Ухвала суду № 33210495, 18.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6625/13-ц Провадження № 22-ц/772/2020/2013Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т.П.Категорія: 27Доповідач: Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Колоса С.С., Луценка В.В.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю представників апелянта, відповідача-позивача ПАТ «КБ «Фінан-сова ініціатива» Чугунова М.В., Музичук Ю. А., представників позивача-відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства

«Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про розірвання догово -

ру банківського вкладу, стягнення депозитних коштів у сумі 2154

030,00 гривень,

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до ОСОБА_4, ОСОБА_7 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів за зустрічним позовом - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області, Державної податкової служби про визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, стягнення коштів на користь держави,

за апеляційною скаргою представника відповідача-позивача публічного ак-ціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» Музичук Юлії Анатоліївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

19 березня 2013 року ОСОБА_4 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Комер-ційний банк «Фінансова ініціатива» ( далі - ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» ) про розірвання договору банківського вкладу, стягнення коштів ( а. с. 1-3 ), посилаючись на те, що 17.12.2012 року він уклав з відповідачем згаданий договір № 157188 строком до 22.12.2013 року. Згідно умов договору ОСОБА_4 неодноразово збільшував розмір свого вкладу, загальна сума якого склала 2154030,00 гривень. 11.02.2013 року позивач звернувся в банк із заявою про видачу коштів у сумі 1145000,00 гривень, однак 05.03.2013 року отримав відповідь про залишок на своєму рахунку коштів лише у сумі 1032,29 гривні та про те, що виплатити йому їх неможливо через здійснення слідчих дій відносно працівників банку, які шахрайським шляхом заволоділи коштами вкладників. На підставі умов укладеного договору, зокрема п. 4, ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом про розірвання укладеного договру і стягнення належних йому коштів.

09 квітня 2013 року ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» пред'явило зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_7 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів за зустрічним позовом ( згідно позиції представника ОСОБА_8, а. с. 86, 88, 108 ) - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, стягнення коштів на користь держави ( а. с. 35-39 ). Дані вимоги мотивовані тим, що працівник банку ОСОБА_7 задля власного збагачення, за своєю ініціативою, за змовою з колегами по роботі, теперішнім позивачем та іншими особами здійснювала незаконні валютно-обмінні операції. З цього приводу за заявою банку органами міліції здійснюється досудове розслідування, а значить вчинені ОСОБА_7 правочини пору-шують публічний порядок, суперечать інтересам держави і суспільства.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2013 року ( а. с. 71 ) взаємно заявлені позовні вимоги сторін у справі об'єднані в одне провадження.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2013 року ( а.с. 156-159 ) первісний позов задоволений. Розірвано договір банківського вкладу від 17 грудня 2012 року № 157185, укладений між ОСОБА_9 та ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива». Стягнуто з банку на користь ОСОБА_4 суму коштів за депозитним вкладом у розмірі 2154030, 00 гривень, 3441,00 гривню судового збору. У задоволенні зустрічного позову ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, стягнення коштів на користь держави - відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, представник ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Музичук Ю.А. оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати дане рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у первісному позові, задоволення зустрічного позову у повному обсязі. Апелянт вважає оскаржуване рішення суду таким, що прийняте з порушенням, невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за неповного з'ясування обставин справи ( а. с. 162-170 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, які вважають скаргу такою, що підлягає задоволенню, заперечення на скаргу представників первісного позивача, які вважають рішення суду законним і обґрунтованим, а скаргу надуманою і безпідставною, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, наявні в ній, в їх сукупності, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтвер-джуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер-дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо-чинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ух-валене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони по-силаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими до-казами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність ви-сновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 17 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» був укладений договір банківського вкладу № 157188 строком до 22 грудня 2013 року з відсотковою ставкою 7.00% річних (а. с. 5-6). В межах умов діючого договору з врахуванням неодноразового збільшення розміру вкладу загалом ОСОБА_4 вніс на рахунок в банку 2154030,00 гривень ( а. с. 19, 20 - 22, 150 ). Договором передбачені умови дострового його розірвання за ініціативою вкладника, чим скористався ОСОБА_4, отримавши відповідь банку про наявність на його рахунку коштів лише у сумі 1032,29 гривні та проведення слідчих дій відносно працівників банку, які шахрайським шляхом заволоділи коштами вклад-ників.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд виходив з того, що нормами статей 1058, 1059, 1066, 1068 ЦК України, Положенням про порядок здійснення банками вкладних операцій з юридичним і фізичними особами, затвердженим постановою правління НБУ від 03.12.2003 року № 516, положеннями Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01.06.2011 року № 174, передбачений порядок, що регулює виниклі між сторонами у справі правовідносини. Договір банківського вкладу з додатковими до нього договорами, укладені його сторонами, квитанції на внесення ОСОБА_4 готівкових коштів як документи бухгалтерського обліку є належними і допустимими доказами в розумінні статей 58, 59 ЦПК України. Пояснення представників банку про неналежність доказів у вигляді квитанцій не знайшли свого доведення, є безпідставними, такими, що грунтуються на припущеннях.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_4 не може відповідати за порушення, недобросовісність, навіть злочинні дії посадових осіб банку. Стосовно нього не порушувалося кримінальне провадження. Представники банку пояснили суду, що з такою заявою до правоохоронних органів ( саме відносно первісного позивача ) банк не звертався. Твердження представників відповідача за первісним позом стосуються незарахування коштів ОСОБА_4 на його рахунок, тобто вони не були проведені по бухгалтерському обліку, а значить ці кошти не були внесені в касу банку. При цьому відповідних доказів таким твердженням ( виписки про рух коштів по депозитному рахунку, реєстри бухгалтерських проводок за відповідні дні ), доказів незарахування коштів на рахунок через неправильність оформлення первинних касових документів або їх відсутність в установі банку, банк суду в установленому порядку не представив. Крім цього, така позиція представників банку не спростовує самого факту передачі ОСОБА_4 грошей відповідаль-ним працівникам банку.

