Ухвала суду № 33210547, 22.08.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/4592/13-ц Провадження № 22-ц/772/2011/2013Головуючий в суді першої інстанції:Робак С.О.Категорія: 79Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Марчук В.С., Луценка В.В.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, предс-тавника заявника - відділу державної виконавчої служби Тульчинського ра-йонного управління юстиції Вінницької області Шершньової О.Д., розгляну-вши у відкритому судовоому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за поданням

державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинсько-

го районного управління юстиції Вінницької області Шершньової Оксани

Дмитрівни про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним сво-

їх зобов'язань,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 червня 2013 року ( а. с. 9-10 ) подання державного виконавця відділу державної ви-конавчої служби Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області задоволене. Встановлено тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України з вилученням паспорта громадянина Ук-раїни для тимчасового виїзду за кордон серії НОМЕР_1 з терміном дії до 26.12.2016 року до виконання ним своїх боргових зобов'язань. Виконання ух-вали покладено на Державну прикордонну службу України.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою у справі, ОСОБА_2 ос-каржує її в апеляційному порядку, просить дану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тульчинського РУЮ щодо обмеження його у праві виїзду за межі України ( а. с. 14-15 ). Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною, постановленою без врахування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на скаргу осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, наявні в ній, в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскар-жуваної судової ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно з частиною другою статті 307 ЦПК України за наслідками роз- гляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право по-становити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу; змінити ухвалу; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала суду першої інстанції від 03 червня 2013 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд, оскільки її постановлення у відповід-ності з нормами ст. 377-1 ЦПК України потягло неврахування певних об'єктив-них обставин у справі, на що посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_2

Держаний виконавець Шершньова О.Д. у поданні до суду посилалася на те, що на виконанні у відділі ДВС є виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 коштів у сумі 24030,00 гривень, але, починаючи з січня 2013 року боржник не сплачує стягувачу гроші, ухиляється від виконання цього свого зобов'язання.

Задовольняючи подання, суд вірно виходив з того, що у ОСОБА_2 наявне невиконане зобов'язання за судовим рішенням, що є підставою для його тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до виконання цього зобов'язання, тим більше, що вказані кошти потерпілому ОСОБА_7 борж-никові належить сплатити за вироком Тульчинського районного суду Вінниць-кої області, що набрав законної сили ще 20 лютого 2012 року.

Проте повністю погодитися із законністю оскаржуваної судової ухвали від 03 червня 2013 року не можна з огляду на наступне.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права грома-дян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так п. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Ук- раїну громадян України» як підставу для тимчасового обмеження у праві виї-зду за кордон передбачено наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець не надала жодних доказів того, яка сума заборгованості має місце на даний час, хоча частина коштів ОСОБА_2 сплачена. Крім цього, задоволення подання можливе й необхідне, якщо суду буде доведено ухилення боржника від виконання зобо-в'язання, якщо будуть надані докази того, що ОСОБА_2 вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що він за час вико-нання рішення виїжджав за межі України, що безпосередньо призвело до ви-никнення заборгованості, або боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця.

До подання державного виконавця додані лише окремі процесуальні доку-мети щодо наявності виконавчого провадження, але які дії нею вчинялися для примусового стягнення заборгованих коштів, доказів супротиву ОСОБА_2 відшкодування грошей ОСОБА_7 немає, навпаки, з матеріалів справи вбачається бездіяльність працівника ДВС у цьому конкретному виконавчому провадженні.

Вирішуючи питання про обмеження боржника у праві виїзду за межі Ук-раїни належить запропонувати останньому реально виконати наявне зобов'я-зання, вжити заходів до розв'язання спору за погодженням сторін або забез-печити зобов'язання заставою, якщо інше не передбачено міжнародним дого-вором України. Останнє вбачається вірогідним, оскільки ОСОБА_2 дій-сно має намір виїхати за кордон для працевлаштування, зокрема з метою спла-тити кошти за вироком суду.

Враховуючи наведене, обмеження у праві виїзду за кордон щодо ОСОБА_2 застосовано судом передчасно, без належного з'ясування фактичних об-ставин, доказів державної виконавчої служби.

За таких обставин постановлена у справі ухвала не може вважатися закон-ною і обгрунтованою, тому відповідно до ч. 2 п. 4 ст. 307 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 03 червня 2013 року скасувати, справу направити в суд першої інстанції на новий роз-гляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен -ня і оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому прова-дженню у справі.

Головуюча:

Судді:

З оригіналом вірно: