Рішення № 33210512, 25.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/2-5180/11 Провадження № 22-ц/772/2124/2013Головуючий в суді першої інстанції:Курбатова І.Л.Категорія: 27 Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінниць-кої області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Вавшка В.С., Жданкіна В.В.,

при секретарі Іщук О.В.,

за участю представника позивача, апелянта публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Мандера М.О., представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет

застави шляхом переведення корпоративних прав,

за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Мандера Миколи Олександровича на рішення Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 21 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

22 листопада 2011 року публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» ( далі - ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулося в Ленінський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_6 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ВАТ «Керамік» про звернення стягнення на предмет застави ( т. 1, а. с. 5-6 ). Позов мотивований тим, що між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ВАТ «Керамік» 11.12.2007 року був укладений кредитний договір № 56/2007-Ю, за яким ВАТ «Керамік» отримало у банку відкличну кредитну лінію в сумі 14500000,00 гривень з відсотковою ставкою 15% річних. Договорами 2008 року про вне-сення змін до кредитного договору остаточно було збільшено відсоткову ставку по отриманому кредиту до 21% річних. 29.12.2009 року у кредитний договір було внесено зміни про збільшення ліміту кредитної лінії до 18020000,00 гривень з відсотковою ставкою 13, 5% річних, а з 01.07.2010 року за згодою сторін, але не більше 21% річних. Для забезпечення виконання зобов'язань позичальником між банком та ОСОБА_6 29.12.2009 року був укладений договір застави корпоративних прав № 56/2007-Ю-З-1 вартістю 8005338,26 гривень, за яким в заставу банку були передані корпоративні права ОСОБА_6 як фізичної особи у приватному підприємстві - компанії «Владімір», а саме частка в розмірі 6425000,00 гривень, що становила 100% від розміру повністю сплаченого статутного капіталу цього підприємства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23 грудня 2009 року серії АГ № 865625. Зобов'язання за кредитним договором боржником належним чином не виконуються з 2010 року, сума заборгованості станом на листопад 2011 року становила 19 558868,10 гривень, у зв'язку з чим банк просив стягнути з відповідача за боргованість за кредитним договором в сумі 19558868,10 гри-вень шляхом звернення стягнення на корпоративні права фізичної особи ОСОБА_6 у приватному підприємстві - компанії «Владімір», а саме на частку у розмірі 6425000,00 гривень, що становила 100% розміру статутного капіталу цього приватного підприємства.

Указом Президента України від 05 липня 2012 року № 437/2012 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» ліквідовано Ленінський ра-йонний суд м. Вінниці та утворено Вінницький міський суд Вінницької області. Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2012 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження (т. 1, а. с. 154).

18 травня 2013 року представник ПАТ «КБ «Київська Русь» Мандер М.О. по-дав суду заяву щодо зміни позовних вимог, зазначивши, що завдяки витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 16 травня 2013 року позивачу стало відомо, що статутний капітал приватного підприємства - компанії «Владімір» складає 8052000,00 гривень. За таких обставин представник позивача просив суд задовольнити позов та звернути стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав від 29.12. 2009 року № 56/2007-Ю-З-1, укладеним ПАТ «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_6, шляхом переведення на ПАТ «Банк «Київська Русь» корпоративних прав у вигляді частки в статутному фонді ( капіталі ) приватного підприємства - компанії «Владімір» в розмірі 6425000,00 гривень, що складає 79,79% статутного фонду ( капіталу ) та належить ОСОБА_6 в рахунок часткового, в розмірі вартості вказаної долі, погашення заборгованості ВАТ «Керамік» за кредитним договором від 11.12.2007 року № 56/2007-Ю перед ПАТ «Банк «Київська Русь» ( т. 1, а. с. 219 ).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2013 року ( а. с. 249-257 ) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, представник ПАТ «Банк «Київська Русь» Мандер М.О. оскаржує його в апеляційному порядку, просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі ( т. 2, а. с. 2-5 ). Апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріаль-ного та процесуального права, на основі одностороннього та неповного з'ясу-вання всіх обставин справи, за їх недоведеності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали останньої, проаналі-зувавши наявні в справі докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга як цілком обґрунтована підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими об-грунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо-чинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Відмовляючи у позові ПАТ «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави шляхом переведення корпора-тивних прав, що нерозривно поєднані з часткою у статутному фонді ( капіталі ) підприємства, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем уже обраний спосіб захисту свого порушеного права шляхом використання ліквідаційної процедури боржника - ВАТ «Керамік»; позивач є одним з десяти його креди-торів ( т. 1, а. с. 160-163 ) і має можливість задовольнити свої вимоги саме у такий спосіб. Тому обрання ще й іншого способу захисту порушеного права, а саме заявлення даного позову, є неправомірним, свідчить про бажання кредитора двічі задовольнити одні й ті ж боргові зобов'язання.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що чинним законо-давством України не визначено поняття застави корпоративних прав. Учасник господарюючого суб'єкта як фізична особа має право передавати у заставу лише належне йому майно та майнові права, але не особисті немайнові права, як, наприклад, право участі цієї особи в управлінні підприємством.

Мотивуючи відмову у позові, суд першої інстанції основну увагу приділив тлумаченню права розпорядження своїм майном саме учасниками, акціоне-рами, засновниками товариств з обмеженою відповідальністю чи інших підпри-ємницьких товариств, фактично забувши про те, що в даному випадку йдеться виключно про приватне підприємство, єдиним засновником та власником якого згідно статуту є відповідач ОСОБА_6 ( т. 1, а. с. 220-236 ).

Суд прийшов до висновку, що договір застави корпоративних прав від 29 грудня 2009 року № 56/2007-Ю-3-1, укладений між сторонами у справі, є нікчемним.

З такими висновками суду першої інстанції, покладеними в основу відмови у задоволенні позову, погодитися не можна, вони є помилковими, такими, що суперечать нормам матеріального права, які регулюють виниклі між сторонами у справі правовідносини стосовно загальних умов виконання зобов'язань, правових наслідків невиконання зобов'язань, забезпечених заставою, звернення стягнення на предмет застави.

Колегія суддів вважає позов ПАТ «Банк «Київська Русь» обгрунтованим та доведеним, таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно договору застави корпоративних прав від 29.12.2009 року № 56/2007-Ю-З-1 вартістю 8005338,26 гривень, укладеного для забезпечення виконання зобов'язань позичальником ВАТ «Керамік» між позивачем та ОСОБА_6, в заставу банку були передані корпоративні права ОСОБА_6 як фізичної особи у приватному підприємстві - компанії «Владімір», а саме частка в розмірі 6425000,00 гривень, що становила на день укладення договору 100% розміру повністю сплаченого статутного капіталу цього підприємства. Це підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23 грудня 2009 року серії АГ № 865625 ( т. 1, а. с. 54 ).

Заперечення відповідачем позову тією обставиною, що ПАТ «Банк «Київська Русь» є кредитором боржника-банкрута ВАТ «Керамік» в процедурі його ліквідації, тому не може обирати способом захисту своїх порушених прав заявлення позову про звернення стягнення на предмет застави через подвійне стягнення суми заборгованості - є неспроможним, не заслуговуючим на увагу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, арбітражний керуючий ( ліквідатор ) ВАТ «Керамік» Лещенко А.М. у поданих як суду першої інстанції ( т. 1, а. с. 155-156 ), так і апеляційному суду листах щодо власної позиції у справі вказав, що відносно ВАТ «Керамік» дійсно здійснюється банкрутство, введена процедура ліквідації. ПАТ «Банк «Київська Русь» є конкурсним кредитором у справі про банкрутство ВАТ «Керамік» з кредиторськими вимогами 18174802,46 гривні - перша черга, з сумою вимог 88,23 гривень пені - шоста черга. Загальна сума кредиторської заборгованості згідно реєстру вимог кредиторів складає 24376828,98 гривень в той час, коли за балансом ВАТ «Керамік» активи банкрута значно менші. Ліквідатор в суді першої інстанції підтримав позов банку про стягнення заборгованості зі ОСОБА_6 завдяки корпоративним правам остан-нього в ПП - компанія «Владімір» у вигляді частки в сумі 6425000,00 гривень у статутному капіталі цього підприємства. Апеляційному суду ліквідатор повідомив, що вважає законним і необхідним задовольнити апеляційну скаргу банку, задовольнити позов останнього, що суттєво зменшить кредиторські вимоги у справі про банкрутство.

У пункті 9 постанови Пленуму від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором ( дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця ( майновий поручитель ), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо ) належить виключно позивачеві ( частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/ застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгова-ності з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Згідно з нормами статті 572 ЦК України, статті 1 Закону України «Про заста-ву» предметом застави може бути майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, та майнові права, які є елементом зобов'язальних правовідносин. Застава є способом забезпечення зобов'язання.

Крім визначення поняття корпоративних прав, даних статтею 167 Господарського кодексу України, визначення корпоративних прав наведено також в пункті 1.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де пояснюється корпоративне право як право власності на статутний капітал або його частку. Останній є внеском, вираженим у грошовій формі і зафіксованим в установчих документах юридичної особи. Частка як певна частина цілого, визначається у відсотках до загального розміру статутного капіталу і може бути відчужена, а значить може бути предметом застави. Враховуючи нероздільність, взаємопов'язаність частки у статутному капіталі з корпоративними правами як різновидом майнових прав - їх відчуження можливе, в т.ч. і шляхом переведення корпоративних прав на кредитора. Заставодержатель набуває право вимоги в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави. Ця норма імперативна.

У діючому законодавстві України відсутня норма, яка б забороняла відчужен-ня корпоративних прав або звернення стягнення на них.

Висновок суду першої інстанції про нікчемність договору застави корпо-ративних прав від 29 грудня 2009 року № 56/2007-Ю-3-1, укладеного між сторонами у даній справі, є неправомірним, зробленим за невірного, суб'єктивного розуміння норм цивільного законодавства в цій частині.

Договір застави корпоративних прав укладається в письмовій формі і нотарі-ального посвідчення не потребує.

Договір застави корпоративних прав від 29 грудня 2009 року № 56/2007-Ю-3-1, укладений між банком та фізичною особою ОСОБА_6 як майновим поручителем, сторонами на предмет дійсності по суті не оспорю-ється. Він укладався з врахуванням дійсної на той час редакції статуту приватного підприємства - компанії «Владімір» ( т. 1, а. с. 222-230 ), де підпун-ктом 4.4 розділу 4 зазначений розмір статутного фонду 6452000,00 гривні, який утворюється із внесків власника грошима чи майном.

Слід підкреслити, що статутний фонд утворений однособово ОСОБА_6 саме грошима чи майном.

В подальшому, а саме у березні 2011 року до статуту вносилися зміни щодо розміру статутного фонду, він збільшувався на один мільйон, до 7452000,00 гривень ( т. 1, а. с. 231 ).

Лише у вересні 2012 року відповідач як власник ПП - компанії «Владімір» своїм рішенням № 38 ( т. 1, а. с. 232-238 ) вніс зміни до статуту підприємства, зазначивши в підпункті 4.4. про створення статутного фонду у розмірі 8052000,00 гривень, оскільки статутний фонд утворюється із внесків власника грошима чи майном. Ці зміни статуту, як вбачається з останнього, державною реєстрацією не проведені.

Однак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність звернути ува-гу на звіт суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «ТриАлекс» в особі директора Мархоцького О.М. від 01 листопада 2009 року, ( т. 1, а. с.202-204 ) в частині визначення ринкової вартості корпоративних прав фізичної особи ОСОБА_5 в ПП «Владімір» у розмірі 8005338,26 гривень саме як лише нематеріальних активів.

При цьому колегія суддів приймає до уваги те, що корпоративні права, як зазначалося вище, є різновидом майнових прав; статутний капітал та корпора-тивні права співвідносяться між собою як причина і наслідок ( тобто, величина капіталу дорівнює розмірові участі в господарюючому суб'єкті ).

Та й сам відповідач ОСОБА_6 у чинній редакції статуту приват-ного підприємства від 2012 року, посвідченого ним же 17.05.2013 року ( т. 1, а. с. 232-236 ) зазначив, що статутний фонд створений ним у розмірі 8052000,00 гривень, тобто грошима.

За договором застави корпоративних прав від 29 грудня 2009 року № 56/2007-Ю-3-1, укладеним між сторонами у справі, предметом застави є частка статутного капіталу в сумі 6425000,00 гривень, що становить 79,79% від усього статутного фонду, в повному обсязі належного ОСОБА_6

Для з'ясування вартості корпоративних прав, а не лише нематеріальних активів, як намагалася довести сторона у справі, повинна проводитися відповід-на експертиза або аудиторська перевірка, під час якої слід встановити дійсну вартість чистих активів підприємства. Вартість корпоративних прав дорівнюва-тиме вартості частини майна підприємства ( розмірові статутного фонду в ПП в даному випадку ), що на неї припадає. Можливе врахування ринкової вартості окремих активів.

З огляду на вказане, вартість корпоративних прав фізичної особи ОСОБА_9 в ПП - компанії «Владімір», вказана у звіті від 01.11.2009 року, фактично дорівнює і не заперечує матеріальності предмета застави за догово-ром від 29.12.2009 року № 56/2007-Ю-З-1. Разом з тим, слід підкреслити, що у звіті помилково йдеться про вартість корпоративних прав лише у вигляді нематеріальних активів, оскільки таке визначення суперечить поняттю власне корпоративних прав.

Відповідно до статей 526, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 572, 574 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником ( заставодавцем ) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок застав-леного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави ). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 20 Закону України «Про заставу», ст. 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, яке відповідно до ст. 590 цього Кодексу здійснюється за рішенням суду.

Положеннями частини третьої статті 10, частин 1, 2 статті 11 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За викладених обставин, позов ПАТ «Банк «Київська Русь» підлягає задово-ленню у повному обсязі.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи допустив невідповід-ність власних висновків фактичним обставинам справи, порушив, неправильно застосував норми матеріального права, ухвалив оскаржуване рішення за недове-деності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановлени-ми, відповідно до пунктів 2-4 статті 309 ЦПК України дане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 статті 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касацій-ної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Мандера Миколи Олександровича задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2013 року скасувати.

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет застави, визначений договором застави корпоративних прав від 29 грудня 2009 року № 56/2007-Ю-З-1, укладеним між публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» та ОСОБА_6, шляхом переведення на публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» ( 04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код 24214088 ) корпоративних прав у вигляді частки в статутному фонді ( капіталі ) приватного підприємства - компанії «Владімір» ( м. Вінниця, вул. Пирогова, 3, код 13335736 ) в розмірі 6425000,00 ( шість мільйонів чотириста двадцять п'ять тисяч 00 коп. ) гривень, що складає 79,79% статутного фонду ( капіталу ) та належить ОСОБА_6, мешканцю АДРЕСА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), в рахунок часткового, в розмірі вартості вказаної долі, погашення заборгованості відкритого акціонерного товариства «Керамік» за кредитним договором від 11 грудня 2007 року № 56/2007-Ю перед публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь».

Стягнути зі ОСОБА_6, мешканця АДРЕСА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» витрати по сплаті судового збору в сумі 2823,00 гривні ( дві тисячі вісімсот двадцять три гривні 00 коп.).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді:

З оригіналом вірно: