання умов зазначеного договору Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами послуги на суму - 838 209,37 грн., проте останній їх не оплатив, що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій на підставі правової оцінки поданих сторонами доказів, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог Державного підприємства "Антонов" та задовольнили їх.

Зважаючи на те, що касаційна скарга Державного підприємства "Завод 420 ЦА" не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині оскарження стягнутих з відповідача основного боргу та штрафних санкцій за порушення умов договору №07-202-11 від 29.11.2011р., колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши розрахунок здійснений судами, погоджується з їх обґрунтованими висновками про стягнення з відповідача 838209,37 грн. основного боргу, 51701,03 грн. - пені, 58 674,65 грн. -штрафу. та 757,83 грн. - трьох відсотків річних.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами заявника касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції ст.79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає їх помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. При цьому, з аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно дослідити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення відповідача із заявою про зупинення апеляційного провадження у даній справі стало те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2013р. було порушено провадження у справі №910/10208/13 за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Державного підприємства "Антонов" про визнання недійсним договору №07-202-11 від 29.11.2011р., стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у даній справі.

Проте на момент розгляду судом апеляційної інстанції справи №910/914/13 договір №07-202-11 від 29.11.2011р. є чинним, а суд не позбавлений можливості у даній справі встановити обставини, зокрема наявності чи відсутності заборгованості за надані позивачем послуги на умовах зазначеного договору.

Крім того, у разі визнання спірного договору недійсним у судовому порядку, відповідач не позбавлений права звернутись до суду на підставі ст.ст.112-114 Господарського процесуального кодексу України про перегляд рішення у справі №910/914/13 за нововиявленими обставинами.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене вище обставин, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 ЦА" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2013 року зі справи №910/914/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді В. І. Картере

С. С. Самусенко