На неодноразові пропозиції суду представникам банку з метою реалізації прав сторони у відповідності з ч. 4 ст. 10 ЦПК України надати належні докази, про які вони згадували в обгрунтування заперечення первісного позову, зок-рема, акт проведеного службового розслідування, пояснення службових осіб щодо укладення договору, додаткових до нього угод, копії заяв на перераху-вання готівки, реєстри бухгалтерських проводок, касові реєстри та архівні копії виписок з банківського рахунку ОСОБА_4 за відповідні дні, такі докази суду представлені не були.

Щодо зустрічного позову, відмовляючи у його задоволенні, суд обгрун-товано прийняв до уваги в цій частині норми статей 228, 525, 526, 530, 651, 1058, 1066, 1074, 1075 ЦК України, керувався роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними в пункті 18 постанови Пленуму від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суд дійшов вірного висновку, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника; умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається. Одностороння відмова від зобов'язання або одно-стороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути про-типравно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Цивільний кодекс України ( ст. 627 ЦК України ) визначив, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодксу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

ОСОБА_4 згідно умов існуючого та чинного договору банківського вкладу, звернувся із заявою про його розірвання та видачу коштів з депо-зитного рахунку, однак його право на отримання суми вкладу було порушене, своїх зобов'язань з повернення вкладу банк не виконав, тому порушене право ОСОБА_4 підлягає захистові.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права є необгрунтованими, зводяться до посилань на норми Господарського кодексу України, що не стосуються положень, які регулюють відносини за договором банківського вкладу.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує поблічний порядок, якщо він спрямований на порушення кон-ституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Зустрічна позовна заява не обгрунтована фактами, який саме публічний порядок порушено відповідачами ( працівниками банку ), фактами неза-конного заволодіння майном саме держави.

У пункті 18 постанови Пленуму від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України зазначив, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, закрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпоря-дження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами ( стаття 14 Конституції України ); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, пе-редбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна врахо-вуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сто-ронами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання представників банку ( позивача за зустрічним позовом ) на відкри-ття кримінального провадження відносно окремих його службових осіб як єдиної підстави для визнання правочину недійсним, суд першої інстанції обгрунтовано оцінив критично, оскільки такий доказ не є належним засобом доказування вини відповідачів за зустрічним позовом в розумінні статей 10, 59 ЦПК України та не спростовує факту укладення оспорюваного договору банківського вкладу.

Також банком як позивачем за зустрічним позовом не доведено того, що внесення ОСОБА_4 коштів відовідно до умов укладеного договору банківського вкладу на відкритий йому в установі банку депозитний рахунок в будь-який спосіб посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Заявляючи вимогу про стягнення коштів в сумі 2154030,00 гривень в дохід держави, ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» не аргументував такої позиції, не врахував норми статей 45, 46 ЦПК України щодо участі у цивільному процесі, процесуальних прав органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, в т. ч. й держави.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції, ухвалюючи 17 червня 2013 року рішення про за-доволення первісного позову та відмову у зустрічному позові, встановив дійсні правовідносини, що склалися між сторонами, дав їм належну правову оцінку та дійшов вірних висновків щодо заявлених до суду вимог, при цьому правильно застосувавши норми матеріального права, не порушивши вимог процесуаль-ного права. Суд ухвалив рішення, виходячи з доводів і заперечень сторін, з врахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства. Судом першої інстанції повно та відповідно до положень ст. 212 ЦПК України з'ясовано фактичні обставини справи та з огляду на них зроблені вірні правові висновки, тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення судова колегія не знаходить.

Доводи апеляційної скарги представника ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» Музичук Ю.А. безпідставні і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія cуддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» Музичук Юлії Анатоліївни від- хилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголо-шення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спе-ціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді:

З оригіналом вірно: